№ 336-826-17к
пр. 1кп-336-165-2017
2 червня 2017 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро, громадянина України, неодружений, має середню спеціальну освіту, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимостей не має,
про вчинення злочину, передбаченого ст. 407 ч.4 КК України, -
З 28 серпня 2015 року солдат ОСОБА_4 , проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 на посаді механіка водія.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-XII зі змінами, визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно ст.ст. 3-6, 11, 16, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути зразком витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків доповідати своєму безпосередньому начальникові, за дозволом на звільнення з розташування військової частини звертатися до свого безпосереднього начальника, а виїзд військовослужбовців, за межі гарнізону здійснюється лише з дозволу командира військової частини.
15 вересня 2016 року під час перевірки наявності особового складу було виявлено відсутність у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , солдата ОСОБА_4 .
Однак, діючи на порушення вищезазначених статутних вимог, солдат ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах особливого періоду, 15 вересня 2016 року, самовільно без поважних причин залишив військову частину польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв та ухилявся від проходження служби до 11 лютого 2017 року тобто тривалістю понад один місяць.
Обвинувачений свою провину в викладеному вище визнав повністю, про обставини скоєного дав відповідні написаному вище свідчення та пояснив, що дійсно він з28 серпня 2015 року проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 на посаді механіка водія. Однак, 15 вересня 2016 року, він самовільно без поважних причин залишив військову частину, час проводив на власний розсуд до 11 лютого 2017 року. У вчиненому щиро розкаявся.
Зважаючи на відсутність з боку учасників судового розгляду будь-яких заперечень, суд в порядку ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину при вище викладених обставинах повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч.4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військовослужбовцем військової частини без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене в умовах особливого періоду.
Судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, судом визнано його щире каяття.
При призначенні покарання обвинуваченому суд бере до уваги вищевказану обставину, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, фактичні обставини, що відобразились у порушенні порядку несення військової служби, суд враховує і особу винуватого, склад його сім'ї та стан здоров'я:неодружений, на обліку у лікарів не перебуває, не інвалід, не працює, має постійне місце проживання,
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі.
Крім того, встановлено, що хоча обвинувачений і вчинив злочин, який згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, він свою провину визнав повністю та критично ставиться до вчиненого, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Ці обставини свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування призначеного йому покарання за вчинений злочин, але в умовах застосування до нього вимог ст. 75 КК України шляхом звільнення його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, тобто з іспитовим строком, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду, покарання, що призначається, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинівяк ним самим, так і іншими особами, тобто досягне мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Обвинуваченому у кримінальному провадженні був запобіжний захід не обирався. Під час судового розгляду клопотань про його обрання не надійшло.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, на підставі чого призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнитиОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти наОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченим, захисникам, потерпілим, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченим, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, також роз'яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя ОСОБА_1