АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
24 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Панченка М.М., Волошиної В.М.
при секретарі: Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулініч Наталія Юріївна, П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування, довіреності, припинення права власності та визнання права власності.
Колегія суддів, -
У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовомдо ОСОБА_3 та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:
визнати недійсною довіреність, видану ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_5 16 вересня 2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. за реєстровим № 4496;
визнати недійсним договір дарування Ѕ частини АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_5 від імені ОСОБА_7 18 вересня 2014 року,посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю.Ю. за реєстровим № 3021;
припинити право власності ОСОБА_7 на Ѕ частини АДРЕСА_1;
визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1/3 частину АДРЕСА_1, 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_3, 1/3 частину автомобіля НОМЕР_1, 2008 року випуску, 1/3 частину причепу одноосьового, номерний знак НОМЕР_4 1982 року випуску, номер рами НОМЕР_5.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина, спадкоємцями за законом по якій є ОСОБА_2, син ОСОБА_4, який відмовився від своєї частки у спадщини на користь позивачки та дружина померлого ОСОБА_3
Посилаючись на те, що після заведення спадкової справи стало відомо про наявність договору дарування від 18 вересня 2015 року, у відповідності до якого ОСОБА_5 на підставі довіреності, виданої ОСОБА_7, подарувала 1/2 частину спірної квартири відповідачці по справі, між тим померлий ОСОБА_7 не підписував довіреність, видану на ім'я ОСОБА_5, оскільки перебував в тяжкому стані, а домоволодіння в АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю відповідачки та ОСОБА_7, а отже його частина входить до складу спадщини, просила позов задовольнити.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити о справі нове рішення, яким позов задовольнити в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину частини домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7; розподілу 2/3 та 1/3 частки транспортного засобу «Шевроле», реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, виділивши транспортний засіб «Шевроле», реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, загальною вартістю 150 000 грн. у натурі ОСОБА_2 і стягнути з неї 2/3 частку його вартості у розмірі 100000 грн. на користь ОСОБА_3; розподілу 2/3 та 1/3 частки причепу, виділивши причеп одноосьовий номерний знак НОМЕР_4 1982 року випуску, номер рами НОМЕР_5, загальною вартістю 15 000 грн. у натурі ОСОБА_2 і стягнути з неї 2/3 частку його вартості у розмірі 10000 грн. на користь ОСОБА_3, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши представника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які просили апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 (а.с.4 т.1).
Спадкоємцями після померлого ОСОБА_7 є його донька ОСОБА_2, син ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_3
Відомостей щодо наявності інших спадкоємців Спадкова справа № 1474/2014, надана на ухвалу суду П'ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою, не містить (а.с.130-177 т.1).
У відповідності до заяви ОСОБА_4, наявної в матеріалах спадкової справи, останній відмовився від своєї частини спадщини після померлого ОСОБА_7 на користь дочки спадкодавця ОСОБА_2 (а.с.173 т.1).
У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, на момент смерті ОСОБА_7 на праві власності належав автомобіль «Шевроле», д/н А НОМЕР_3, 2008 року випуску та причеп одноосьовий, номерний знак НОМЕР_4 1982 року випуску, номер рами НОМЕР_5 (а.с.67 т.1).
Встановлено, що довіреністю від 16 вересня 2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю., ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_5 бути його представником з питань оформлення договору дарування належної йому Ѕ частини АДРЕСА_1 (а.с.227 т.1).
Згідно договору дарування 1/2 частини квартири від 18 вересня 2014 року, ОСОБА_7, від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. 16 вересня 2014 року за реєстровим № 4496, діє ОСОБА_5, передав безоплатно ОСОБА_3 Ѕ частину АДРЕСА_1 (а.с.162-163 т.1).
Встановлено, що 14 березня 2008 року, під час перебування в шлюбі з ОСОБА_7, відповідачка купила житловий будинок по АДРЕСА_3 (а.с.75 т.1).
Як вбачається з свідоцтв про право на спадщину за законом від 28 квітня 2007 року, відповідачка є спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_9: 1/2 частини житлового будинку з господарськими та побутовими надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_5; Ѕ частини земельної ділянки пл. 0, 147 гектарів, кадастровий НОМЕР_6, що розташована по АДРЕСА_5 (а.с.71-72 т.1).
У відповідності до договору купівлі-продажу садиби від 26 лютого 2008 року, відповідачка разом з ОСОБА_10 продали належну їм на праві власності земельну ділянку та житловий будинок за ціною 292 900 грн., частки яких склали по 146 450 грн. (а.с.74 т.1).
Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з підстав його недоведеності.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Доводи апеляційної скарги про те, що якщо один із членів подружжя надає згоду на придбання другим майна у його власність, то він автоматично набуває долю у цьому майні і стає співвласником придбаного майна останнім, колегія суддів визнає такими, що не спростовують висновків суду та, окрім цього, в справі відсутні відомості, що до моменту смерті ОСОБА_7, останній та відповідачка по справі вирішували питання з приводу поділу майна та визнання його спільною власністю подружжя, а отже, зазначене твердження апеляційної скарги не може бути взято судом апеляційної інстанції до уваги.
Згідно положень ст. 57 СК України, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
З урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3, яка від продажу 26 лютого 2008 року спадкового майна за 146 450 грн., яке залишилося після смерті її матері - Ѕ частина садиби по АДРЕСА_5 та земельної ділянки, пл. 0,147га, й 14 березня 2008 року, тобто згодом після отримання коштів від реалізації зазначеного майна, за їх рахунок придбала житловий будинок по АДРЕСА_3, вартістю 34 697грн. (а.с.75 т.1).
Посилання апеляційної скарги на існуючу розбіжність цін у договорах на момент купівлі спірного майна, колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно із ст. ст. 627, 638 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, остільки встановлена договірна ціна вартості придбаного майна не відноситься до предмету спору, то й не може слугувати належним та допустимим доказом на підтвердження позовних вимог.
Твердження апеляційної скарги про те, що існує спір між сторонами по справі й відповідачка перешкоджає визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль і причеп, а також те, що остання не може отримати свідоцтво на право власності, колегія суддів визнає голослівними та такими, що не підтверджені належними доказами.
При цьому, колегія суддів враховує й те, що в справі відсутні відомості відмови державним нотаріусом позивачу в отримання свідоцтва про право на спадщину на вказане майна.
Спростовуються висновком проведеної по справі Київською незалежною судово-експертною установою судово-почеркознавчої експертизи № 1467 від 11 листопада 2015року твердження ОСОБА_2 про те, що покійний не видавав довіреність на вчинення дій по відчуженню належної йому Ѕ частини квартири.
Відповідно до матеріалів експертизи, саме покійний вчинив підпис довіреності від 16 вересня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. та у відповідності якої в подальшому ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 Ѕ частину АДРЕСА_1 (а.с.227, 233-241).
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку
Районним судом з достатньою повнотою з'ясовано обставини справи, зібраним доказам дано належну оцінку, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 754/7429/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5106/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Журавська О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.