23 травня 2017 року Справа № 910/15430/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
І.Ходаківської, Г.Коробенко
за участю представників: позивача Пронюк В.Я. - дов. від 14.04.17 відповідача Шишко Л.М. - дов. від 03.08.16
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постановувід 18.01.2017 Київського апеляційного господарського суду
у справі№910/15430/16 господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"
простягнення 9873778,65 грн.
У серпні 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "КиївГазЕнерджи" про стягнення 7914823,17 грн. пені, 520559,36 грн. - 3% річних та 1438396,12 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу №15-737-Н від 30.06.2015 р. на підставі статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 231, 232 Господарського кодексу України.
Позивач посилався на порушення відповідачем умов спірного договору в частині вчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні.
10.10.2016 р. від ДП "КиївГазЕнерджи" до господарського суду першої інстанції надійшло клопотання про зменшення пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у зв'язку зі складним фінансовим станом відповідача, наявністю значної заборгованості бюджетних споживачів і населення за газ, їх неплатоспроможністю тощо.
У своїх поясненнях у справі позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшенні пені, посилаючись на недоведеність відповідачем тих виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення неустойки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2016 р. (суддя Літвінова М.Є.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "КиївГазЕнерджи" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3957411,59 грн. пені, 520559,36 грн. - 3% річних, 1438396,12 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову було відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідачем були порушені умови договору на купівлю-продаж природного газу №15-737-Н від 30.06.2015 р. в частині своєчасної оплати вартості отриманого природного газу, що є підставою для стягнення з відповідача 3957411,59 грн. пені, 520559,36 грн. - 3% річних та 1438396,12 грн. інфляційних втрат.
Водночас, суд встановив наявність виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення пені до 3957411,59 грн. та при цьому керувався приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.
За апеляційною скаргою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Київський апеляційний господарський суд (судді: Жук Г.А., Дикунська С.Я., Мальченко А.О.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 18.01.2017 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 р. скасувати в частині відмови у стягненні 3957411,59 грн. пені, із залишенням в решті судових актів без змін, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 218, 233 Господарського кодексу України, статей 551, 617 Цивільного кодексу України, пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вважає безпідставним зменшення судами заявленої до стягнення пені та посилається на недоведеність відповідачем виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру нарахованої пені.
У поясненнях у справі відповідач, окрім іншого, наголошує на наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення пені.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.06.2015 р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - продавцем та ДП "КиївГазЕнерджи" - покупцем був укладений договір № 15-737-Н на купівлю-продаж природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно з пунктом 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
За умовами пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем включно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі за розрахунковий місяць.
Відповідальність сторін обумовлена у розділі VII спірного договору (пункти 7.1-7.4).
Зокрема, пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ІХ договору) покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 6.1 договору).
В подальшому, до спірного договору вносилися зміни, зокрема, щодо ціни газу, що оформлено додатковими угодами №1 від 15.10.2015 р., №2 від 04.11.2015 р.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов спірного договору позивач поставив відповідачу газ у кількості 68526421 куб.м на загальну суму 339282499,48 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.07.2015 р., від 31.08.2015 р., від 30.09.2015 р., від 31.10.2015 р., від 30.11.2015 р., від 31.12.2015 р.
Господарські суди також встановили та це підтверджено матеріалами справи, що відповідач розрахувався за отриманий природний газ повністю, проте з простроченням платежів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного позову є вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ДП "КиївГазЕнерджи" 7914823,17 грн. пені, 520559,36 грн. - 3% річних та 1438396,12 грн. інфляційних втрат у зв'язку з порушенням умов договору на купівлю-продаж природного газу №15-737-Н від 30.06.2015 р. в частині вчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ.
Задовольняючи частково ці вимоги та стягуючи з відповідача 3957411,59 грн. пені, 520559,36 грн. - 3% річних, 1438396,12 грн. інфляційних втрат, господарські суди попередніх інстанцій виходили з встановленого факту порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за отриманий природний газ. Втім, в цій частині судові акти у справі скаржником не оскаржені.
Зменшуючи розмір пені на 50%, господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з приписів пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України. Скаржник не погоджується та вважає таке зменшення неустойки неправомірним. Відтак, рішення і постанова у справі переглядаються в оскарженій частині.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з тим, згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.
Як вбачається зі змісту судових рішень у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, зменшуючи на 50% розмір заявленої позивачем до стягнення пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин, зокрема, через значну заборгованість споживачів і їх неплатоспроможність, важкий фінансовий стан боржника.
Суди врахували, що відповідач відноситься до ліцензованих газопостачальників та у зв'язку із значним підвищенням цін на природний газ споживачі природного газу (населення, бюджетні установи, організації) невчасно та не у повному обсязі розраховуються за послуги з газопостачання, внаслідок чого відповідач не мав змоги своєчасно сплачувати кошти за отриманий газ.
Господарські суди попередніх інстанцій взяли до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за договором (повне погашення заборгованості відповідачем), співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення та врахували майнові інтереси позивача.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій, оцінивши інтереси обох сторін та суспільно-економічне значення діяльності відповідача, обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків тощо, виклавши відповідні обставини у судовому рішенні, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення суми пені на 50%.
Відповідно до вимог частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.
Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи встановлені господарськими судами обставини, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових актів у справі в оскарженій частині та задоволенні касаційної скарги.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 р. у справі №910/15430/16 та рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: І. Ходаківська
Г. Коробенко