про повернення позовної заяви
29.05.2017 Справа № 904/6211/17
Суддя Назаренко Н.Г. , розглянувши матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1, Інк", м. Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 218 400,00 грн. за договором підряду
Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_1, Інк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" про стягнення заборгованості у сумі 218 400,00 грн. за договором підряду.
Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.
Суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.
Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 65 Кодексу визначає дії судді з підготовки справи до розгляду, які полягають у здійсненні певних заходів і процесуальних дій, спрямованих на правильне і своєчасне вирішення спору.
Суддя самостійно на власний розсуд визначає, які саме дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, а також тих клопотань, що подані позивачем разом із позовною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу до позовної заяви додаються документи на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015р. № 484-VІІІ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 4 Закону України „Про судовий збір” встановлені ставки судового збору, а саме: за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В порушення вказаних вимог, позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.
Водночас, позивач разом з позовною заявою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору від 22.05.2017 № 314/6183, мотивоване тим, що постановою Господарського суду Запорізької області від 20.10.2016 в справі № 908/6183/15 Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_1, Інк" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Враховуючи, що стосовно Приватного акціонерне товариство "ОСОБА_1, Інк" відкрито ліквідаційну процедуру, підприємство визнано банкрутом, грошові кошти на сплату збору у підприємства відсутні, на підтвердження чого позивачем подано роздруківки з сайту ВГСУ.
Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення з наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Ч. 2 наведеної статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до п.3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому, оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).
Особливо це стосується позовів, що виникають із господарських правовідносин, які засновані на юридичній рівності їх учасників.
Разом із тим, позивачем не подано суду жодних доказів, підтверджуючих неможливість сплати судового збору, зокрема від банківських установ щодо відсутності коштів та/або неможливості/відмови виконання платіжних доручень позивача про сплату коштів, або взагалі відсутності коштів на рахунках, а також інших доказів, за допомогою яких можна б було встановити відсутність коштів для сплати судового збору саме на момент подачі позову (22.05.2017), а також перевірити наявність обставин щодо підстав звільнення від сплати судового збору.
Відтак, доводи позивача про відсутність у нього коштів на сплату судового збору у зв'язку з перебуванням в процедурі банкрутства без доведення їх належними доказами, не є безумовною підставою для звільнення позивача від сплати судового збору
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на недоведеність позивачем обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору, клопотання ПАТ "ОСОБА_1, Інк" про звільнення його від сплати судового збору за наведених ним обставин та поданих доказів - відхиляється.
Зазначена позиція узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною у постанові від 10 травня 2017 у справі № 911/981/16.
При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене, клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що повернення позовної заяви на підставах, визначених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачено діючим законодавством та не є відмовою в доступі до правосуддя в розумінні Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,-
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Додаток:
- позовна заява з доданими до неї додатками на 39 арк.,
- клопотання про звільнення від сплати судового збору з додатками на 3 арк.;
- опис на 1 арк.;
- конверт 1 шт.
Суддя ОСОБА_2