Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/861/2017
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
15 травня 2017 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, його захисника - адвоката Твердохліба М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - адвоката Твердохліба Максима Миколайовича на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року,
Відповідно до постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, уродженця Луганської області, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Цією ж постановою суддя стягнув з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.
Як встановлено постановою судді, 20.12.2016 року о 03. год.10 хв. ОСОБА_2 в м. Києві вул. Підлісна, 6 керував транспортним засобом «Chery Tiggo» д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Перевірка на стан алкогольного сп'яніння проводилась у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, за згодою водія, спеціальним технічним засобом «ДРАГЕР», який показав 1,32 % вмісту алкоголю в крові, чим допустив порушення пункту 2.9 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_2 - адвокат Твердохліб М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування поданої скарги, скаржник посилається на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення були порушені вимоги ст. 245 КУпАП, відповідно до яких для прийняття законного та обґрунтованого рішення слід забезпечувати всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.
Крім того, скаржник звертає увагу та те, що матеріал про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 складений з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення серія АП2 № 042182, який складений на ОСОБА_2, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не вказано пункт правил дорожнього руху України, який він порушив, відсутні підписи свідків огляду на стан сп'яніння, а в чеку тестування на алкоголь технічним приладом «Драгер» не вказано серію та номер протоколу, а також відсутній підпис ОСОБА_2
Також скаржник звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутня інформація про причини зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2, як того вимагає ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та відсутні дані щодо виконання працівниками поліції вимог ст. ст. 256-2, 266 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та його захисника, які підтримали подану останнім апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення співробітника патрульної поліції Худенка В.П.; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги захисника, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Зокрема, крім протоколу про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_2, вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як обґрунтовано зазначається в оскаржуваній постанові, підтверджується роздруківкою результату тесту, який було проведено за допомогою приладу «Драгер», який показав вміст алкоголю в крові ОСОБА_2 1,32 проміле, письмовими поясненнями свідків та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних заходів.
З огляду на вищенаведене, доводи, на які посилається у своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, не можуть бути визнані обґрунтованими та служити підставами для скасування оскаржуваної постанови, оскільки вони є голослівними та суперечать наявним у справі доказам, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Всупереч твердженням апеляційної скарги, в протоколі про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_2 прямо вказано про порушення останнім вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху, а також зазначені інші відомості, передбачені ст. 256 КУпАП, в тому числі наявні підписи особи, яка склала цей протокол, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також свідків, які були присутні під час проведення його огляду на стан сп'яніння.
Більш того, в суді апеляційної інстанції сам ОСОБА_2 у своїх поясненнях фактично не заперечував тих обставин, які були пов'язані з проведенням його огляду на стан алкогольного сп'яніння, за виключенням тієї обставини, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, незважаючи на заперечення ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками, наведеними в оскаржуваній постанові про те, що його вина підтверджується зібраними по справі доказами, які узгоджуються між собою, у зв'язку з чим суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання захисника та направлення справи на доопрацювання.
Що ж стосується посилань в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи інформації щодо причин зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2, то вказана обставина, сама по собі, не може служити підставою для висновку про те, що оскаржувана постанова судді є незаконною, оскільки навіть якщо припустити, що підстав для зупинки транспортного засобу дійсно не було, водій ОСОБА_2, як під час оформлення відповідних матеріалів про адміністративне правопорушення, так і після цього, не ставив під сумнів правомірність дій співробітників патрульної поліції та не оскаржував їх у встановленому законом порядку.
За таких обставин, апеляційна захисника не може бути задоволена, оскільки вона не містить в собі достатніх підстав для висновку про те, що постанова судді про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Твердохліба М.М.залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Петренко Н.О.