пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
24.05.2017 справа № 908/6317/14
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: прокурор: ОСОБА_4 ОСОБА_5, за довіреністю; ОСОБА_6, за довіреністю; ОСОБА_7, за посвідченням;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
на рішення Господарського суду Донецької області
від13.12.2016
у справі№ 908/6317/14 (суддя О.М. Шилова)
за позовомЗаступника прокурора Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
доКомунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради, м. Краматорськ, Донецька область
простягнення 5 990 054,45грн., з яких 3 559 685,48грн. основного боргу, 685 370,86грн. пені, 1 595 867,17грн. інфляційних та 149 130,94грн. - 3% річних
У грудні 2014 року до господарського суду звернувся Заступник прокурора Донецької області (прокурор) в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) із позовом до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради (відповідач), основного боргу в сумі 6 940 426,60грн.
Прокурором у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про зміну предмету позову №05/1-254вих-15 від 15.04.2015 та про зменшення розміру позовних вимог №05/1-317вих-15 від 05.05.2015, остаточно просив стягнути заборгованість в сумі 3 559 685,48грн., пеню в сумі 685 370,86грн., інфляційні втрати в сумі 1 595 867,17грн. та 3% річних в сумі 149 130,94грн. Зазначені вимоги були розглянуті господарським судом.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі №908/6317/14, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 684 373,46грн. пені, 149 130,93грн. - 3% річних та 1 406 083,70грн. індексу інфляції.
Припинено провадження в частині стягнення 3 559 685,48грн. основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.2, а.с.121-123).
Постановою Вищого господарського суду від 05.09.2016 рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 у справі №908/6317/14 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 684 373,46грн. пені, 149 130,93грн. - 3% річних та 1 406 083,70грн. індексу інфляції скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області (т.4, а.с.117-122).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.09.2016 справу №908/6317/14 передано для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області (т.4, а.с.127-128).
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що нарахування інфляційних, 3% річних та пені здійснено позивачем на суму несвоєчасної оплати відповідачем коштів за спожитий газ в частині, що не врегульована спільними протокольними рішеннями та договором про організацію взаєморозрахунків, а сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.
Прокурор в судовому засіданні надав пояснення по суті апеляційної скарги, якими просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 в частині, що залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2016 припинено провадження в частині позову про стягнення 3 559 685,48грн. основного боргу.
Вищезазначеним судовим рішенням в межах даної справи, в частині, що залишена без змін, встановлені обставини укладення договору купівлі-продажу природного газу №777/14-ТЕ-6 від 17.12.2013, здійснення поставки газу відповідачу в період з січня по квітень 2014 року на загальну суму 6 952 302,34грн.
В силу ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За мотивами несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого природного газу позивачем нараховані та заявлені до стягнення 1 595 867,17грн. інфляційних за період лютий - грудень 2014 року та 149 130,94грн. - 3% річних за період з 15.02.2014 - 01.12.2014.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 Договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивач вимагає стягнути пеню в сумі 685 370,86грн. за період 15.02.2014 - 13.11.2014 на підставі п. 7.2. Договору та ст. 231 Господарського кодексу України.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 149 130,94грн., інфляційних в сумі 1 595 867,17грн. та пені в сумі 685 370,86грн., за наступних підстав.
Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На виконання п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 сторонами були укладені багатосторонні договори №913/30 від 24.10.2014 та №1548/30 від 19.12.2014 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (т.4, а.с.99-102).
Зазначеними договорами був встановлений порядок проведення взаєморозрахунків на суму 970 695,21грн. з ПДВ (Договір №1548/30) та на суму 3 122 093,10грн. з ПДВ (Договір №913/30), в тому числі між сторонами у справі, для погашення заборгованості за спожитий у 2014 році природний газ згідно Договору №777/14-ТЕ-6 від 17.12.2013.
Встановлено, що зазначені договори були своєчасно виконані сторонами, що підтверджується копіями платіжних доручень №5 від 25.12.2014 на суму 970 695,21грн. та №3 від 18.12.2014 на суму 3 122 093,10грн. (т.4, а.с.150, 151).
Укладаючи договір про організацію взаєморозрахунків та спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків, в даному випадку - за газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу, а отже, для застосування санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, які діяли у спірні періоди.
Аналогійна правова позиція з висновками щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14, від 10.02.2016 у справі №902/1652/13.
Вбачається, що позивачем заявлено інфляційні, 3% річних та пеню на всі суми заборгованості, в тому числі й на ті, які згідно до вищенаведених вимог не є простроченими в силу зміни порядку і строків проведення розрахунків, проте на решту частини заборгованості, що була сплачена відповідачем власними коштами, позивач має право нарахувати 3% річних та інфляційні, якщо така оплата була здійснена відповідачем з простроченням.
До позовної заяви наданий розрахунок 3% річних за період з 15.02.2014 по 01.12.2014, інфляційних за період з лютого по грудень 2014 року та пені за період з 15.02.2014 по 13.11.2014, який включає у себе суму реструктуризованої заборгованості щодо якої було змінено порядок і строки оплати.
Ані протягом розгляду справи у суді першої інстанції, ані до апеляційної скарги позивачем не доданий розрахунок інфляційних, 3% річних та пені, виходячи саме з суми заборгованості щодо якої не було вчинено дій по зміні порядку та строку оплати та які не підпадають під обмеження, що встановлені законом.
Оскільки заборгованість була розстрочена не за конкретний період її виникнення, а лише у вигляді конкретних сум, то відокремити суму заборгованості, що була сплачена відповідачем власними коштами, від загальної спірної суми заборгованості без урахування даних бухгалтерського обліку сторін з відображенням часткових оплат відповідача та періодів, за які позивачем здійснювалось їх зарахування - суд позбавлений можливості.
Такий докладний диференційований розрахунок мав бути заявленим та наданим самим позивачем в суді першої інстанції, оскільки він обґрунтовує позовні вимоги в частині визначення періоду прострочення оплати заборгованості в спірній частині позову.
Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено розмір та період виникнення простроченої заборгованості, за прострочення якої він має право вимагати від відповідача сплату інфляційних, 3% річних та пені за вказані періоди.
Представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції від 24.05.2017 заявлено усне клопотання про надання нового розрахунку, проте причини ненадання такого розрахунку в суді першої інстанції представник позивача зазначити утруднився. Відповідного письмового клопотання із зазначенням причин ненадання розрахунку в суді першої інстанції - заявником не надано. За таких обставин, судовою колегією в порядку ст. 101 ГПК України в задоволенні клопотання позивача було відмовлено.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних та пені.
Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2016 року у справі № 908/6317/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2016 року у справі № 908/6317/14 - залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.В. Стойка
Судді: О.А. Марченко
ОСОБА_3