10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Стратович О.В.
Суддя-доповідач:Шевчук С.М.
іменем України
"30" травня 2017 р. Справа № 287/214/16-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Шевчук С.М.
суддів: Бучик А.Ю.
Майора Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,
сторін та їх представників: позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "21" березня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії ,
ОСОБА_3 звернувся до Олевського районного суду Житомирської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області в якому просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати призначити, здійснити нарахування та виплату йому пенсії зі зниженням пенсійного віку на п'ять років, згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 21 березня 2017 року позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з наступного дня досягнення пенсійного віку, тобто з 09 листопада 2016 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області здійснити нарахування та виплату пенсії зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ОСОБА_3 починаючи з 09 листопада 2016 року.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі зазначив, що позивачем не надано належних документів передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій, а саме надано посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС, видане Олевською райдержадміністрацією, тобто неналежною особою.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 по досягненню 55 років, звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку.
Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області листом №4203/03 від 18.11.2016 року відмовило позивачу в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку посилаючись на те, що посвідчення потерпілого 4 категорії серії В-1 НОМЕР_1 від 19.04.1993 року видано Олевською районною державною адміністрацією, а не обласною державною адміністрацією.
Вважаючи своє право на пенсійне забезпечення порушеним, позивач звернувся до суду з позовом.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Згідно пункту 2 ч. 3 статті 55 зазначеного Закону особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на З роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Водночас, обумовлена норма закону передбачає, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058- IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) Пенсійний фонд України є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 ( із змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 30.07.2015 № 13-2) (далі- Порядок №22-1)
До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1. Паспорт і довідку податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера або копію сторінки паспорта з позначкою про те, що особа має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера;
2. Документи про стаж (трудову книжку, військовий квиток, диплом про навчання
тощо);
3. Довідку про заробітну плату особи за 60 місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року;
4. Документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5. Документи, які засвідчують особливий статус особи.
Відповідно до пункту 2.14. Порядку № 22-1 за документ, який засвідчує, що особі надано статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, приймається копія відповідного посвідчення встановленого зразка або інший документ, який підтверджує проживання, роботу (навчання) особи на території такого населеного пункту.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З наведеного слідує, що для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач зобов'язаний подати пенсійному органу документ, який засвідчують особливий статус особи - посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1988-1992 роках.
Орган, що призначає пенсію при прийманні документів вправі перевірити його зміст і належне оформлення.
Відповідно до частини 4 статті 65 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (редакції станом на дату видачі позивачу райдержадміністрацією посвідчення - 08.12.1992 року) видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови КМ України N 501 від 25 серпня 1992 р. (чинної на момент видачі названого посвідчення) та Постанови КМ України від 20.01.1997 року №51 "Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться державними адміністраціями областей.
За таких обставин, беззаперечно органом до повноважень якого віднесено видачу обумовлених посвідчень є обласні державні адміністрації.
Відповідно до Постанови КМ України від 23 липня 1991 р. N106 населений пункт с.Забороче Олевського району Житомирської області відносився до зони посиленого радіологічного контролю.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. № 76-VIII внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме ст. 2 виключено зону посиленого радіологічного контролю. Цим же Законом статті 2 (визначення категорії зон радіоактивних забруднених територій) та 23 (Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено.
З наведеного слідує, що населений пункт у якому проживав позивач з моменту прийняття названого закону втратив правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У зв'язку з виключенням обумовленої території проживання позивача із переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач позбавлений можливості отримати посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до існуючого порядку.
Відтак, позивач фізично позбавлений можливості виправити виявлений відповідачем недолік у виданому йому посвідченні.
Однак, вирішуючи даний спір колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При прийнятті рішень, вчиненні дій суб'єкти владних повноважень повинні діяти таким чином, щоб був дотриманий необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, дія ( ст. 2 КАС України).
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", для встановлення пільг і компенсацій визначається така категорія осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Частиною 3 ст.15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
З матеріалів справи, вбачається, що позивач зареєстрований та проживає в с.Забороче, Олевського району Житомирської області з 26.04.1986 року по даний час, що стверджується довідкою № 3657 від 02.12.2016 року виданою Кишинською сільською радою Житомирської області (а.с.10), з якої слідує, що позивач дійсно був зареєстрований та постійно проживає з 26.04.1986 року і на даний час в с.Забороче, Олевського району Житомирської області (постановою КМУ від 23.07.1991 року №106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю), що також стверджується копією паспорта виданого на ім'я позивача (а.с.7-8).
Отож, з наведених доказів слідує, що позивач належить до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії. Згідно абз.4 ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач станом на 01.01.1993 року прожив або відпрацював у зоні посиленого радіологічного контролю більше чотирьох років.
Таким чином, наведені обставини підтверджують те, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій та свідчить про безпідставність вказаної відмови відповідача у її призначенні пенсії та недотриманні відповідачем необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, дія.
Водночас, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції приймаючи рішення визнав протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак як слідує з матеріалів справи позивач вказаної вимоги суду не заявляв, а відтак суд безпідставно вийшов за межі наданих йому повноважень.
Стосовно ж заявленої позивачем вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, то обумовлена позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки бездіяльність це - пасивна поведінка особи, а в даному випадку має місце активна поведінка відповідача - відмова у призначенні пенсії.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у названій частині, оскільки наявними у справі доказами не підтверджуються обставини щодо протиправної бездіяльності відповідача.
Стосовно ж рішення суду в частині зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_3 пенсію зі зменшенням пенсійного віку та здійснити нарахування та виплату пенсії, то відповідно до пунктів 1.1 та 4.3 названого вище Порядку №22-1 правління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі є органом, що призначає пенсію.
Після надходження заяви та документів орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто підставою для повідомлення про відмову у призначені пенсії може бути виключно рішення ПФУ, прийняте з цього питання.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.
Враховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року, постанові ВАСУ від 28.07.2015 року справа №К/800/34016/14 відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, з огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати пенсії або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Натомість, суд першої інстанції при прийнятті рішення зазначених положень законодавства не врахував, у зв'язку з чим перебрав на себе повноваження, які належать виключно відповідачу.
Наведені доводи апеляційної скарги, а саме те, що ч.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 щодо перереєстрації посвідчень, то як вбачається з листа Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області №4203/03 від 18.11.2016 року вказані доводи апеляційної скарги не були підставою для відмови позивачу у призначенні вказаного виду пенсії.
За наведених обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про зобов'язання відповідача розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додані до неї документи та прийняти відповідне рішення з урахуванням того, що позивач належить до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та має право на користування пільгами (в тому рахунку і правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку), встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області задовольнити частково, постанову Олевського районного суду Житомирської області від "21" березня 2017 р. скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області розглянути подану ОСОБА_3 заяву про призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додані до неї документи та прийняти відповідне рішення з урахуванням того, що ОСОБА_3 належить до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та має право на користування пільгами (в тому рахунку і правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку), встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М. Шевчук
судді: А.Ю.Бучик
Г.І. Майор
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу: Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області вул. Свято-Миколаївська, 31, м. Олевськ, Житомирська область, 11002
- ,