Справа № 148/699/17
Провадження №2-а/148/61/17
23 травня 2017 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.,
секретаря Грох Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського відділення поліції Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - інспектор Тульчинського відділення поліції Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_2 про скасування постанови,
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним вище позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 квітня 2017 року він отримав листа із Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницій області, в якому була постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2017р. та копія постанови серії БР №343475 від 28 лютого 2017 року про накладення на нього адміністративного стягнення в сумі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесена інспектором Тульчинського ВП Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_2
Постанову про притягнення його до адміністративною відповідальності позивач вважає необґрунтованою такою, що не відповідає нормам КУпАП, оскільки він не порушував правил дорожнього руху. Крім того, така постанова була винесена на місці його затримання працівниками поліції, при цьому він був позбавлений права скористатися правовою допомогою.
На підставі викладеного позивач просить поновити йому строк на оскарження постанови про накладення на нього адміністративного стягнення від 28.02.2017 року, оскільки про неї йому стало відомо лише 11.04.2017 року та скасувати дану постанову.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив, що 28 лютого 2017 року він керував автомобілем MITSUBISHI, державний номер НОМЕР_1, по вул. Леонтовича в м.Тульчин. У зв'язку з тим, що в автомобілі закінчився бензин він вимушено здійснив зупинку біля Тульчинського училища культури, включив сигнал аварійної зупинки, вийшов із автомобіля за бензином. Повернувшись залив із каністри в бак бензин та поїхав далі в напрямку смт. Кирнасівка. В районі Тульчинського м'ясокомбінату його наздогнали та зупинили два працівники поліції і на їх вимогу позивач показав документи на автомобіль, посвідчення водія. Працівники поліції щось записали і відпустили його. Ніяких документів йому не оголошувалось та не вручалося. Зазначив, що правил дорожнього руху не порушував, а при розгляді інспектором Тульчинського ВП відносно нього справи про адміністративне правопорушення, йому не були роз'ясненні його права, він не міг скористатися правовою допомогою, а тому вважає винесену постанову про накладення на нього адміністративного стягнення незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, письмових заперечень проти позову не подав, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектор Тульчинського ВП НВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_2А.в судовому засіданні заперечив проти позову. Пояснив, що 28.02.2017 року він здійснював патрулювання дорожнього руху у м. Тульчин. О 10 год. 10 хв. ним біля Тульчинського училища культури в районі дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» був виявлений автомобіль MITSUBISHI, державний номер НОМЕР_1. Водій автомобіля був відсутній. Пізніше він побачив, як вказаний автомобіль від'їжджає із місця зупинки, тому для фіксації правопорушення, він разом зі своїм напарником переслідували даний автомобіль та зупинили його біля м'ясокомбінату. Після цього він повідомив водія ОСОБА_1 про порушення ним правил дорожнього руху та виніс постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у сумі 255 грн. за вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Копія даної постанови ОСОБА_1 вручена не була, так як він відмовився від підпису про її отримання. Чи надсилалася позивачеві копія даної постанови поштою, йому невідомо. Зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення не складався, що відповідає вимогам закону в разі притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП. Вважає, що постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення була винесена у відповідності до чинного законодавства, тому просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та оціниви докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, згідно постанови серії БР № 343475 від 28 лютого 2017 року, винесеної інспектором СРПП Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2, 28 лютого 2017 року о 10 год. 10 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем MITSUBISHI, державний номер НОМЕР_1, по вул. М.Леонтовича в м. Тульчин Вінницької області, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 255 КУпАП. Відповідно до цієї ж постанови прийнято рішення про накладено на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с.5).
Згідно постанови ВП №53680034 від 03.04.2017 року, винесеної головним державним виконавцем Тульчинського районного віділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_3, відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510.00 грн. на підставі постанови № 343475 від 28 лютого 2017 року (а.с.8-9).
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р.№ 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У частинах першій, другій статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення є вичерпним і може бути змінений лише законом. Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП в цей перелік не входить. А тому застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278,279, 280 КУпАП (Дана правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 справа № 1-11/2015 року ).
Згідно ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки в судовому засіданні встановлено, що постанова серії БР № 343475 від 28.02.2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки винесена посадовою особою безпосередньо на місці вчинення адміністративного правопорушення, а не за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення. Дана обставина свідчить про порушення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, визначених у частині першій статті 268 КУпАП, зокрема, право на правову допомогу.
Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні не доведено факту того, що копія оскаржуваної постанови була вручена ОСОБА_1 28.02.2017 року після її винесення, чи надсилалася йому поштою, та про неї він дізнався 11.04.2017 року із листа Тульчинського ВДВС, суд вважає можливим поновити йому строк на оскарження постанови.
Оскільки відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували правомірність його рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 287, 288, 289 КУпАП, ст. ст. 71, 102, 160- 163, 171-2 КАС України, суд, -
Адміністративний позовОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 28 лютого 2017 року серії БР № 343475, винесеної інспектором Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_2
Постанову серії БР № 343475, винесену інспектором Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення на нього адміністратвиного стягненняу виді 225 грн. штрафу - скасувати.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя Л.А. Штифурко