Справа № 824/912/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Левицький Василь Костянтинович
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
24 травня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Зайцевої Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання дій неправомірними, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,
в листопаді 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання дій неправомірними, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що позивач - ОСОБА_1 в період з 18.05.1993 по 15.12.1994 року проходив строкову службу у Збройних Силах України, з 29.08.1995 по 18.09.1999 року призначений у Збройні Сили України для проходження дійсної військової служби за контрактом, з 22.09.1999 по 25.08.2016 року проходив службу на різних посадах в податковій міліції ГУ ДФС у Чернівецькій області.
Наказом начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 28.08.2016 року № 190-о "Про звільнення", звільнено з податкової міліції за пунктом 64 підпунктом "б" (через хворобу) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) старшого слідчого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернівецькій області майора податкової міліції ОСОБА_1 (М-239792) 25.08.2016 року. Вислуга років станом на 25.08.2016 року в календарному обчисленні становить 22 роки 06 місяців 02 доби. Вислуга років відповідно до п. 10 постанови КМУ від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстроковї служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" становить 16 повних календарних років служби.
26.09.2016 року позивач звернувся до начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області із листом, в якому просив виплатити в повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільнені зі служби за два повні календарні роки служби, а саме неврахований період проходження строкової служби в Збройних Силах України з 18.05.1993 по 15.12.1994 року, що складає 01 рік 06 місяців та 11 місяців служби в податковій міліції.
11.10.2016 року відповідач надав відповідь (вих. №1849/10/24-13-05-14), в якій вказав про відсутність підстав для виплати грошової допомоги по звільненню з податкової міліції за період військової служби, оскільки відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.1999 року № 154, при звільненні з військової служби за контрактом позивачу було виплачено грошову допомогу у розмірі 25% за кожен календарний рік служби, яка включала і період строкової військової служби.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Так, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст. 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 07.11.2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно ст. 17 Закону № 2262-XII, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, в тому числі: військова служба; служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; військова служба у збройних силах, органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та інших військових формуваннях, створених законодавчими органами цих держав, Об'єднаних Збройних Силах Співдружності Незалежних Держав. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, проходили військову службу, службу в органах внутрішніх справ, Національній поліції, органах державної безпеки, якщо інше не встановлено відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 ст. 17 Закону № 2262-XII передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, в тому числі, військова служба в Збройних Силах, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Як встановлено судом першої інстанції, вислуга років позивача станом на 25.09.2016 року в календарному обчисленні становить 22 роки 06 місяців 02 доби. До вказаної вислуги років зараховано:
- 01 рік 6 місяців 27 днів - служба в Збройних Силах з 18.05.1993 по 15.12.1994 року;
- 4 роки 0 місяців 20 днів - дійсна служба за контрактом у Збройних Силах України з 29.08.1995 по 18.09.1999 року;
- 16 років 11 місяців 04 дні - служба в податковій міліції на різних посадах з 22.09.1999 по 25.08.2016 року.
Пунктом 10 Постанови № 393 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.1999 року № 154 старшого сержанта за контрактом ОСОБА_1 передбачено виплату матеріально-грошової допомоги за 1999 року, грошову допомогу по звільненню у розмірі 25% за кожний календарний рік служби.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, грошова допомога позивачу не нараховувалась та не виплачувалась у зв'язку з тим, що останній не набув права на її виплату.
Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону №2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2262-XII та п. 10 Постанови № 393 особам, які мають право на пенсію згідно з цими нормативно-правовими актами та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Тому, враховуючи, що при звільненні позивача з податкової міліції та виплаті одноразової грошової допомоги, відповідачем не врахований період проходження строкової служби в Збройних Силах України з 18.05.1993 по 15.12.1994 року - 1 рік 6 місяців, та служба в податковій міліції ГУ ДФС у Чернівецькій області - 11 місяців, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за вказаний період.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для її задоволення.
Відповідно ч. 1 ст. 200 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2017 року.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Матохнюк Д.Б. Сапальова Т.В.