17 травня 2017 року м. Київ К/800/6170/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Східної митниці, Маріупольської митниці, треті особи - Державна митна служба України, начальник Східної митниці Романчикова Є.Г. про зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому суму заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу з 13.04.2010р по 10.02.2011р. в розмірі 101156 грн, середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з 11.02.2011р. по 02.04.2012р. в розмірі 139876 грн, компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати в сумі 22195,17 грн, зобов'язати нарахувати та виплатити йому за користування належними йому грошовими коштами в розмірі 7013,16 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2012р. відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату суми заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу з 13.04.2010р. по 10.02.2011р. в розмірі 101156 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013р., в задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в митних органах України на посаді начальника Маріупольської митниці.
Наказом Державної митної служби України від 12.04.2010р. №536-к припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України з 13.04.2010р. на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 КЗпП України за порушення Присяги державного службовця.
Не погодившись із вказаним звільненням, позивач звернувся до суду.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2010р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011р., визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 12.04.2010р. №536-к, поновлено позивача на посаді начальника Маріупольської митниці, зобов'язано нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. (а.с. 8 - 15)
Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць звернуто до негайного виконання. Постанова набрала законної сили 16.06.2011р.
На виконання рішення суду Державною митною службою України видано наказ №164-к від 09.02.2011р., яким позивача поновлено на посаді начальника Маріупольської митниці.
Наказом Державної митної служби України від 10.02.2011р. №166-к позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.
На підставі вказаних наказів Маріупольською митницею видано накази від 14.02.2011р. №467-к «Про поновлення ОСОБА_4» та від 14.02.2011р. №468-к «Про здійснення заходів при звільненні ОСОБА_4», згідно яких позивача поновлено з 13.04.2010р., а також вказано, що позивачем невикористані дні щорічної відпустки всього у кількості 113 календарних днів за періоди роботи з 25.06.2008р. по 24.06.2009р. (40 к.д.), з 25.06.2009р. по 24.06.2010р. (45 к.д.), з 25.06.2010р. по 11.02.2011р. (28 к.д.). (а.с. 93 - 94)
Наказом Державної митної служби України від 08.10.2010р. №1188 Маріупольську митницю припинено та визнано її правонаступником Східну митницю. (а.с. 131 - 133)
Після повідомлення позивачем своїх банківських реквізитів, кошти в сумі 10010,39 грн були перераховані на його картковий рахунок згідно платіжного доручення №5809 від 26.09.2011р. (а.с. 73)
Також судом першої інстанції встановлено, що виконавчий лист позивач отримав 25.04.2012р. та до органів виконавчої служби з приводу виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2010р. станом на час розгляду справи не звертався.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що розрахунок з позивачем було здійснено відповідачем після його звернення та надання банківських реквізитів, підстави для застосування статті 117 КЗпП України відсутні, оскільки нею передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а виплата стягнутого за рішенням суду середнього заробітку за час вимушеного прогулу стосується виконання рішення суду.
Крім того, суди виходили з того, що підстави для виплати компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відсутні, оскільки за змістом цього закону компенсація проводиться в разі затримки виплати лише нарахованих доходів.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що суми, за несвоєчасну виплату яких позивач просив застосувати наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність настає лише в разі затримки розрахунку при звільненні, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013р. у даній справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: О.П. Стародуб
С.С. Пасічник
В.В. Швець