23.05.2017 Справа № 904/3604/17
За позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором поставки теплової енергії
Суддя Петрова В.І.
Представники:
від позивача: Цвіркун А.А., дов. № 10 від 03.01.17р.
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 45 016,53грн., пені у розмірі 1 447,19грн., 3% річних у розмірі 1 025,53грн., інфляційних у розмірі 3 547,58грн.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №3659 від 11.07.2002р. на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.
Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 83-84), що підтверджується повернутим конвертом (а.с. 79-82), з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.
23.05.2017р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника позивача, господарський суд, -
11.07.2002р. між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір №3659 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, за умовами якого постачальник зобов'язався відпускати споживачу теплову енергію на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання в необхідних йому розмірах, а споживач зобов"язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені договором.
Відповідно до п.2.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що теплова енергія відпускається споживачу у розмірах згідно таблиці №2 у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію (період опалювального сезону), гаряче водопостачання (протягом року), технологічні потреби, кондиціонування повітря.
Тарифи на послуги теплопостачання складають: за період з 01.12.2014р. по 28.02.2015р. тариф за 1 Гкал 1555,38грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКДРЕКП №489 від 28.11.2014р. для потреб інших споживачів); за період з 01.03.2015р. по 31.03.2015р. тариф за 1 Гкал 2235,73 грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКДРЕКП №410 від 27.02.2015р. для потреб інших споживачів); за період з 01.04.2015р. по 30.04.2015р. тариф за 1 Гкал 1924,87грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКДРЕКП №1088 від 31.03.2015р. для потреб інших споживачів); за період з 01.05.2015р. по 31.10.2015р. тариф за 1 Гкал 1839,26грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКДРЕКП №1438 від 30.04.2015р. для потреб інших споживачів); за період з 01.11.2015р. по 31.01.2016р. тариф за 1 Гкал 1771,62грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКДРЕКП №2690 від 29.10.2015р. для потреб інших споживачів); за період з 01.02.2016р. по 05.05.2016р. тариф за 1 Гкал 1703,53грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП №54 від 28.01.2016р. для потреб інших споживачів); за період з 01.10.2016р. по 29.12.2016р. тариф за 1 Гкал 1465,97грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП №1757 від 29.09.2016р. для потреб інших споживачів); за період з 30.12.2016р. по теперішній час тариф за 1 Гкал 1761,66грн. (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП №2126 від 02.12.2016р. для потреб інших споживачів).
Договір укладається з 10.05.2000р. по 31.12.2002р. та діє протягом року, у випадку ненадходження від однієї із сторін заяви про розірвання договору не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку договору, договір вважається пролонгованим на наступний рік (п.6.1. договору).
Додатковою угодою від 31.08.2016р. сторони виклали п.6.1. договору в такій редакції: "цей договір діє з моменту підписання по 31.12.2017р. і вважається щорічно продовженим".
Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з грудня 2014р. по січень 2017р. та виставив йому рахунки-фактури на загальну суму 69 743,34грн.
За ч.7 ст.276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
У відповідності до Закону України від 20.05.1999р. №686-ХІV "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" споживач сплачує відпущену теплову енергію протягом 14 днів після отримання рахунку постачальника (п.3.2. договору).
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови договору та положення ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був оплатити рахунки-фактури: №3659 від 31.12.2014р. - 27.01.2015р., №3659 від 31.01.2015р. - 23.02.2015р., №3659 від 28.02.2015р. - 24.03.2015р., №3659 від 31.03.2015р. - 22.04.2015р., №3659 від 30.04.2015р. - 27.05.2015р., №3659 від 31.10.2015р. - 23.11.2015р., №3659 від 30.11.2015р. - 22.12.2015р., №3659 від 31.12.2015р. - 26.01.2016р., №3659 від 31.01.2016р. - 24.02.2016р., №3659 від 29.02.2016р. - 28.03.2016р., №3659 від 31.03.2016р. - 25.04.2016р., №3659 від 30.04.2016р. - 26.05.2016р., №3659 від 31.10.2016р. - 23.11.2016р., №3659 від 30.11.2016р. - 26.12.2016р., №3659 від 31.12.2016р. - 25.01.2017р., №3659 від 31.01.2017р. - 23.02.2017р.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлену теплову енергію у розмірі 24 726,81грн.
Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію за період з 01.03.2015р. по 31.01.2017р. складає 45 016,53грн., що підтверджується матеріалами справи, у т.ч. довідкою позивача (а.с.57), та підлягає до стягнення.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.3.2. договору у випадку неоплати споживачем після спливу 14 днів з дня отримання рахунку постачальника споживач сплачує пеню у розмірі 1,0% за кожний день прострочки від загальної суми заборгованості, але не більше 2-ї облікової ставки НБУ.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 28.03.2016р. по 10.03.2017р. у розмірі 1 447,19грн.
Господарський суд, перерахувавши пеню, з урахуванням положень ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, встановив, що за загальний період з 29.03.2016р. по 10.03.2017р. вона складає 1 443,58грн. та підлягає до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд вважає за необхідне відмовити у зв"язку із неправильним визначенням періодів для її нарахування.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 23.04.2015р. по 10.03.2017р. у розмірі 1 025,53грн.
Господарський суд, перерахувавши 3% річних, з урахуванням положень ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, встановив, що за загальний період з 23.04.2015р. по 10.03.2017р. вони складають 1 025,16грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд вважає за необхідне відмовити у зв"язку із неправильним визначенням періодів для їх нарахування.
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні за загальний період з травня 2015р. по січень 2017р. у розмірі 3 547,58грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних, господарський суд встановив, що він здійснений правильно, у зв"язку з чим інфляційні у розмірі 3 547,58грн. підлягають до стягнення.
У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до абз.4 п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50027, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ЄДРПОУ 03342184) заборгованість за теплову енергію у розмірі 45 016,53грн. (сорок п"ять тисяч шістнадцять грн. 53коп.), пеню у розмірі 1 443,58грн. (одна тисяча чотириста сорок три грн. 58коп.), 3% річних у розмірі 1 025,16грн. (одна тисяча двадцять п"ять грн. 16коп.), інфляційні у розмірі 3 547,58грн. (три тисячі п"ятсот сорок сім грн. 58коп.) та 1 599,88грн. (одна тисяча п"ятсот дев"яносто дев"ять грн. 88коп.) судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.05.2017
Суддя В.І. Петрова