29 травня 2017 року Справа № 914/3970/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Бакуліна С.В., Рогач Л.І.
розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017
у справі№914/3970/14 Господарського суду Львівської області
за позовомУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Львівська міська рада
простягнення заборгованості та виселення з приміщень
Встановив:
Касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі №914/3970/14 Господарського суду Львівської області не відповідає вимогам розділу ХП1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Однак, до касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не додано жодних доказів сплати судового збору, натомість скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на скрутний майновий стан.
За приписами статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, звільнення скаржника від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду і може мати місце за наявності виключних обставин на підтвердження того, що майновий стан унеможливлює сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Проте, заявник касаційної скарги на обґрунтування свого клопотання не навів виключних обставин, які унеможливлюють сплату судового збору та не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували відсутність у нього коштів, необхідних для здійсненні сплати судового збору, у встановлених законом розмірах і в строки.
Крім того, статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
А відтак, вибіркове надання переваг одному учаснику судового процесу перед іншими учасниками шляхом звільнення від сплати судового збору, призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі №914/3970/14 задоволенню не підлягає.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Керуючись ст. ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
1.Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
2.Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі №914/3970/14 Господарського суду Львівської області повернути скаржнику.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді С.В. Бакуліна
Л.І. Рогач