04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" травня 2017 р. Справа№ 915/103/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Отрюха Б.В.
Майданевича А.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Бурмака С.А. - представники;
від відповідача: Масловський І.А. - представник;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Первомайський МКК"
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 13.04.2016р.
у справі № 915/103/16 ( суддя Лиськов М.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Первомайський МКК"
до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"
про стягнення 1 597730 , 00 грн.
Публічне акціонерне товариство "Первомайський МКК" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про стягнення 1 597730 , 00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.04.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
В обгрунтуваня апеляційної скарги скаржник звертає увагу суду на те, що ПАТ «Первомайський МКК» уклало з ТОВ «Гут» договір поставки № 362/13-вз від 10 липня 2013 року терміном до31 грудня 2015 року.
Скаржник зазначає, що сторони визначили п. 3.4. договору, що розрахунки за товар здійснюються за фактом прийому товару на складі в кількості та перевірки його якості.
Згідно накладних виданих ТОВ «Гут» цукор відпускався по ціні 10 650,00 грн. за 1-ну тону з урахуванням ПДВ.
На виконання взятих за вказаним договором зобов'язань, ПАТ «Первомайський МКК» до банку було направлено платіжне доручення № 3678 від 22.09.2015 р. на суму 200 000 грн. для перерахування коштів контрагенту. Однак банк, в порушення взятих на себе зобов'язань та вимог встановлених законодавством не перерахував кошти ТОВ «Гут».
У зв'язку з неотриманням коштів у строк визначених договором ТОВ «Гут» відмовився від виконання договору поставки цукру та був змушений звернутись до інших виробників.
Враховуючи придбані 545 тон цукру у період вересня - листопада 2015 року загальна сума придбання у ТОВ «Гут» мала склалдати 5 804 250,00 гривень. Натомість, ПАТ «Первомайський МКК» було змушене купити 545 тон цукру у ТОВ «Універсальна база 1608» та ТОВ «Фірма Профіт Груп», що коштувало 7 401 980,00 гривень.
Скаржник зазначає, що порушення банком договірних зобов'язань з банківського обслуговування призвело до втрати вигоди ПАТ «Первомайський МКК» на суму 1 597 730,00 грн.
Таким чином, було доведено порушення відповідачем зобов'язань, наявність збитків у ПАТ «Первомайський МКК», вину банку у їх заподіянні та причинний зв'язок між порушеним зобов'язанням та завданими збитками.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016р. порушено апеляційне провадження у справі №925/103/16 в складі колегії суддів Тищенко А.І. - головуючого судді та суддів Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б, справу призначено до розгляду на 09.06.2016 рік та викликано повноважних представників сторін в судове засідання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року апеляційне провадження у справі №925/103/16 зупинено до розгляду Вищим адміністративним судом України справи за позовом ОСОБА_5 до Національного Банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 3-і особи: ПАТ «Укрінбанк», ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування постанови Правління НБУ від 24.122015 № 934 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 № 239, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі №826/1162/16 (К/800/11692/16) від 31.08.2016 року касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Білої Ірини Володимировни, Фонду гарантування фізичних осіб, Національного банку України залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 у справі №826/1162/16 залишено без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року апеляційне провадження у справі №925/103/16 поновлено, справу призначено до розгляду на 06.04.2017.
Розпорядженням №09-53/1454/17 від 05.04.2017 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів від 05.04.2017 справу передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів Тищенко А.І. - головуючого судді та суддів Отрюха Б.В., Майданевича А.Г.
Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.
Розглянувши апеляційну скаргу, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 07.05.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунку, за умовами якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок та здійснювати його обслуговування відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п.п. 2.3. договору відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства.
22.09.2015 позивач направив на адресу Публічного акціонерного товариства Український інноваційний банк" платіжне доручення № 3678 на суму 200 000 грн. для перерахування коштів контрагенту.
Позивач стверджує, що невиконання Публічним акціонерним товариством Український інноваційний банк" свого обв'язку щодо перерахування коштів спричинило збитків позивачу на суму 1 597 730 грн.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно зі ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Статтею 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
У відповідності до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу та загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначається Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Відповідно до ст. 24.3. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.
Пунктами 8.2., 8.3. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.
Пунктом 1.17. Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. № 174 встановлено, що за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція / чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту.
У відповідності до п. 1.13 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп "вечірня" або "післяопераційний час". Виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень ЦК України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 ЦК України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, фактично платіжне доручення № 3678 від 22.09.2015 подано до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" 22.09.2015 та відповідно до умов договору від 07.05.2010 та вимог чинного законодавства України мало бути виконано не пізніше, ніж на наступний день після їх отримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як встановлено судом та підтверджується сторонами, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" не виконало платіжне доручення № 3678 від 22.09.2015.
Слід зазначити, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань, а також вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.
В той же час, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 р. № 239 запроваджено тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Український інноваційний банк" на строк з 25.12.2015 до 24.03.2016 включно.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у вказаних правовідносинах.
Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;
Згідно зі ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом; виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Водночас, за визначенням ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитором є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором банку, а відповідач, в свою чергу, боржником та їх зобов'язання щодо виконання платіжних доручень є майновими у розумінні ст.ст. 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим такі правовідносини є предметом регулювання Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2015 р. № 901/9229/14, від 15.01.2015 р. № 915/913/14 та від 22.04.2015 р. № 910/9232/14, а також у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 р. у справі № 910/9232/14, від 10.06.2015 р. у справі № 927/1379/14, від 29.04.2015 р. № 3-61гс15 та від 01.04.2015 р. № 3-25гс15.
Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Тож, приймаючи до уваги вищевикладені обставини та виходячи із наведених законодавчих норм, суд дійшов висновку про неможливість наразі виконання банківських операції щодо перерахування грошових коштів позивача у відповідності до умов договору від 07.05.2010, що відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України є обмеженням прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку.
Аналогічні висновки містяться також у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2015 р. у справі № 910/15388/14.
Запровадження у Публічному акціонерному товаристві "Український інноваційний банк" тимчасової адміністрації у будь-якому випадку унеможливлює задоволення вимог кредиторів поза процедурою виведення банку з ринку, встановленою Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильність рішення місцевого господарського суду та не можуть бути підставами для його скасування.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Первомайський МКК" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2016р. у справі № 915/103/16 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2016р. у справі № 915/103/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 915/103/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Б.В. Отрюх
А.Г. Майданевич