24 травня 2017 року м. Київ К/800/17411/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року по справі №340/917/14-а за позовом ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними, -
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив: визнати протиправними та незаконними дії управління ПФУ у Верховинському районі Івано-Франківської області щодо перерахунку пенсії та стягнення надмірно отриманої пенсії; скасувати рішення комісії управління ПФУ у Верховинському районі Івано-Франківської області №1 від 05.01.2013 року щодо утримання з ОСОБА_1 переплати пенсії у розмірі 39065,72 грн.; зобов'язати управління ПФУ у Верховинському районі виплатити ОСОБА_1 суму утриманих на підставі рішення комісії управління ПФУ у Верховинському районі Івано-Франківської області №1 від 05.01.2013 року коштів з його пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення є неправомірни, оскільки 03.06.2005 року управлінням ПФУ у Верховинському районі йому була призначена пенсія за віком на загальних умовах. 24.07.2008 р. він звернувся із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням загального стажу роботи. Разом із заявою, подав довідку №10 від 10.10.2000 р. про розмір заробітної плати за період з 01.07.1995 р. по 31.05.2000 р. видану СМП „Червона калина". Для співставлення сум нарахованої заробітної плати відображених у довідці СМП „Червона калина" від 10.10.2000 р. за даними звітів форми 4-ПФ „Про нарахування страхових внесків та витрачання коштів Пенсійного фонду" за 1995-2000 була проведена перевірку переданих на архівне зберігання звітів. При перевірці відповідач встановив, що суми зазначені в довідці СМП „Червона калина" від 10.10.2000 р. не відповідають відомостям у книгах по заробітній платі, що стверджується актом від 30.11.2012 р. На підставі вище зазначеного відповідач з 01.01.2013 р. зменшив розмір його пенсії з 2244,84 грн. до 1331,31 грн., та за період з 01.08.2008 р. по 28.02.2013 р. нарахував переплату пенсії в сумі 39065,72 грн.
Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року, позовні вимоги задоволені.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що з 01.07.2005 року позивачу управлінням ПФУ у Верховинському районі була призначена пенсія за віком на загальних умовах. Позивач 24.07.2008 року звернувся із заявою про перерахунок пенсії. Разом із заявою він представив довідку №10 від 10.10.2000 року про заробітну плату за період 01.07.1995р. по 31.05.2000 року, видану СМП „Червона калина". На підставі зазначеної довідки Управлінням ПФУ був зроблений перерахунок пенсії позивача, щомісячний розмір якої становив 2244,84 грн.
Управлінням ПФУ у Верховинському районі проведена зустрічна перевірка заробітної плати, та було виявлено, що дані зазначені в довідці про заробітну плату ОСОБА_1 №10 від 10.10.2000 року не відповідають дійсності.
Таким чином, 05.01.2013 р. зменшений розмір пенсії позивача до 1331,33 грн., за період з 01.08.2008 р. по 28.02.2013 р. утворилася переплата в розмірі 20 % щомісячно аж до повного погашення переплати.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки довідка про роботу та заробітну плату ОСОБА_1 №10 від 10.10.2000 р. видана СМП „Червона калина" та за умови доведення відповідачем факту внесення до неї недостовірних даних, суми надміру виплачених пенсій позивачу повинно відшкодовувати підприємство, яке видало довідку.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності дій відповідача щодо прийняття рішення комісії управління ПФУ у Верховинському районі Івано-Франківської області №1 від 05.01.2013 року стосовно утримання з ОСОБА_1 переплати пенсії у розмірі 39065,72 грн.
Відповідно до ст. 50 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV(далі - Закон №1058-IV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Згідно ст. 103 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII), суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Як вірно вказано судами попередніх інстанцій, зі змісту вищенаведених норм, вбачається, що обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування, яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються з страхувальника.
Разом з тим, відповідачем не подано доказів, які б підтверджували фіктивність виданої довідки.
При цьому відповідно до пункту 1 частини першої статті 49 Закону
№ 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону № 1788-ХІІ має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала зі шкідливими і важкими умовами праці. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Судами встановлено, що довідка про роботу та заробітну плату ОСОБА_1 №10 від 10.10.2000 року видана СМП „Червона калина" та за умови доведення відповідачем факту внесення до неї недостовірних даних, суми надміру виплачених пенсій позивачу повинне відшкодовувати підприємство, яке видало довідку.
Згідно ст. 62 Закону України „Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в СМП „Червона калина" в період з липня 1995р. по травень 2000р. йому була нарахована протягом цього періоду заробітна плата.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відхилити.
Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: