"24" травня 2017 р. Справа № 922/251/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність №27 від 27.01.2017 року);
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №007 Др-20-1216 від 29.12.2016 року);
третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1268Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 року у справі №922/251/17,
за позовом Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території”, м. Харків
до Публічного акціонерного товариства “Харківгаз”, м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство “НАК Нафтогаз України”, м. Київ
про зобов'язання відновити постачання природного газу, -
Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", м. Харків (далі за текстом - відповідач) відновити постачання природного газу на котельну по вул. Слобожанській, 41 у м. Люботин, що експлуатується підприємством позивача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2017 року у справі №922/251/17 (суддя Байбак О.І.) позов задоволено. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" відновити постачання природного газу на котельню за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, вул. Слобожанська, 41, яка експлуатується Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на користь Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" 1600 грн. судового збору.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 року у справі №922/251/17 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Також, просить стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПАТ «Харківгаз» посилається на те, що заборгованість ХОКП “Дирекція розвитку інфраструктури території” перед ПАТ “Харківгаз” становить близько 100 млн. грн. (послуги з розподілу природного газу та неврегульований небаланс газу ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» природного газу у грудні 2016 р. та січні 2017 р., що приводить до збитковості ПАТ «Харківгаз. Крім того, Відповідач зазначив, що позивач проводить відбір природного газу без номінації на газ, доведеної його постачальником, що має ознаки несанкціонованого відбору природного газу позивачем.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суд від 18.04.2017 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 10.05.2017 року.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2017 року, у зв'язку з відпусткою судді Россолова В.В., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про судове рішення” від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.
У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №3 від 16.01.2013р. “Про внесення змін та доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України”, зокрема, пунктом 2.2 доповнено постанову пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 “Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України” пунктом 9-1 такого змісту: "9 -1. У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги."
Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М. розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року у зв'язку зі зміною складу судової колегії, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 24.05.2017 року.
Представник апелянта у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Позивач заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" має особливий статус, як підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги з теплопостачання населенню Харківської області, при цьому відключення об'єктів системи централізованого теплопостачання від газопостачання може призвести до руйнування самої системи, порушення чи зупинки безперервного процесу подачі тепла, порушення єдиного безперервного технологічного процесу виробництва транспортування теплової енергії та розподілу її споживачам, тощо.
Третя особа, будучи належним чином повідомлена про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізувала своє право на участь у судовому процесі та не забезпечила явку представника в судове засідання.
Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що явка представника третьої особи не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відповідно до п.1 розділу 2 Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу.
Відповідно до п. 4 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Підтверджений обсяг природного газу - об'єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС.
Позивач у даній справі Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території", відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, є комунальним підприємством, якому надано ліцензію № 041759 від 10.08.2012 р. на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Відповідно до залученої до матеріалів справи заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №094203А1К1SТ016 від 01.01.2016 р., саме підприємство відповідача здійснює розподіл природного газу для задоволення потреб споживачів позивача за Типовим договором розподілу природного газу.
Постановою Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.15 року затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період). Цим Положенням покладається на ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення. Виробник теплової енергії до 1 квітня 2017 р. має право придбати природний газ у НАК “Нафтогаз України” для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям та установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, за умови, що такий виробник, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, виконав обов'язок щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання (пункт 15 Положення). Постачання природного газу НАК “Нафтогаз України” виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації. При цьому, судом береться до уваги, що вказаний нормативно-правовий акт не ставить обов'язку ПАТ “НАК “Нафтогаз України” постачати природний газ виробникові теплової енергії в залежність від категорій постачання Покладений Положенням обов'язок НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії не містить поділу залежно від того, для забезпечення потреб яких споживачів виробляється теплова енергія.
Постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 29.04.16 року затверджено Примірний договір про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії.
З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" надає послуги з розподілу природного газу, який Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" постачає позивачу на підставі укладених договір постачання природного газу №2444/1617-ТЕ-32 від 21.09.2016 р. та №2577/1617-БО-32 від 31.10.2016 р. (т. 1 арк. с. 62-79).
За вказаними договорами Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язалось здійснювати постачання природного газу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) у обсягах, визначених пунктами 2.1. цих Договорів.
Планові обсяги постачання природного газу визначені сторонами в п. 2.1. кожного з договорів, і такі обсяги постачання з огляду на умови п.п. 2.1. 2.3.,2.4. цих договорів, для ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків є узгодженими.
Відповідно до вимог п 3.2. Договору для отримання газу, позивач подає третій особі щомісячно, до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки, заявку на планові обсяги використання газу. У разі неподання заявки споживачем, постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними в п. 2.1. цього договору на відповідний місяць.
Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку.
Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору.
Згідно з п. 3.5. договору, після завершення місяця поставки позивач зобов'язаний до 7 числа наступного місяця направити до третій особі:
- завірену копію акту розподілу природного газу за розрахунковий місяць, складений між споживачем та оператором газорозподільних мереж,
- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використання природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна і вартість;
Відповідно до пп. 3 п. 3.7., п. 3.8., п. 6.5., пп. 8 п. 7.2., пп. 5 п. 7.3. Договору після завершення місяця поставки - Постачальник зобов'язаний до 10 числа наступного місяця повернути споживачеві підписаний зі свого боку акт приймання-передачі або повідомити про причини не підписання акту.
У разі виникнення за об'єктами споживача негативного небалансу - цей небаланс врегульовується перед Оператором ГТС постачальником, тобто НАК. В свою чергу споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику витрати, пов'язані із врегулюванням небалансу.
Однак, як свідчать матеріали справи, ПАТ «НАК «Нафтогаз України», всупереч умов укладеного між сторонами договору, постанови Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.15 року та розпорядження Кабінет міністрів України від 05.10.2016 р. № 742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17» не видала Харківському обласному комунальному підприємству "Дирекція розвитку інфраструктури території" номінацію на планові обсяги поставки газу на грудень 2016 р, січень 2017 р.
Відповідно до залучених до матеріалів справи актів надання послуги з розподілу природного газу, Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" спожило у грудні 2016 р. 4 959,644 тис. куб. м., у січні 2017 р. 4 807,631 тис. куб. м. газу.
З даних актів вбачається, що позивач фактично прийняв обсяги газу, які узгоджуються з обсягами природного газу, що передбачені договорами про постачання природного газу.
Разом з тим, з наданих позивачем в межах даної справи доказів вбачається, що останнім в порядку, визначеному умовами договорів, було направлено постачальнику для підписання акти приймання-передачі природного газу за вказаними Договорами за грудень 2016 року та січень 2017 року., при цьому, що з його банківського рахунку із спеціальним режимом використання постійно проводяться грошові розрахунки за спожитий природний газ з ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України.
Враховуючи умови договорів поставки, укладених між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків, норми наведених вище законодавчих та підзаконних нормативних актів, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.15 року, розпорядження Кабінет міністрів України від 05.10.2016 р. №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17», суд вважає, що обсяги споживання природного газу позивачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що твердження відповідача про несанкціонований відбір позивачем природного газу в грудні 2016 р. та січні 2017 р. є необґрунтованим, а його дії щодо відключення котельні позивача від газопостачання з підстав відсутності узгоджених обсягів поставок природного газу на наступний період є такими, що суперечать умовами укладеного між сторонами договору розподілу природного газу від 01.01.2016 р., порушують права позивача на отримання природного газу від третьої особи за договорами поставки та фактично позбавляють позивача можливості виконання покладених на нього функцій щодо забезпечення теплопостачанням населення, бюджетні та інші установи м. Люботин.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-які спірні моменти щодо обсягів постачання газу, несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, небалансів газу, тощо, є наслідком неналежного виконання сторонами договорів поставок (позивачем та третьою особою) своїх зобов'язань, а також вимог нормативно-правових актів. У разі виникнення між ними будь-яких суперечок, в т.ч. не надання номінацій, виникнення небалансів газу, такі обсяги повинні бути врегульовані між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків, а не з ПАТ «Харківгаз», як газорозподільною організацією.
В той же час, з огляду на ст. 101 ГПК України, щодо перевірки законності і обґрунтованості рішення суду 1 інстанції, колегія суддів зазначає, що посилання в рішенні суду першої інстанції на можливе застосування Відповідачем відносно Позивача компенсації, передбаченої п. 4 розділу 5 глави 6 Кодексу ГРМ, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) Ч Ц Ч К, є помилковим.
(де В - вартість природного газу, який компенсується Оператору ГРМ;
Vф об'єм (обсяг) природного газу, фактично спожитий за відповідний розрахунковий період;
Vп - об'єм (обсяг) природного газу, фактично поставлений споживачу його постачальником (постачальниками) за відповідний розрахунковий період за даними Оператора ГТС;
Ц ціна закупівлі природного газу Оператором ГРМ для покриття втрат і виробничо-технологічних витрат газу в ГРМ у відповідний період;
K коефіцієнт компенсації, який визначається на рівні 1,5.)
Оскільки, судом першої інстанції вірно встановлено факт санкціонованого споживання Позивачем природного газу в грудні 2016 р. та січні 2017 р., застосування вищевказаної компенсації неможливо, оскільки дана компенсація застосовується у випадку несанкціонованого споживання природного газу.
Статтею 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Дії ПАТ «Харківгаз» щодо відключення котельні по вул. Слобожанській в м. Люботин від газопостачання здійснено всупереч вимогам ст. 13 ЦК України.
Абз. 2 п. 1 ст. 7 розділу 6 Кодексу передбачено, що у разі якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об'єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1 - 6 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надати повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу).
Однак, матеріали справи не містять доказів виконання ПАТ «Харківгаз» вимог кодексу щодо повідомлення позивача про відключення котельні по вул. Слобожанській в м. Люботин від газопостачання саме 11.01.2017 р. о 8:00.
Таким чином, зазначені відключення здійснені відповідачем з порушенням абз. 2 п. 1 ст. 7 розділу 6 зазначеного Кодексу.
Залучені до матеріалів справи повідомлення про відключення від 15.12.2016 р. містять дати до яких відповідач пропонує відповідачу здійснити відключення, а тому не можуть братися судом до уваги в якості виконання зазначених законодавчих вимог.
Як наслідок, позивач був позбавлений можливості вжити заходів щодо запобігання виникненню негативних наслідків що пов'язані з відключенням котельні що забезпечує теплопостачанням населення, лікарню, дитячий садок, адміністративні будівлі м. Люботин від газопостачання в зимовий період.
Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За змістом ст. ст. 21, 49, 50 Конституції України, права і свободи людини є непорушними. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
За змістом ст. 13, 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України та забезпечення соціальної спрямованості економіки є обов'язком держави.
В силу ст. 8 Конституції України, наведені вище положення Конституції України як акту найвищої юридичної сили є нормами прямої дії.
Кодекс цивільного захисту України, Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» також встановлюють та деталізують гарантії прав громадян на безпечне для життя та здоров'я навколишнє природне середовище, екологічну безпеку.
Зокрема, гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності визначається як принцип здійснення цивільного захисту населення (ст. 4 Кодексу цивільного захисту населення).
Стаття 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччю населення» передбачає право громадян на безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище.
Статтею 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що основними принципами охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей; запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.
Стаття 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.
Об'єкт споживання газу позивачем, а саме, котельня по вул. Слобожанській, 41 в м. Люботин, на якій здійснюється виробництво тепла для надання послуг населенню та бюджетним установам зазначеного міста, є об'єктом підвищеної небезпеки Припинення газопостачання в опалювальний період на цей об'єкт може призвести до виникнення надзвичайної ситуації на території де позивачем здійснюється теплопостачання за допомогою зазначеної котельні.
Статтю 1 Кодексу цивільного захисту України, надано наступні визначення:
Надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров'ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.
Об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, який згідно із законом вважається таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру.
Техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про теплопостачання» державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання; забезпечення технологічної безпеки функціонування систем теплопостачання під час припинення газопостачання.
Постановою Кабінету міністрів України від 13 листопада 2013 року № 886 затверджено Методику визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об'єктів у сфері теплопостачання. Відповідно до п. 2 Методики, метою визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об'єктів у сфері теплопостачання є недопущення виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Із змісту Методики (п 3, 4) вбачається, що технологічний мінімум повинен забезпечувати постачання газу виробникові теплової енергії у обсязі, який є достатнім для створення температури повітря закладів охорони здоров'я і дошкільних навчальних закладів +20°C; загальноосвітніх закладів і житлових будинків +18°C; температура гарячої води у споживачів становила не нижче +40°C.
Статтею 6 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що державна політика у сфері теплопостачання базується зокрема на принципах забезпечення захисту прав та інтересів споживачів, забезпечення технологічної безпеки функціонування систем теплопостачання під час припинення газопостачання, підвищення екологічної безпеки систем теплопостачання та ін.
Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» також передбачено, що діяльність, яка перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.
Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про те, що дії ПАТ «Харківгаз» щодо припинення газопостачання котельні по вул. Слобожанській, 41 в м. Люботин в зимовий період є грубим порушенням вимог вищезазначених положень Закону, що зумовлює припинення функціонування зазначеної котельні та надання за її допомогою послуг теплопостачання населення та бюджетним установам, та як наслідок, можуть призвести на виникнення надзвичайної ситуації, порушення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля, до виникнення загрози життю або здоровю населення, понесення значних матеріальних збитків в звязку з руйнуванням мережі теплопостачання, неможливості проживання та ведення відповідної діяльності населенням на обєктах і в будівлях, до яких котельня здійснює теплопостачання.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 6 статті 13 ЦК України передбачено, що у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Статтями 15-16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення
Враховуючи вищенаведене, правомірним є висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позову.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків господарського суду першої інстанції.
Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задовлення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)
Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді судового рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 року у справі №922/251/17 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складено 26.05.2017 року.
Головуючий суддя Тихий П.В.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Слободін М.М.