номер провадження справи 5/64/17
24.05.2017 Справа № 908/859/17
За позовом: Приватного підприємства “ДРАГ” (69063, АДРЕСА_1)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Андріївське” (72550, Запорізька область, Якимівський район, с. Андріївка, вул. Кірова, 16)
про стягнення 152 092,98 грн.
Суддя Проскуряков К.В.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 05.05.2017
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3 від 03.01.2017
21.04.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства “ДРАГ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Андріївське ” про стягнення 152 092,98 грн.
Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області від 23.05.2017 № 02-31/302-1239, судовий збір у розмірі 2 281,39 грн., сплачений згідно із платіжним дорученням № 5 від 14.04.2017, зараховано до державного бюджету.
Ухвалою суду від 21.04.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №908/859/17, справі присвоєно номер провадження - 5/64/17, розгляд якої призначено на 24.05.2017. У судовому засіданні 24.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 19.04.2013 між Приватним підприємством «ДРАГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Андріївське» було укладено контракт № 15. Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 106140,00 грн., який відповідач оплатив частково у розмірі 50 000,00 грн. з порушення строків оплати, обумовлених договором. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 56140,00 грн. основного боргу, 10697,14 грн. 3 % річних та 85255,84 грн. втрат від інфляції. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти позовних вимог заперечив частково. Суду надано письмовий відзив, відповідно до якого сума основного боргу у розмірі 56140,00 грн. відповідачем визнана в повному обсязі. Щодо нарахування позивачем 3 % річних та втрат від інфляції, відповідач зазначив, що сума втрат від інфляції є значно більшою, ніж сума основного боргу. Також, відповідачем було заявлено клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду строком до 01.10.2017, оскільки товариство є виробником сільськогосподарської продукції та збирання врожаю 2017 року надасть можливість відповідачу розрахуватись з позивачем.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2013 між Приватним підприємством «ДРАГ» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Андріївське» (далі - покупець) було укладено контракт № 15 (далі - контракт з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 2.3., 3.1. якого постачальник зобов'язується поставити засоби хімізації рослин (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості та за цінами відповідно до відвантажувальних накладних. Ціна продукції та асортимент продукції визначається за відвантажувальними накладними. Загальна сума контракту складає 106140,00 грн., в т.ч. ПДВ 17690,00 грн. Покупець зобов'язується здійснити передоплату у розмірі 0 %, залишок суми сплатити не пізніше 01.09.2013.
Постачальник разом із продукцією передає покупцю наступні документи: накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру (п. 4.1. контракту).
Позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 106140,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 15 від 19.04.2013, довіреністю № 4 від 18.04.2013, видатковою накладною № 15 від 19.04.2013 та товарно-транспортними накладними.
Відповідач сплати отриманий товар частково у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 222 від 28.09.2016.
11.05.2017 позивач направив на адресу відповідача супровідним листом Акт звірки взаєморозрахунків на суму 494060,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Відповіді на вказаний Акт звірки відповідач не надав, Акт не підписав та не повернув.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 56140,00 грн., яка підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем у повному обсязі. Сума боргу у розмірі 56140,00 грн. підлягає стягненню.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 10 697,14 грн. за період з 02.09.2013 по 27.09.2016, з 29.09.2016 по 13.04.2017 та втрати від інфляції у розмірі 85 255,84 грн. за період вересень 2013 - березень 2017.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.
За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.
Судом перевірено розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції позивача за допомогою КП «Законодавство». Розрахунок втрат від інфляції є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та втрати від інфляції у розмірі 85 255,84 грн. за період вересень 2013 - березень 2017 підлягають стягненню. Щодо 3 % річних, суд здійснив власний розрахунок 3 % річних за допомогою КП «Законодавство». Відповідно до розрахунку суду стягненню підлягають 3 % річних у розмірі 10 689,46 грн., з відмовою у стягненні 7,68 грн., оскільки розрахунок позивача є арифметично невірним.
Заперечення відповідача щодо розміру втрат від інфляції до уваги суду не приймаються, оскільки їх нарахування пов'язане саме з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару.
Судом розглянуто клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду до 01.10.2017. Вказане клопотання відповідача обґрунтовано наступним: Вказане клопотання відповідача обґрунтовано наступним: товариство відповідача є виробником сільськогосподарської продукції на підтвердження чого відповідачем надано Довідку АБ № 574887 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.12.2012 та Свідоцтво № 200095575 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства від 28.12.2012. Поточний рахунок товариства арештований на підставі постанови про арешт коштів від 15.02.2017 Якимівського РВДВС в межах виконавчого провадження № 533324985, відкритого на підставі наказу №908/1463/14 від 27.04.2015, що підтверджується довідкою та меморіальними ордерами. Також, відповідач посилається на те, що протягом 2012 - 2014 років існували форс-мажорні обставини, що підтверджується Висновками Торгово-промислової палати України. Поточний рахунок товариства арештований на підставі постанов про арешт коштів від 15.02.2017, від 15.03.2017 та від 10.04.2017 Якимівського РВДВС в межах виконавчого провадження №533324985, відкритого на підставі наказу №908/1463/14 від 27.04.2015. Крім того, відповідно до Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2016 рік збитки підприємства склали 273,6 тис. грн.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України” зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У зв'язку з тим, що відстрочення виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права допустимі межі надання такого розстрочення.
Відповідно до пункту 10 Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” № 14 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Пунктом 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Позивач проти задоволення вказаного клопотання не заперечує.
На підставі вищевикладеного, суд задовольняє клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення строком до 01.10.2017.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відносяться на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Андріївське” (72550, Запорізька область, Якимівський район, с. Андріївка, вул. Кірова, 16, р/р 26603113552 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 31120867) на користь Приватного підприємства “ДРАГ” (69063, АДРЕСА_1, р/р 26006000111901 в ПАТ «Укрсоцбанк», Запорізьке відділення № 315, МФО 300023, код ЄДРПОУ 32585194) суму основного боргу у розмірі 56 140 (п'ятдесят шість тисяч сто сорок) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 10 689 (десять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп., втрати від інфляції у розмірі 85 255 (вісімдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 84 коп., судовий збір у розмірі 2 281 (дві тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 27 коп., відстрочивши виконання рішення до 01.10.2017. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 29.05.2017.