Справа № 370/3238/15-ц Головуючий у І інстанції Мазка Н. Б.
Провадження № 22-ц/780/1830/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.
Категорія 20 18.05.2017
Іменем України
18 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О.,Верланова С.М.
за участю секретаря Якимчук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 про розірвання договору дарування житлового будинку те земельних ділянок, -
встановила:
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про розірвання договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок від 11 грудня 2001 року, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що позивач подарував, а відповідач - ОСОБА_2 прийняв у дар житловий будинок №27 з надвірними будівлями, , а також земельну ділянку загальною площею 0,850 га, що знаходяться в селі Грузьке Макарівського району Київської області по вулиці Піонерській. Земельна ділянка складається з двох ділянок, а саме: площею 0,250 га - для будівництва, обслуговування житлових та господарських споруд та 0,600 га - для ведення ОПГ.
Земельна ділянка належала позивачу на підставі державного акту серії ІУ-КР №109998 на право приватної власності на землю від 22.11.2001 року.
Житловий будинок з надвірними будівлями належав позивачу на підставі свідоцтва на право власності, виданого виконавчим комітетом Грузчанської сільської ради Макарівського району Київської області від 16.11.2001 року на підставі рішення виконкому Грузчанської сільської ради №1 від 05.01.2001 року, реєстраційний № 267 у реєстровій книзі №1.
Позивач просить розірвати зазначені вище договори дарування на підставі ч.2 ст.727 ЦК України з тих підстав, що відповідач створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для позивача велику немайнову цінність.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30.11.2016 року позов задоволено частково та ухвалено розірвати договір дарування жилого будинку №27 по вулиці Піонерській в селі Грузьке Макарівського району Київської області з надвірними будівлями, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений 11.12.2001 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 за реєстром №К-3686.
Узадоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові у повному обсязі, мотивуючи тим, що судом при ухваленні судового рішення порушено норми матеріального та процесуального права; через неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач в апеляційному порядку судове рішення не оскаржив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Аналіз тексту рішення суду свідчить про те, що воно не відповідає вимогам вищезазначених норм ЦПК України, оскільки в ньому немає відомостей щодо встановлених судом дійсних фактів із наведенням доказів, якими вони підтверджуються.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право звернення до суду з таким позовом і позовні вимоги підтверджуються доказами, наданими позивачем, та дослідженим у судовому засіданні.
У рішенні суду першої інстанції зазначено, що оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині розірвання договору дарування жилого будинку, оскільки встановлено, що позивач продовжує проживати у спірному будинку, фактична не відбулася передача будинку згідно умов договору дарування. Встановлено, щопозивачсплачуєкомунальніпослуги, ремонтуєбудинок і за обставинамисправи будинок є йогоєдиниммісцемпроживання.
Щодопозовнихвимог про розірвання договору даруванняземельноїділянкислідвідмовити впозові, оскількипозивачем не наданийзазначенийдоговір.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені судом без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у встановленому цим Кодексом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно договору дарування від 11.12.2001 року ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар житловий будинок №27 з надвірними будівлями, що знаходиться в селі Грузьке Макарівського району Київської області по вулиці Піонерській, та який належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Грузчанської сільської ради Макарівського району Київської області 16.11.2001 року на підставі рішення виконкому Грузчанської сільської ради №1 від 05.01.1994 року та зареєстрованого в Макарівському районному бюро технічної інвентаризації 16.11.2001 року, реєстровий №267 в реєстраційній книзі №1. Договір зареєстровано в реєстрі за №2-3686 (а.с.3).
Із матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач зазначав, що він - ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар спірний житловий будинок.
Позивач просив суд розірвати договір дарування лише з однієї підстави - обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (ч.2 ст.727 ЦК України).
Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та ухвалив рішення про розірвання договору дарування житлового будинку з тих підстав, що позивач продовжує проживати у спірному будинку, фактична не відбулася передача будинку згідно умов договору дарування, позивач сплачує комунальні послуги, ремонтує будинок і за обставинами справи будинок є його єдиним місцем проживання.
ОСОБА_4 неодноразово звертався до суду із позовами щодо визнання недійсними договорів дарування з різних підстав.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 16 грудня 2005 року, залишеним без змін апеляційним судом (16.03.2006 року) та касаційним судам (10.08.2007 року), у задоволенні позову ОСОБА_4І до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, як укладеними внаслідок обману було відмовлено.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 11 липня 2012 року, залишеним без змін апеляційним та касаційним судами, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування також було залишено без задоволення.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що позивач не надав суду будь-яких належних, допустимих доказів про те, що відповідач створює загрозу безповоротної втрати дарунка (житлового будинку та земельних ділянок), а також доказів, що зазначене нерухоме майно має для позивача (дарувальника) велику немайнову цінність.
У позовній заяві навіть немає жодних посилань на зазначені вище обставини та на докази на підтвердження цих обставин.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, оскільки апеляційним судом встановлено наявність підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Волохов Л.А.
Судді: Матвієнко Ю.О.
ОСОБА_7