ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
18 травня 2017 року Справа № 923/271/17
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави
до відповідача-1: Новокаховської міської ради
відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Нова Каховка
про визнання недійсними п.п. 5, 5.1 рішення Новокаховської міської ради №2193 від 13.08.2015р. та договору щодо розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності
за участю: прокурора відділу прокуратури Херсонської області Волкової Н.М. (посвідчення № 046508 від 29.03.2017р.),
представників сторін:
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився
Керівник Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до відповідачів Новокаховської міської ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Нова Каховка Херсонської області про визнання недійсними п.п.5, 5.1 рішення Новокаховської міської ради №2193 від 13.08.2015р. "Про оформлення договорів, які визначають розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" та договору щодо розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Ухвалою господарського суду від 03.04.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.04.2017р., зобов'язано відповідачів надати додаткові докази, явка представників сторін в судове засідання визнана обов'язковою.
В судове засідання 27.04.2017р. з'явився прокурор, відповідач-2 Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та її представник.
Відповідач-1 Новокаховська міська рада явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
В судовому засіданні 27.04.2017р. прокурор підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник відповідача-2 позовні вимоги визнав частково, вважає за можливе визнати недійсними п.п.5, 5.1 спірного рішення Новокаховської міської ради, в решті позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 27.04.2017р. розгляд справи було відкладено на 18.05.2017р. та повторно зобов'язано відповідачів надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладеної в ньому позиції.
В судове засідання 18.05.2017р. прокурор з'явилась.
Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (що підтверджено витягом з реєстру вихідної кореспонденції канцелярії Господарського суду Херсонської області за 27.04.2017р.), явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про поважність причин неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду в частині надання відзиву не виконали.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В силу положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та їх відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.
Прокурор підтримала позицію, викладену у попередньому судовому засіданні, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У зв'язку із неподанням відповідачами відзиву на позовну заяву справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом. Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № З-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.1999р. прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.
За приписами частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
За приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
В даному випадку, як зазначає прокурор, необхідність захисту інтересів держави обумовлено тим, що відповідачем Новокаховською міською радою надається фізичним особам-підприємцям територія міста (земельні ділянки) всупереч вимогам земельного законодавства, зокрема, Закону України "Про оренду землі", ігноруються вимоги ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування", у відповідності до якої Новокаховська міська рада покликана захищати права територіальної громади, проте останні порушуються внаслідок прийняття не законних, на думку прокурора, рішень та укладання прихованих договорів оренди земельних ділянок.
У зв'язку з наведеним прокурор звернувся до суду з позовом для представництва інтересів держави.
З огляду на викладене вище, виходячи з предмету та підстав позову, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом до суду.
Крім цього суд враховує, що в даному випадку Новокаховська міська рада залучена до участі у справі в якості відповідача, оскільки прокурор оскаржує рішення останньої, що унеможливлює її участь в справі в якості позивача, у зв'язку з чим прокурор, в силу приписів статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, цілком правомірно набув статусу позивача по справі.
У судовому засіданні прокурор, з посиланням на порушення Новокаховською міською радою приписів земельного законодавства при ухваленні спірного рішення та укладені договору, підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд визнати недійсними п.5, п.5.1 рішення Новокаховської міської ради №2193 від 13.08.2015р. "Про оформлення договорів, які визначають розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності"; визнати недійсним договір, який визначає розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в районі будинку №50 по вул.Карла Маркса у м.Нова Каховка, Херсонської області на земельній ділянці площею 0,0069 га, вартістю 77656,74 грн., укладений 19.08.2015р. між Новокаховською міською радою Херсонської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.
Представник відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в судовому засіданні 27.04.2017р. вимоги прокурора в частині визнання недійсними пунктів рішення Новокаховської міської ради №2193 від 13.08.2015р. вважає обґрунтованими, в частині, що стосується визнання недійсним договору, укладеного 19.08.2015р. між Новокаховською міською радою Херсонської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, просить відмовити.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 13.08.2015р. Новокаховською міською радою Херсонської області прийнято рішення №2193 "Про оформлення договорів, які визначають розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", пунктами 5 та 5.1 якого надано дозвіл на поновлення договору користування територією щодо розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності шляхом укладання договору, який визначає розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, площею 0,0069 га по АДРЕСА_1, для розміщення стаціонарного торгівельного павільйону в комплексі з автобусною зупинкою, на землях житлової та громадської забудови, за функцією використання - комерційні землі, терміном на три роки.
Приймаюче спірне рішення Новокаховська міська рада керувалася уточненим Порядком розміщення та функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м.Нова Каховка, затвердженого рішенням міської ради від 16.02.2012р. №597, статтею 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України "Про благоустрій населених пунктів", статтею 34 Статуту територіальної громади міста Нова Каховка та статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Як зазначає прокурор у позовній заяві, посилання Новокаховської міської ради на рішення ради №597 від 16.02.2012р. є безпідставними, оскільки останнє скасовано постановами Херсонського окружного адміністративного суду від 09.04.2014р. у справі №821/786/14 та від 24.06.2014р. у справі №821/1668/14.
Однак, такі твердження прокурора є хибними, оскільки, як слідує з постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 09.04.2014р. у справі №821/786/14, (а.с.20-24), судом визнано нечинним та скасовано рішення Новокаховської міської ради Херсонської області від 16.02.2012р. №598 "Про затвердження Порядку оформлення договору користування територією щодо розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в межах міста Нова Каховка".
А відповідно до постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. у справі №821/1668/14 (а.с.25-30), судом визнано нечинним та скасовано п.2.1 Порядку розміщення та функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м.Нова Каховка, затвердженого рішенням Новокаховської міської ради Херсонської області №597 від 16.02.2012р., в частині: "у разі відсутності таких документів, договору користування територією щодо розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в межах м.Нова Каховка".
Отже, рішення Новокаховської міської ради №597 від 16.02.2012р., яким керувалася Новокаховська міська рада при прийнятті рішення від 13.08.2015р. №2193, скасовано лише в частині, а не в повному обсязі, як то стверджує прокурор.
Разом з тим, як слідує з постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. у справі №821/1668/14, скасовуючи рішення органу місцевого самоврядування в частині, що стосується визначення в Порядку розміщення та функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності однією з підстав надання суб'єкту господарювання Паспорту прив'язки для розміщення тимчасової споруди, а саме - наявність Договору користування територією щодо розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, суд встановив, що спірним Порядком вводиться у правове поле не передбачений законодавством у сфері земельних відносин новий вид користування землею - платне строкове користування територією міста на підставі договору користування територією для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності; зміст договору користування територією щодо розміщення та обслуговування ТС для провадження підприємницької діяльності в частині розрахунків по договору відповідає договору оренди; фактично відповідачем унормовується надання фізичним та юридичним особам права користування земельними ділянками без прийняття належних рішень, за відсутності проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою, без укладення відповідних цивільно-правових угод.
Так 19.08.2015р. між Новокаховською міською радою (Власник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Користувач), відповідно до рішення ради №2193 від 13.08.2015р. "Про оформлення договорів, які визначають розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", укладено Договір, який визначає розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, відносно території міста, яка відноситься до комунальної власності, площею 0,0069 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, у м.Нова Каховка Херсонської області, для розміщення та обслуговування торгівельного павільйону к комплексі з автобусною зупинкою, для визначення місця розташування малої архітектурної форми - тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності згідно плану.
Відповідно до абз.2 п.1.1 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, на якій планується розмістити тимчасову споруду, становить орієнтовно 1125,46 грн. кв.м.
За умовами п.п.2.1, 2.2 Договір оформлюється терміном на 3 роки до 13.08.2018р., по закінченню терміну даного Договору його дію може бути продовжено за домовленістю сторін, про що сторони не пізніше як за два місяці до закінчення його терміну повідомляють одна одну у письмовій формі. Продовження терміну договору оформлюється додатковою угодою або шляхом укладання нового договору.
У розділі 3 Договору сторони дійшли згоди про те, що плата за договором вноситься користувачем і розраховується у розмірі 9% від нормативної грошової оцінки землі (згідно рішення Новокаховської міської ради №1936 від 05.02.2015р. "Про ставки орендної плати за землю на території міста Нова Каховка на 2015-2016 роки" - ІІ зона) в сумі 6989,11 грн. на 2015 рік).
Плата за договором вноситься користувачем у такі строки: щомісячно у розмірі ? частини річної плати, на р/р №33213815700012 Банк ГУКСУ в Херсонській області, МФО №852010 код 38053504, ККД 18010900, одержувач Новокаховський міський бюджет, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця).
Обчислення розміру плати за користування міською територією здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Розмір плати за використання міської території переглядається раз у рік на початку фінансового року.
Відповідно до п.6.2 у разі несвоєчасного внесення плати, відповідно до договору, сплачується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, яка діє на день виникнення боргу, за кожен день прострочення оплати.
Згідно п.8.3 невід'ємною частиною цього Договору є кадастровий план міської території (відповідної їй земельної ділянки).
Звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним договору, прокурор, крім іншого, зазначив про те, що Договір, який визначає розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, укладений між сторонами 19.08.2015р., є удаваним, оскільки вчинений для приховування іншого правочину - договору оренди землі, при укладенні якого відповідачами не був дотриманий порядок надання земельної ділянки в оренду.
За приписами статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.
Отже, звертаючись з відповідним позовом, позивач повинен довести, що спірний правочин укладено саме з метою приховання іншого правочину, і в результаті його вчинення не наступило інших правових наслідків.
Встановлення обставин, передбачених статтею 235 Цивільного кодексу України, не є підставою для визнання недійсним укладеного правочину, а кваліфікує дійсний зміст спірного правочину. Законність дійсно укладеного правочину розглядається відповідно до підстав, вказаних у статтях 203, 215 Цивільного кодексу України.
Дослідивши умови укладеного між сторонами договору суд погоджується з позицією прокурора та констатує, що укладений між сторонами договір є договором оренди земельної ділянки, що обґрунтовано наступним.
Як слідує з укладеного між сторонами Договору, останній укладено відносно території міста, яка передається у користування для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності за плату.
Разом з тим, платним в Україні є користування землею, а не територією.
Міська рада, як власник землі та суб'єкт права власності на землю, відповідно до ст.ст. 12, 78, 83, 90, 93 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) має право розпоряджатися земельними ділянками, що знаходяться у власності територіальної громади та встановлювати плату за користування землею, а не територією.
Питання користування земельними ділянками регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Згідно статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
За умовами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Так за приписами частин 1, 3, 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.
Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
До матеріалів позовної заяви прокурором було надано копії судових актів Херсонського окружного адміністративного суду та Одеського апеляційного адміністративного суду, вивченням яких судом було встановлено наступне.
Так постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.04.2014р. у справі №821/786/14 (а.с.20-24), залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014р. (а.с.38-40), було задоволено адміністративний позов прокурора м.Нова Каховка до Новокаховської міської ради Херсонської області, визнано нечинним і скасовано рішення Новокаховської міської ради Херсонської області від 16.02.2012р. №598 "Про затвердження Порядку оформлення договорів користування територією щодо розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в межах міста Нова Каховка".
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.03.2015р. у справі №821/7/15-а (а.с.31- 37), залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015р. (а.с.41-43), задоволено адміністративний позов прокурора м.Нова Каховка до Новокаховської міської ради Херсонської області і визнано незаконним рішення Новокаховської міської ради Херсонської області №1648 від 27.06.2014р. "Про затвердження Порядку оформлення договору щодо розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в межах міста Нова Каховка".
Скасовуючи вищенаведені рішення органу місцевого самоврядування суди встановили, що останні не відповідають вимогам чинного законодавства, в тому числі нормам Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі"; відповідно до встановленого міською радою Порядку оформлення договору щодо розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності фактично передається у користування суб'єкту господарювання земельна ділянка площею, необхідною для розміщення тимчасової споруди, без оформлення встановленого законодавством порядку права користування (оренди) такою земельною ділянкою, але, разом з тим, за таке користування справляється плата у розмірі орендної плати для відповідної земельної ділянки, яка зараховується до міського бюджету та сплачується в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України.
Аналогічних висновків дійшов господарський суд при вивченні укладеного між сторонами спірного Договору.
Як вже зазначалось, в п.1.1 Договору визначено, що останній укладено відносно території міста, яка відноситься до комунальної, із зазначенням її площі, місця розташування та нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
В розділі 3 Договору, з урахуванням рішення Новокаховської міської ради №1936 від 05.02.2015р. "Про ставки орендної плати за землю на території міста Нова Каховка на 2015-2016 роки", узгоджено розрахунки (внесення плати) за договором, при цьому розмір орендної плати визначається від нормативної грошової оцінки землі, з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Строк внесення плати відповідає строку внесення орендної плати за землю, встановленому ст.287 "Строк сплати плати за землю" Податкового кодексу України.
Крім цього, невід'ємною частиною укладеного між сторонами Договору, відповідно до п.8.3, є кадастровий план міської території (відповідної їй земельної ділянки).
Отже, з наведеного слідує, що, за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір, який визначає розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, є договором оренди земельної ділянки, оскільки змістом спірного правочину є надання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у користування земельної ділянки на певний строк за визначену плату.
Зміст договору не залежить від його назви, а назва договору не змінює суті правовідносин сторін, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений Земельним кодексом України.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до частини 2 вказаної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду врегульовано статтями 123, 124 Земельного кодексу України.
Відповідно до приписів частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Процедура надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування встановлена у частинах 2 - 11 статті 123 Земельного кодексу України, яка включає необхідність подачі клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування разом із документами, передбаченими цією статтею, розробку проекту відведення земельної ділянки, узгодженого із контролюючими органами, прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З викладеного вбачається, що відповідачами не дотримано встановленого порядку передачі земельної ділянки у тимчасове користування, крім цього, оспорюваний договір не містить всіх істотних умов договору оренди землі.
Загальні вимоги, недодержання яких є підставою недійсності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України.
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Згідно із статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
У пункті 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення. Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
За таких обставин, враховуючи, що нормами спеціального земельного законодавства визначено особливий порядок набуття права користування на земельні ділянки державної та комунальної власності, який не було дотримано відповідачами, адже, фактично, між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, яка була передана фізичній особі-підприємцю не на конкурентних засадах, без розробленої та затвердженої належним чином землевпорядної документації, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для визнання недійсними п.п.5, 5.1 рішення Новокаховської міської ради №2193 від 13.08.2015р. в частині, що є предметом позову і стосується надання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 дозволу на поновлення договору користування територією площею 0,0069 га по вул.Карла Маркса, в районі будинку №50, для розміщення стаціонарного торгівельного павільйону в комплексі з автобусною зупинкою, на землях житлової та громадської забудови, за функцією використання - комерційні землі, терміном на три роки, та, як наслідок, визнання недійсним укладеного 19.08.2015р. на виконання зазначеного рішення Договору, який визначає розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Отже, позовні вимоги керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, в порядку статті 49 ГПК України, розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними п.5, п.5.1 рішення Новокаховської міської ради №2193 від 13.08.2015р. "Про оформлення договорів, які визначають розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності".
3. Визнати недійсним на майбутнє Договір, який визначає розміщення та обслуговування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в районі будинку №50 по вул.К.Маркса у м.Нова Каховка Херсонської області на земельній ділянці площею 0,0069 га, вартістю 77656,74 грн., укладений 19.08.2015р. між Новокаховською міською радою Херсонської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, м.Нова Каховка.
4. Стягнути з Новокаховської міської ради (код ЄДРПОУ 33358194, 74900 Херсонська область, м.Нова Каховка, пр.Дніпровський, 23) на користь прокуратури Херсонської області (р/рахунок 35210003002291, код ЄДРПОУ 04851120, Державна казначейська служба України, МФО 820172) - 2400 (дві тисячі чотириста грн.) 00 коп. судового збору.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь прокуратури Херсонської області (р/рахунок 35210003002291, код ЄДРПОУ 04851120, Державна казначейська служба України, МФО 820172) - 800 (вісімсот грн.) 00 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 30.05.2017р.
Суддя М.Б. Сулімовська