Справа № 539/1180/17
26 травня 2017 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Даценко В. М. , в приміщенні Лубенського міськрайонного суду, розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік.
Позов мотивований тим, що йому як інваліду війни у 2017 році виплачено допомогу до 5 травня відповідно до постанови КМ України від 05.04.2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"». На думку позивача норма вказаного підзаконного акту суперечить нормі ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка передбачає, що така виплата повинна здійснюватися в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а тому просить визнати протиправною такі дії відповідача, зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату допомоги.
В запереченнях на позов Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради просило суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що виплата допомоги здійснена у відповідності до норм законодавства.
В запереченнях на позов Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області просило суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що виплата допомоги здійснена у відповідності до норм законодавства.
Дослідивши матеріали та докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач є інвалідом війни 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством, зокрема на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, передбачену ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У 2017 році йому виплачено допомогу до 5 травня відповідно до постанови КМ України від 05.04.2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"» в сумі 3 100 грн 00 коп.
Приписами ч.7 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Згідно з ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.
Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01.01.2015 р., розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, із набуттям чинності Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 03.10.1997 р. у справі №18/183-97, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди мають застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент існування правовідносин.
Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 р. N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийнятий пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то у даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 р. N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин».
Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України прийнято постанову від 05.04.2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"».
Пунктом 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України установлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).
Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: II групи - 3100 гривень.
З матеріалів справи встановлено, що грошову допомогу, розмір якої визначено постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року № 223, позивачу виплачено 2017 році, що сторонами не заперечується.
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави. Одним із таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік позивачу має бути виплачений у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України.
Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожного на достатній життєвий рівень.
Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, викладених, зокрема, у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України», навіть припускаючи, що зміни та доповнення до чинного національного законодавства становили втручання у право заявника на мирне володіння майном у розумінні положення ст. 1 Протоколу №1, перша та найважливіша вимога вказаного положення Протоколу №1 полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар. Такі зміни у національному законодавстві можуть обумовлюватись міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава-відповідач, у зв'язку з чим має широке поле розсуду щодо досягнення такого балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що виплата позивачу зазначеної допомоги викликана прийняттям законодавцем нового закону, яким установлено, що положення, зокрема, ч.7 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 23.03.2017 року у справі № К/800/8858/17.
Керуючись ст.ст.11, 17, 18, 71, 86, 88, 159-163, 183-2 КАС України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік відмовити.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду Даценко В. М.