25.05.2017 Справа № 19/49-10
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В. за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи №19/49-10, про банкрутство фермерського господарства «Садко Р.І.» (Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Набережна, 43, ід. код 35288009)
за участю представників сторін:
представники ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4
представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6
представник ліквідатора - Авраменко О.В.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.05.2010 порушено провадження у справі №19/49-10 про банкрутство ФГ «Садко Р.І.» в порядку ст. ст. 11-12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону що діяла до 19.01.2013) (далі Закон).
Постановою господарського суду Сумської області від 28.04.2011 Фермерське господарство «Садко Р.І.» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В.
До господарського суду в межах справи про банкрутство звернувся ліквідатор Чупрун Є.В. із заявою №02-01/19/49-10/1303 від 16.10.2014 про визнання недійсним договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування до нього від 26.12.2009 і угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22.01.2010, що укладені між Фермерським господарством «Садко Р.І.» та ОСОБА_2 (а.с.116 т. 4).
Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.01.2015 в задоволенні заяви ліквідатора відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 ухвалу суду першої інстанції від 15.01.2015 залишено без змін.
18 серпня 2015 року Вищий господарський суд України частково задовольнив касаційну скаргу ліквідатора ФГ «Садко Р.І.», ухвалу господарського суду Сумської області від 15.01.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 у справі № 19/49-10 скасував і передав її на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.10.2015, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2015, в задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну та угоди про залік зустрічних грошових вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 ухвалу господарського суду Сумської області від 19.10.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у справі № 19/49-10 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату господарського суду Сумської області від 10.05.2016 справа №19/49-10 призначена на повторний автоматичний розподіл.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 10.05.2016 визначено суддю Яковенка В.В.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.05.2016 розгляд заяви призначено в судове засідання.
24.01.2017 до господарського суду Сумської області від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на позов про визнання угоди недійсною, в якому він не погоджується з заявленими вимогами, мотивуючи тим, що 26.12.2009 між Фермерським господарством «Садко Р.І.» (продавець) в особі його голови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування до нього. Відповідно до п. 1 угоди продавець оплатно на умовах цього договору передає у власність покупця належний йому зернозбиральний комбайн CАSE 2388 2008 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2, заводський номер НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4, об'єм двигуна 8300 см. куб., та устаткування до зернозбирального комбайну: жатку зернову CАSE серія НОМЕР_5, теліжку для жатки CАSE. (а.с.119, 227 т.4).
На підставі акту приймання-передачі від 27.12.2009 ФГ «Садко Р.І.» передало ОСОБА_2 зернозбиральний комбайн CАSE 2388 та устаткування до нього (а.с.118, 228 т.4).
22.01.2010 між ФГ «Садко Р.І.» та ОСОБА_2 укладено угоду про залік зустрічних грошових вимог, відповідно до положень якої зобов'язання ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 26.12.2009 були припинені повністю в рахунок погашення ним заборгованості ФГ «Садко Р.І.» за кредитним договором та договором про сумісну діяльність (а.с.117, 229 т.4).
Представники ОСОБА_2 в письмових поясненнях і в судових засіданнях неодноразово зазначали, що вказані угоди відповідають нормам цивільного законодавства, вони не відносяться до угод, які можуть бути визнані недійсними в межах провадження у справі про банкрутство, подали заяву про застосування позовної давності та просили відмовити ліквідатору в задоволенні заяви.
У листопаді 2014 року ліквідатором до суду подано заяву від 16.10.2014 №02-01/19/49-10/356 про зміну підстав визнання договорів недійсними за заявою від 16.10.2014 №02-01/19/49-10/1303 (а.с.143-144 т.4).
З поданої заяви вбачається, ліквідатор,посилаючись на положення п. 11 ст. 17 Закону зазначає, що угоди, укладені боржником - ФГ «Садко Р.І.» з ОСОБА_2 надали перевагу одному кредитору перед іншими, норми частини 11 статті 17 Закону є спеціальними та безпосередньо пов'язаними відносинами неспроможності (банкрутства), тому вони надають можливість визнати у справі про банкрутство таку угоду недійсною як у процедурі санації, так і у процедурі ліквідації боржника.
Крім того в своїх додаткових поясненнях (а.с.176-177 т.4, а.с.207 т. 5) ліквідатор вказує, що договір купівлі-продажу від 26.12.2009 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки на той час комбайн був викрадений, знаходився у розшуку і ФГ «Садко Р.І.» не могло передати його ОСОБА_9 Також арбітражний керуючий наголошує на тому, що вказаний транспортний засіб знаходився під арештом державного виконавця, перебував у заставі ЗАТ КБ «Приватбанк», був речовим доказом у кримінальній справі і визнання права власності на нього було предметом розгляду судом цивільної справи.
Представник кредитора ФРП ОСОБА_5 підтримав заяву ліквідатора про визнання угод недійсними та вказував на обставини, що встановлені у цій справі і кримінальному провадженні та свідчать про фіктивність угод, ставив під сумнів час їх укладення і, взагалі, існування їх оригіналів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
У постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2016 зазначено, що «суд першої інстанції, розглянувши по суті заяву ліквідатора ФГ "Садко Р.І." арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про визнання недійсними договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування від 26.12.2009, та угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22.01.2010, укладених між ФГ "Садко Р.І." та ОСОБА_2, в даному випадку в тексті мотивувальної частини оскаржуваної ухвали від 19.10.2015 не зазначив, чи надано ОСОБА_2 господарському суду для огляду оригінал договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну від 26.12.2009, а також не встановив, чи було надано для огляду в судовому засіданні оригінал спірного договору. Харківський апеляційний господарський суд, в даному випадку, повторно розглянув справу за заявою ліквідатора ФГ "Садко Р.І." арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про визнання недійсними договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування від 26.12.2009 та угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22.01.2010, без встановлення в мотивувальній частині постанови обставин стосовно того, чи оглядався колегією суддів оригінал спірного договору. …При цьому, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові при розгляді заяви ліквідатора у даній справі, з посиланням на вимоги ст. 35 ГПК України, зазначено, що наданим представником ОСОБА_2 господарському суду рішенням Сумського районного суду від 19.06.2015 у справі № 587/1172/14-ц доведено, зокрема, факт наявності оспорюваного договору купівлі продажу від 26.12.2009.».
Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На виконання зазначеного ухвалами суду від 06.06., 03.08.2016, 26.01.2017 витребувано у ОСОБА_2 оригінали договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування до нього від 26.12.2009 та угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22.01.2010. Вимоги вказаних ухвал ОСОБА_2 не виконав, оригіналів спірних угод не надав, посилаючись на їх втрату, але за яких обставин і коли це сталося не зміг пояснити, не надав відповідних доказів цього (а.с.192, 200 т.7).
В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_2 та його представники надали лише копії спірних угод, що зроблені з матеріалів цивільної справи Сумського районного суду Сумської області (а.с.227-229 т.4), копії платіжних документів (а.с.135-140 т.4), свідоцтво про реєстрацію машини (а.с.141 т.4), копію рішення Сумського районного суду Сумської області від 19.06.2015, договору зворотної фінансової допомоги та договору застави автотранспорту (а.с.22-26 т.6), копії заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 19.05.2016 (а.с.117-118 т.7).
Усі інші документи, також крім оригіналів спірних угод, були надані або витребувані судом за клопотаннями ліквідатора та його представника і представника ФОП ОСОБА_5 ОСОБА_6
Ухвалою від 14.02.2017 з ОСОБА_2 в доход державного бюджету стягнуто 850 грн. штрафу за невиконання вимог ухвал господарського суду Сумської області. 13.03.2017 Харківський апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 та скасував вказану ухвалу суду першої інстанції.
За таких обставин судом у судовому засіданні не оглядалися оригінали договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування до нього від 26.12.2009 та угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22.01.2010, оскільки сторонами не надавалися.
Тому суд, проаналізувавши та надавши оцінку наявним і зібраним письмовим доказам, іншим документам, встановив наступні фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення спору по суті.
02 липня 2009 року під час проведення УДСБЕЗ ГУМВС України в Сумській області огляду місця події під час перевірки за заявою ОСОБА_1 встановлено, що комбайн марки CАSE номер рами №19-01288, номер заводу виробника НОМЕР_3, знаходиться на полі СТОВ «Першотравневе» с. Лозуватка Шполянського району Черкаської області (а.с.3 т.6). 08.10.2009 відповідно до протоколу обшуку цей комбайн у згаданого товариства за вказаною адресою не знайдено (а.с.4 т.6).
08.09.2009 прокуратурою Сумської області було порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. 29.09.2009 вказана постанова була скасована в частині порушення справи стосовно ОСОБА_5 та порушено кримінальну справу за фактом злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України (а.с.183 т.4, а.с.9 т.5).
Постановою Сумського районного суду Сумської області від 04.01.2010 на підставі подання слідчого Сумського РВ УМВС України в Сумській області у згаданій кримінальній справі надано згоду на проведення обшуку на території АТЗТ «Гарант», що розташоване за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Капітанівка, з метою виявлення та вилучення комбайну CАSE АF 2388 2008 року випуску заводський номер двигуна НОМЕР_1, заводський номер НОМЕР_3, №19-01288, який належить ФГ «Садко Р.І.» та ПП «ОСОБА_9.» У постанові судом за поданням слідчого встановлено, що наприкінці січня - початку лютого 2009 року ОСОБА_5, зловживаючи довірою працівників ФГ «Садко Р.І.», забрав і перевіз у с. Лебедин Шполянського району Черкаської області комбайн, де передав його в оренду ВАТ «Лебединський насіннєвий завод» (а.с.178, 239 т.4).
18 лютого 2010 року під час проведення обшуку було вилучено вказаний транспортний засіб (а.с.6 т.6). На підставі розписки від 19.02.2010 цей комбайн CАSE, який знаходиться на території підприємства «Техагро» по вул. Комінтерна, 6 м. Шпола Черкаської області, який є речовим доказом у справі №09800073 та на який 17.02.2010 згідно з постановою старшого слідчого СВ Сумського РВ ГУМВС України в Сумській області майора міліції Коваленка Р.С. накладено арешт, прийнято на зберігання гр. ОСОБА_11 (а.с.181 т.4).
У зв'язку з відшуканням комбайну ОСОБА_2 як потерпілий 01.03.2010 звертався до слідчого з клопотанням про вжиття заходів щодо належного збереження вказаного майна (а.с.7 т.6).
Постановою слідчого від 11.03.2010 цей комбайн CАSE визнано речовим доказом, приєднано до справи та передано на зберігання гр. ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.183 т.4).
22.04.2010 склад злочину в кримінальній справі змінено на ч.5 ст.191 КК України, у вчиненні якого 23.04.2010 обвинувачено ОСОБА_1 (а.с.183 т.4).
23.08.2011 постановою слідчого СВ Сумського РВ ГУМВС України в Сумській області закрито матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_1 по факту вчинення ним розтрати майна ФГ «Садко Р.І.», а саме: зернозбирального комбайну CАSE АF 2388 шляхом зловживання службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, передбаченої ст. 191 ч.5 КК України. (а.с.180 т.4).
Як встановлено судом у цій справі та вбачається з постанови слідчого, між ФГ «Садко Р.І.» та ОСОБА_2 з 2008 року виникли відносини щодо спільної діяльності, надання фермерському господарству зворотної фінансової допомоги, в т.ч. щодо погашення кредитних зобов'язань останнього. За кошти, отримані від ОСОБА_2 та частково як кредит від ЗАТ КБ «Приватбанк», ФГ «Садко Р.І.» придбало згаданий зернозбиральний комбайн та зернозбиральну жатку з візком, який було зареєстровано за господарством. Однак попри ці відносини з ОСОБА_2 голова ФГ «Садко Р.І.» ОСОБА_1 передав комбайн ОСОБА_5 з метою погашення боргу, який мав перед ним. І тому, як зазначено вище, ОСОБА_5 транспортував цей комбайн до с. Лебедин Шполянського району Черкаської області.
З постанови слідчого вбачається, що «власником зернозбирального комбайну CАSE АF 2388 та зернозбиральної жатки CАSE 1020 з візком є ФГ «Садко Р.І.», а факт надання частини коштів на придбання комбайну ОСОБА_2 не змінює власника майна і не створює правових підстав для визнання права власності на це майно за іншими особами, в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ст.191 КК України, а виниклі правовідносини носять характер цивільно-правових, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. Крім того, потерпілий ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свої відносини врегулювали саме в порядку цивільного судочинства, звернувшись до Ковпаківського районного суду м. Суми і уклавши в ході розгляду справи мирову угоду, тобто вирішили спір в порядку цивільного судочинства.».
25 грудня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою про стягнення з ФГ «Садко Р.І.» грошових коштів у сумі 1 221 767 грн. (а.с.203-204 т.4). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем і відповідачем 15.07.2008 були укладені договори зворотної фінансової допомоги (а.с.24 т.6) та сумісної діяльності у сфері сільського господарства, в тому числі придбання комбайна CАSE 2388. На їх виконання ОСОБА_2 перерахував ФГ «Садко Р.І.» 960 350 грн. фінансової допомоги та здійснив платежі в рахунок погашення кредитних коштів, взятих відповідачем в КБ «Приватбанк», у розмірі 261 417 грн.
Ухвалою суду від 28.12.2009 було відкрито відповідне провадження та винесено ухвалу про забезпечення позову на підставі заяви ОСОБА_9 про накладення арешту на зернозбиральний комбайн CАSE АF 2388, зобов'язано СФ ДП «Держінформюст» внести відомості про комбайн в реєстр обтяжень, зобов'язано відповідний відділ державної виконавчої служби за місцем знаходження комбайну накласти арешт на вищезазначений комбайн та забезпечити його зберігання, заборонено відповідачу ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню комбайну до вирішення справи по суті в суді (а.с.211 т.4).
На підставі вказаної ухвали суду від 28.12.2009 реєстратором 05.01.2010 внесено відомості про заборону відчуження комбайну зернозбирального CАSE (а.с.230-231 т.4).
Крім того постановою відділу ВДВС Сумського районного управління юстиції від 29.12.2009 про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду Сумської області про стягнення з ФГ «Садко Р.І.» на користь ТОВ «Ойлтрейд-Союз» 112094,04 грн. накладено арешт на все майно боржника, про що того ж дня внесено відповідний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.250-251 т.5). Чинність цього арешту припинена постановою про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2012 (а.с.196 т.4).
Відповідно до акту опису й арешту майна вказаного відділу ДВС від 11.03.2010 при примусовому виконанні вищезгаданого наказу суду та наказу господарського суду Сумської області про стягнення з ФГ «Садко Р.І.» на користь ПП ОСОБА_5 284665,53 грн. у АДРЕСА_2 було описано та накладено арешт на комбайн зернозбиральний CАSE 2388, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_5 (а.с.108-111 т.6).
10 квітня 2014 року апеляційний суд Сумської області задовольнив частково апеляційну скаргу ліквідатора ФГ «Садко Р.І.», скасував ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.01.2010 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ФГ «Садко Р.І.» про стягнення заборгованості в сумі 1 221 767 грн., а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.208-209 т.4). Скасованою ухвалою від 22.01.2010 було визнано мирову угоду між позивачем і відповідачем, за якою ФГ «Садко Р.І.» визнало повністю позовні вимоги, особі його голови ОСОБА_1 передало в рахунок погашення вищезазначеної заборгованості ОСОБА_2 комбайн CАSE АF 2388, жатку зернову CАSE, теліжку до жатки CАSE та відповідні реєстраційні та технічні документи на це майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності. У мировій угоді було записано, що ОСОБА_1 стверджує, що вищезазначений комбайн, жатка, теліжка до жатки в заставі не перебуває та є його власністю.
У подальшому вказана цивільна справа була передана за підсудністю до Сумського районного суду Сумської області, під час розгляду яким 29.05.2014 ОСОБА_2 змінив предмет позову на визнання права власності на комбайн, яке зареєстровано за ним на підставі ухвали від 22.01.2010 (а.с.210 т.4).
Рішенням Сумського районного суду від 19.06.2015 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ФГ «Садко Р.І.» про визнання права власності на майно відмовлено за безпідставністю, оскільки не встановлено порушень прав позивача (а.с.19-20 т.6).
Також з'ясовано, що комбайн CАSE АF 2388 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6, заводський номер двигуна НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_7, дата видачі 31.07.2008, видане ІДТН Сумського району, був предметом договору застави автотранспорту від 04.08.2008, укладеним між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ФГ «Садко Р.І.» в забезпечення кредитного договору на суму 387 тис. грн. (а.с.25-26 т.6). Однак 21.12.2009 банк повідомив Сумській ІДТН, що ФГ «Садко Р.І.» за кредитним договором розрахувалось повністю, в заставі перебував комбайн CАSE 2388 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, номер державної реєстрації НОМЕР_2 (а.с.180 т.5).
З матеріалів справи вбачається, що CАSE 2388 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4 був зареєстрований 31.07.2008 за ФГ «Садко Р.І.».
16.03.2010 інспекція державного технічного нагляду Сумської обласної державної адміністрації, розглянувши клопотання ФГ «Садко Р.І.» ОСОБА_1 щодо зняття з обліку зареєстрованого за фермерським господарством зернозбирального комбайну, зазначила, що провести вказані дії не має можливості, оскільки в зв'язку з розслідуванням кримінальної справи №09800073 інспекції заборонено проводити будь-які дії з комбайном, а також постановами ВДВС Сумського районного управління юстиції від 29.12.20009 та 26.01.2010 накладено арешт на все майно, що належить ФГ «Садко Р.І.». Тому інспекція повідомила, що не може виконати ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.01.2010, яка була надана 16 березня 2010 року (а.с.161 т.7).
Відповідно до відповідей інспекції державного технічного нагляду Сумської обласної державної адміністрації на запити арбітражного керуючого Чупруна Є.В. від 19.08.2010 та 20.02.2012 за ФГ «Садко Р.І.» зареєстровано комбайн зернозбиральний CАSE 2388 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4 ,свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_8, дата видачі 11.08.2009, номерний знак НОМЕР_2 (а.с.184-185 т.4).
04.09.2013 Державна інспекція сільського господарства в Смуській області на запит арбітражного керуючого Чупруна Є.В. повідомила, що зернозбиральний комбайн CАSE 2388 ФГ «Садко Р.І.» знятий з обліку згідно рішення суду 23.10.2012. Надати копії документів, що стали підставою для виконання вищезгаданих дій, не має можливості у зв'язку з ліквідацією інспекції Держтехнагляду облдержадміністрації. Станом на той час машина зареєстрована за мешканцем м. Суми ОСОБА_2: реєстраційний документ НОМЕР_9 від 29.10.2012, номерний знак НОМЕР_10 (а.с.186 т.4).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серія АС №213059, що видане 29.10.2012 ІДТН Сумської ОДА, власником комбайну зернозбирального з реєстраційним номером НОМЕР_11 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 8300 см. куб., масою 9800 кг є ОСОБА_2 (а.с.141, 212 т.4).
Арбітражним керуючим Чупруном Є.В. у процедурах розпорядження майном і ліквідації ФГ «Садко Р.І.» постійно вживалися заходи щодо розшуку та повернення згаданого комбайну, зокрема: направлялися листи керівнику банкрута ОСОБА_1 з вимогами передачі відповідної документації (від 27 та 28 січня, 06 червня 2011 року, 28 квітня 2012 року, 16 жовтня 2014 року), звернення до правоохоронних органів щодо передачі бухгалтерських документів, печатки, штампу підприємства, відшукання та передачі комбайну (29 вересня 2011 року, 28 лютого 2012 року, 11 вересня 2015 року) (а.с.160-175 т.7).
Однак керівник ФГ «Садко Р.І.» ОСОБА_1 не виконав вимоги Закону та запити ліквідатора щодо передачі документації та майна боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
На підставі статей 662-663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до копії договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування до нього від 26.12.2009 продавець зобов'язаний передати покупцеві комбайн з устаткуванням не пізніше 20 січня 2010 року, покупець зобов'язаний розрахуватися і прийняти комбайн з устаткуванням, що здійснюється за актом приймання-передачі (пункти 2.1-2.3). Право власності на комбайн з устаткуванням виникає у покупця з моменту підписання цього договору, а саме: з 26 грудня 2009 року (п.3.1).
Однак, зважаючи на з'ясовані судом обставини, у грудні 2009 року предмет договору - комбайн не міг бути переданий ФГ «Садко Р.І.» та прийнятий ОСОБА_2 в зв'язку з його викраденням та відсутністю даних щодо його місця знаходження.
Як встановлено, сторони договору купівлі-продажу не перереєстрували комбайн на підставі цієї угоди. Реєстрація транспортного засобу здійснена за ОСОБА_2 лише в жовтні 2012 року на підставі ухвали суду про визнання мирової угоди від 22.01.2010 після зняття всіх обмежень щодо комбайну CАSE.
Суд констатує, що про існування договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування до нього від 26.12.2009 та угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22.01.2010 не свідчить жодний документ з 25 грудня 2009 року по липень 2014 року, що наявний або оглянутий судом під час вирішення цієї справи, вищезгаданих кримінальної та цивільної справ, або офіційні документи правоохоронних, контролюючих і реєстраційних органів.
Навіть у квітні 2014 року у запереченнях ОСОБА_2 щодо апеляційної скарги ліквідатора на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.01.2010 не згадано про спірні угоди, як і в ухвалі суду апеляційної інстанції від 10.04.2014 (а.с.206-209 т.4).
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним (ч.2 ст.16 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1 ГПК України до господарського суду мають право звертатися відповідні особи згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частиною 2 ст. 21 ГПК України визначено, що позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 статті 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що договір купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування до нього і угода про залік зустрічних грошових вимог не укладалися відповідно 26.12.2009 та 22.01.2010, а тому договір купівлі-продажу зернозбирального комбайну від 26.12.2009 та угода про залік зустрічних грошових вимог від 22.01.2010 не існують.
Таким чином, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними угод, оскільки неіснуючі правочини не можуть порушувати прав і охоронюваних інтересів будь-кого.
Щодо заяви ОСОБА_2 та його представників про застосування позовної давності суд зазначає наступне.
Статтями 256-259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно зі ст. ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Тому суд не застосовує позовну давність, враховуючи мотиви та підстави відмови в задоволенні заяви.
Керуючись ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом» (в редакції що діяла до 19.01.2013р.), ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви ліквідатора фермерського господарства «Садко Р.І.» №02-01/19/49-10/1303 від 16.10.2014 р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну і устаткування від 26.12.2009 та угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22.01.2010, що укладені між фермерським господарством «Садко Р.І.» та ОСОБА_2, відмовити.
2. Копію ухвали надіслати кредиторам, ліквідатору, ОСОБА_2
Повний текст ухвали складено 30.05.2017.
Суддя В.В. Яковенко