23 травня 2017 р.Справа № 820/777/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старостіна В.В.
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017р. по справі № 820/777/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР"
до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна,
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ФОР», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративного арешту майна платників податків № 887/9/20-40-14-02-16 від 16.02.2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ДФС України.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 року по справі № 820/777/17 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам чинного законодавства, що полягає у порушенні норм матеріального та процесуального права, постанова є необґрунтованою та незаконною, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що начальником ГУ ДФС України у Харківській області відповідно до затвердженого плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 1 кв. 2017 року видано наказ № 215 від 02.02.2017 року про призначення проведення з 14.02.2017 року документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМ-ФОР» за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року тривалістю 20 робочих днів.
03.02.2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області направило до позивача повідомлення від 02.02.2017 року № 84 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМ-ФОР» з 14.02.2017 року та копію наказу № 215 від 02.02.2017 року начальника ГУ ДФС України у Харківській області про призначення планової виїзної перевірки.
З пояснень позивача вбачається, що 11.02.2017 року співробітнику служби охорони ТОВ «КОМ-ФОР» під підпис було вручено поштове відправлення від ГУ ДФС України в Харківській області з вищезазначеними документами. Оскільки 11.02.2017 року - це субота, вихідний день, про зміст поштового відправлення посадовим особам ТОВ «КОМ-ФОР» стало відомо лише 13.02.2017 року - у понеділок.
14.02.2017 року по місцю знаходження підприємства прибули співробітники ГУ ДФС України у Харківській області з метою проведення перевірки згідно вищезазначеного наказу.
Але при вході 14.02.2017 року посадовими особами контролюючого органу за адресою ТОВ «КОМ-ФОР» для проведення документальної планової виїзної перевірки та після пред'явлення службових посвідчень, а також направлень від 13.02.2017 року № № 490, 491, 492, 493, 494, 495, 496 на перевірку (а.с. 39-42), генеральний директор та головний бухгалтер суб'єкта господарювання повідомили про відмову у допуску посадових осіб, про що складено акт від 14.02.2017 року № 136/20-40-14-02-07/33337750 (а.с. 16).
З приводу недопущення посадових осіб контролюючого органу до документальної планової виїзної перевірки, позивач в судовому засідання суду першої інстанції надав пояснення від 14.02.2017 року № 41 (а.с. 18).
16.02.2017 року заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків - ТОВ «КОМ-ФОР» у зв'язку з не допуском до проведення планової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року (а.с. 12).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.
Як визначено ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства - Державна фіскальна служба України, його територіальні органи, яким, у тому числі, виступає Головне управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області).
Згідно до п. п. 19 1.1.1 п. 19 1.1 ст. 19 1 ПК України, однією із функцій, виконання якої повинні забезпечити контролюючі органи, визначено здійснення адміністрування податків, зборів, платежів та проведення відповідно до законодавства перевірок та звірок платників податків.
Статтею 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ;цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Як передбачено п. 77.4 ст. 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 (п. 77.6 ст. 77 ПК України).
За приписами п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При цьому, єдиною підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки законодавець визначив непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням встановлених вимог.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників) від допуску до перевірки на інших підставах не дозволяється.
Згідно з п. 81.2 ст. 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки невідкладно складається акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови. Посадова (службова) особа платника податків (його представник) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У відповідності до п. п. 94.2.3 п. 94.1 ст. 94 ПК України, у разі коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу може бути застосовано адміністративний арешт майна такого платника податків - як винятковий спосіб забезпечення виконання останнім його обов'язків, визначених законом.
Згідно з п. 94.5 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути повним або умовним.
Рішення про застосування арешту майна платника податків приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу (п. 94.6 ст. 94 ПК України).
Суд зазначає, що на виконання положень п. 77.4 ст. 77 ПК України за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки, а саме - 03.02.2017 року, за адресою місцезнаходження ТОВ «КОМ-ФОР» рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачем було надіслано копію наказу ГУ ДФС у Харківській області від 02.02.2017 року № 215 про проведення перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки (від 02.02.2017 року № 84), що підтверджується матеріалами справи.
Приписи п. 81.1 ст. 81 ПК України, містять вичерпний перелік підстав для законної відмови платника податків від допуску до перевірки уповноважених осіб контролюючого органу.
Проте, жодної обґрунтованої підстави зазначеної у п. 81.1 ст. 81 ПК України, для недопущення співробітників Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до документальної планової виїзної перевірки позивач у поясненні від 14.02.2017 року № 41, у судовому засіданні та у адміністративному позові не зазначив.
Таким чином, суд приходить до висновку, що за наявності підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, та дотримання порядку його застосування, регламентованого положеннями цієї статті, рішення Головного управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області від 16.02.2017 року № 887/9/20-40-14-02-16 про застосування умовного арешту майна ТОВ «КОМ-ФОР», є обґрунтованим та прийнятим згідно чинного законодавства.
Що стосується посилань позивача на те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області порушено приписи п. 77.1 та п. 77.2 ст. 77 ПК України, а саме не розміщено на офіційному сайті контролюючого органу плану - графіку проведення перевірок, та на те, що у ТОВ «КОМ-ФОР» згідно приписів ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» були підстави для не допуску посадових осіб контролюючого органу, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 77.1 ст. 77 ПК України (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Оскільки внесені зміни до Податкового кодексу України набрали чинності тільки у 2017 році, то відповідно розміщення плану - графіку на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади буде відбуватись у 2017 році до 25 грудня, на перевірки, які будуть проведені у 2018 році.
Отже, норма на яку посилається позивач, не застосовується до перевірок, які призначені у 2017 році.
Разом з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи Державної фіскальної служби, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст. ст. 1, 3, ч. ч. 1, 4, 6-8, абз. 2 ч. 10, ч. 13 та ч. 14 ст. 4, ч. ч. 1-4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1-4, 6 ст. 7, ст. ст. 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст. 22 цього Закону.
З аналізу даної норми вбачається, що Державна фіскальна служба виконуючи приписи вищезазначеного Закону має враховувати особливості визначені законами у відповідних сферах, а саме приписи спеціалізованого закону - Податкового кодексу України, у п. 81.1 ст. 81 якого зазначений вичерпний перелік підстав для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання позивача про наявність підстав ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при недопущенні посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до проведення вищевказаної перевірки є безпідставними.
Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017р. по справі № 820/777/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.
Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С.
Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2017 р.