31 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/6636/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.08.2016 року у справі № 607/19637/15-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, стягнення грошової допомоги,-
28.12.2015 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у розмірі 150-ти кратного прожиткового мінімуму встановлених законом для працездатних осіб як військовослужбовцю ІІІ групи інвалідності, протиправними. Просив стягнути з Міністерства оборони України на його користь одноразову грошову допомогу у розмірі 150-ти кратного прожиткового мінімуму встановлених законом для працездатних осіб як військовослужбовцю ІІІ групи інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у квітні 2015 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з письмовою заявою про виплату як інваліду-військовослужбовцю одноразової грошової допомоги, відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 1992 року з наступними змінами і доповненнями, у тому числі, внесеними на підставі Закону України від 04 липня 2012 року №5040-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», а також відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у і загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Проте, Департаментом фінансів Міністерства оброни України відмовлено призначенні одноразової грошової допомоги, а відтак вважає, що вказана відмова Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги є протиправною.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.08.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що підставою для відмови у задоволені позову стало те, що протоколом № 24 від 08.04.2016 року комісії Міністерства оборони затвердженого Міністерством оборони України від 13.04.2016 року, документи ОСОБА_1 розглянуто та прийнято рішення не про відмову у призначенні даної одноразової грошової допомоги, а про необхідність повернення поданих документів на доопрацювання.
Разом з тим, апелянт вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що підставою звернення ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом стала відмова у призначенні одноразової грошової допомоги від 15 вересня 2015 року.
Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець брав участь у бойових діях в республіці Афганістан у період 15 квітня 1984 року по 11 травня 1986 року, що підтверджується копією облікової карточки учасника бойових дій та копіями довідок, виданих Тернопільським об'єднаним міським військовим комісаріатом від 25 жовтня 2012 року №50 та від 21.04.2015 року №87.
Під час проходження вказаної служби отримав поранення, в результаті яких ОСОБА_1 первинно 10.02.2013 року та повторно 04.06.2014 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військовослужбовця при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на підтвердження чого позивачем подано копію Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 29.10.2012 року № 1142, Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.10.2012 року № 2130, копію індивідуальної програми реабілітації інваліда № 636 від 17.06.2013 року, копію виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 03.07.2014 року, та копію посвідчення інваліда III групи.
28.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 про нарахування йому одноразової грошової допомоги, згідно ст. 16 Закону України № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питані соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 року, постанови Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
15.09.2015 року позивачу направлено листа Департаменту фінансів Міністерства Оброни України від 02.09.2015 року №248/3/6/2016, яким повідомлено, що Департамент фінансів відповідно до наказів Міністра оборони України від 14.08.2014 № 530 та від 12.04.07 № 168 здійснює прийом документів, та готує пропозиції Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
Проте, після розгляду документів ОСОБА_1 встановлено, що підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги немає, оскільки ОСОБА_1 отримав інвалідність первинно 10.02.2013 року.
Водночас, позивача повідомлено, що Закон України від 4 липня 2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питані соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2013 р. № 975), набрав чинності 1 січня 2014 року, а відтак дія цих правових актів поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після цієї дати.
Не погодившись із такою відмовою у призначенні допомоги, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що із витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених із військової служби Міністерства оборони України від 08 квітня 2016 р., затвердженого Міністром оборони України 13 квітня 2016 р., комісія розглянувши подані документи, дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, яким установлено інвалідність до 01 січня 2014 р., оскільки у даних матеріалах немає підтвердження настання інвалідності під час проходження військової служби, як це передбачено п.п. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травм або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499. Документи повертаються обласним військовим комісаріатам, відповідно до списку, де під №74 значиться ОСОБА_1 .
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 ні до Міністерства оборони України ні до ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань отримання одноразової грошової допомоги не звертався взагалі, не виконав вимоги комісії щодо доопрацювання документів та надання додаткових доказів та не оскаржив вказане рішення Міністерства оборони України від 08 квітня 2016 року. Повторно питання призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановлених законом для працездатних осіб як військовослужбовцю 111 групи інвалідності не розглядалось взагалі і рішення щодо невиплату йому такої допомоги відповідачами не приймалось.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не дотримався встановленої Законом процедури подання та розгляду документів для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановлених законом для працездатних осіб як військовослужбовцю 111 групи інвалідності, а відтак його вимоги спрямовані на захист його прав у майбутньому, у зв'язку з чим слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, проте вважає, що таку відмову слід прийняти з інших мотивів, враховуючи наступне.
Позивач, звертаючись із позовом до суду просив стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу у розмірі 150-ти кратного прожиткового мінімуму встановлених законом для працездатних осіб як військовослужбовцю ІІІ групи інвалідності, відповідно до Закону України від 4 липня 2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питані соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2013 р. № 975.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975 (далі по тексту - Порядок № 975).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ст. 12 Закону передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 3 Закону дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України від 4 липня 2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питані соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» внесено зміни до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, правовими положеннями зміненої ст. 16 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Пунктом «б» ч.1 ст. 162 Закону визначено розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону) - 150-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Прикінцевими положеннями Закону України від 4 липня 2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питані соціального захисту військовослужбовців» встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01 січня 2014 року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військовослужбовця при перебуванні в країнах, де велись бойові дії первинно 10.02.2013 року.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону (у редакції Закону України від 03.11.2006 №328-V, яка була чинною на день встановлення позивачеві інвалідності IIІ групи) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
При цьому, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (надалі - Порядок № 499).
У той час, ч. 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Виходячи з тлумачення статті 16 Закону України №2011-ХІІ, суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року справа №21-446а14 та постанові від 21 квітня 2015 року справа №21-135а15.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що застосування статті 16 Закону України №2011-ХІІ, пов'язується з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження поданий витяг Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.10.2012 року № 2130, в якому зазначено, що поранення, контузія та захворювання позивача пов'язані із виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Оскільки позивач вперше 28.04.2015 року звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги, то до спірних відносин належить застосувати норми закону, чинні на дату виникнення у позивача права на отримання означеної допомоги з огляду на встановлення ІІІ групи інвалідності.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: постанова від 20 вересня 2016 року у справі № 1601/12900/12, від 07 липня 2015 року у справі № 21-727а15, а відповідно до ст.244-2 КАС України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.08.2016 року у справі № 607/19637/15-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді О. М. Довгополов
Р. Й. Коваль
Повний текст судового рішення
виготовлено 06.06.2017 року.