30 травня 2017 р. Справа № 591/4489/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника позивача ОСОБА_1
представника третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 10.02.2017р. по справі № 591/4489/16-а
за позовом Сумського державного університету
до Сумської міської ради в особі Управління "Центр надання адміністративних послуг у м.Суми Сумської міської ради" третя особа ОСОБА_3
про зобов'язання вчинити дії,
30 серпня 2016 року позивач Сумський державний університет звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради в особі Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради" в якому просив зобов'язати відповідача зняти з реєстрації місце проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
В обгрунтування позову зазначив, що ОСОБА_5, як працівник відповідача, для забезпечення його сім'ї з двох осіб (його та його дружини ОСОБА_3.) у гуртожитку №4 СумДУ у 2008 році отримав двокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Пізніше шлюб з дружиною ОСОБА_3 був розірваний, а квартиронаймач ОСОБА_5 з гуртожитку виїхав на інше місце постійного проживання. Колишня дружина ОСОБА_3 отримала право проживати в займаній квартирі. У березні 2016 року ОСОБА_3 виїхала на постійне місце проживання за кордон та працевлаштувалася на роботі, а тому квартира АДРЕСА_2 припинила бути місцем її проживання, ОСОБА_3 втратила право проживання у даній квартирі. Це є підставою для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 Виїжджаючи за кордон, ОСОБА_3 не зняла з реєстрації своє колишнє місце проживання. В результаті цього позивач не має можливості використовувати дане житло у відповідності до його цільового призначення.
10 лютого 2017 року постановою Зарічного районного суду м. Суми задоволено позов Сумського державного університету.
Зобов'язано Сумську міську раду в особі Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради" зняти з реєстрації місце проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
Особою, яка не була залучена до участі у справі ОСОБА_3, подана апеляційна скарга, в якій остання зазначила, що даною постановою, суд першої інстанції вирішив питання про її право на проживання у спірній квартирі, не залучивши останню до участі у справі. Вважає, що постанова ухвалена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Позивач фактично звернувся до суду з позовом про втрату ОСОБА_3 права на проживання, дані правовідносини є цивільними та регулюються нормами Житлового кодексу УРСР і не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції і провадження по справі закрити.
Сторони по справі заперечень на апеляційну скаргу не надали.
30 травня 2017 року протокольною ухвалою колегії суддів ОСОБА_3 залучено до участі в справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника 3-ї особи ОСОБА_3, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 1 квітня 2008 року між позивачем Сумським Держаним університетом та ОСОБА_5 укладено договір найму житла двокімнатної квартири №14 у гуртожитку №4 СумДУ, що підтверджується копією договору найму житла (а.с. 6-7).
Відповідно довідки Сумського державного університету, станом на серпень 2016 року в спірній квартирі зареєстрована ОСОБА_3 ( а.с. 8).
У березні 2016 року ОСОБА_3 виїхала на постійне місце проживання за кордон та працевлаштувалася на роботі, що підтверджується копією службової записки завідувача гуртожитку №4 СумДУ ОСОБА_6 та скрин-копіями переписки ОСОБА_3 з колишнім чоловіком (а.с. 42-44).
Задовольняючи позов Сумського державного університету, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 у березні 2016 року виїхала на постійне місце проживання за кордон та працевлаштувалася на роботі. У зв'язку з цим квартира АДРЕСА_2 припинила бути місцем проживання ОСОБА_3, тому у відповідності до ст. 107 ЖК України ОСОБА_3 втратила право проживання у вищезазначеній квартирі, а тому це є підставою для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3, як особи, що втратила право користування житловим приміщенням у відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Статтею 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування (стаття 11 в редакції Закону N 5088-VI від 05.07.2012 ).
Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року затверджено Правила реєстрації місця проживання.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника;
- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть;
- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
- інших документів, які свідчать про припинення:
- підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;
- підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
- підстав на право користування житловим приміщенням.
Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання
Згідно пунктів 3, 8 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 - реєстрацiя/зняття з реєстрацiї мiсця проживання/перебування здiйснюється виконавчим органом сiльської, селищної або мiської ради, сiльським головою (у разi коли вiдповiдно до закону виконавчий орган сiльської ради не утворено) (далi - орган реєстрацiї) на територiї вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi, на яку поширюються повноваження вiдповiдної сiльської, селищної або мiської ради.
Документи для здiйснення реєстрацiї/зняття з реєстрацiї мiсця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрацiї (у тому числi через центр надання адмiнiстративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адмiнiстративнi послуги».
Такі ж положення містить пункт 26 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, яким врегульовано Правила реєстрації місця проживання в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача з заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3, а також відсутні дані про те, що відповідач вчиняв якісь дії чи проявив бездіяльність щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 АДРЕСА_3, тому колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів порушеня його прав, свобод або інтересів.
Задовольнячи позов, суд першої інстанції посилався на той факт, що позивачка відповідно до статті 107 Житлового кодексу України встратила право на проживання у вищезазначеній квартирі.
Відповідно до статті 107 Житлового кодексу України, наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Проте, вказане питання, відповідно до ст. 12 Цивільно - процесуального кодексу України вирішується в порядку цивільного судочинства. Даних про те, що позивач звертався до відповідача з таким рішенням, чи рішенням про втрату ОСОБА_3 права на проживання у вищезазначеній квартирі, в порядку ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року №207 матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення позову.
Доводи представника третьої особи ОСОБА_3 про те, що зазначений спір є спором про право ОСОБА_3 на проживання в АДРЕСА_4, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Оскільки постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 10.02.2017р. по справі № 591/4489/16-а скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою Сумському державному університету відмовити у позові в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Сіренко О.І.
Судді Любчич Л.В. Спаскін О.А.
Повний текст постанови виготовлений 06.06.2017 р.