"24" травня 2017 р. Справа № 922/91/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М.,
за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №954 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 21 лютого 2017 року у справі 922/91/17
за позовом ТОВ "Порше Лізинг Україна", м. Київ,
до ТОВ "Постман", смт Покотилівка,
про стягнення 71709,92 грн,-
Позивач, ТОВ "Порше Лізинг Україна", звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача - ТОВ "Постман", про стягнення з останнього 15493,07 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00005727 від 04 вересня 2012 року, 47701,02 грн збитків, 867,32 грн штрафу, 2718,23 грн пені, 815,46 грн 3% річних, 4114,82 грн інфляційних витрат.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21 лютого 2017 року (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено частково.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 47701,02 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2017 року, суддею доповідачем визначено суддю Сіверіна В.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І.суддя Слободін М.М.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27 березня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М.) прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено її до розгляду на 11 квітня 2017 року.
11 квітня 2017 року суддею Харківського апеляційного господарського суду Сіверіним В.І. подано заяву про самовідвід у зв'язку з тим, що з 19 липня 2013 року між ним та позивачем - ТОВ "Порше Лізинг Україна", виникли відносини за договором кредитування, які існують на сьогоднішній день.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2017 року задоволено заяву судді Сіверіна В.І. про самовідвід у справі №922/91/17.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2017 року для розгляду справи сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2017 року розгляд скарги призначено до розгляду.
У судове засідання, яке відбулось 17 травня 2017 року, представники сторін не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Том 2, а. с. 14) та повернутою на адресу суду копією ухвали з поштовим відправлення "за не запитом" (Том 2, а. с.10-13).
Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що явка сторін не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини спору.
04 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" (позивачем, лізингодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТМАН" (відповідачем, лізингоодержувачем) було укладено договір про фінансовий лізинг №00005727, відповідно до умов якого, об'єктом лізингу є транспортний засіб типу: VW Caddy GP Kasten 1.6 I TDI; рік виробництва 2012; шасі № WV1ZZZ2KZCX127379; двигун № НОМЕР_1. Вартість об'єкту лізингу еквівалент 22290,00 дол. США; авансований платіж - еквівалент 6687,40 дол. США; обсяг фінансування еквівалент - 15603,00 дол. США; залишкова вартість - еквівалент - 3343,50 дол. США; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу (місяців) - 60; лізинговий платіж - еквівалент - 380,56 дол. США; адміністративний платіж - еквівалент - 334,34 дол. США. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6,3 та 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.
На виконання умов вищезазначеного договору, позивач передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом прийому-передачі від 10 жовтня 2012 року.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобовязань за договором про фінансовий лізинг №00005727 від 04 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна звернулось з позовом про стягнення з останнього 15493,07 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів за Договором про фінансовий лізинг № 00005727 від 04 вересня 2012 року, 47701,02 грн збитків, 867,32 грн штрафа, 2718,23 грн пені, 815,46 грн. 3% річних, 4114,82 грн інфляційних втрат.
Суд першої інстанції з огляду на відсутність доказів оплати лізингових платежів в розмірі 15493,07 грн задовольнив позовні вимоги в даній частині в повному обсязі.
Одночасно суд зазначив на правомірності стягнення 2718,23 грн пені, 815,46 грн 3% річних, 4114,82 грн інфляційних втрат. Між тим Господарський суд Харківської області наголосив на безпідставності заявлення до стягнення збитків в розмірі 47701,02 грн з огляду на: 1)необгрунтованість розрахунку суми упущеної вигоди та не наданні доказів вартості обєкту лізингу як суми коштів, визначеної професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства, як то погоджено сторонами в п. 12.9 договору; 2) витрати на оплату юридичних послуг не є збитками в розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з даною позицією суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" наголошує в апеляційній скарзі на неправомірній відмові суду першої інстанції у стягненні збитків у розмірі 47701,02 грн. За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" з огляду на неналежне виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Постман" умов договору зазнав витрат, у зв'язку з необхідністю звернення до спеціалізованої організації ТОВ "Юридична фірма Вернер і партнери" з метою отримання послуг з юридичного консультування, підготовці позовної заяви, представництва інтересів позивача в суді. Крім того позивач наголошує в апеляційній скарзі на неправомірній відмові суду першої інстанції у стягненні упущеної вигоди в розмірі 41 701, 02 грн, оскільки дана сума є упущеною вигодою, отримання якої мало б місце в разі належного виконання стороною взятих на себе зобов'язань щодо виплати повної вартості товару та її його викупу.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що 04 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" (позивачем, лізингодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОСТМАН" (відповідачем, лізингоодержувачем) було укладено договір про фінансовий лізинг №00005727, відповідно до умов якого, об'єктом лізингу є транспортний засіб типу: VW Caddy GP Kasten 1.6 I TDI; рік виробництва 2012; шасі № WV1ZZZ2KZCX127379; двигун № НОМЕР_1. Вартість об'єкту лізингу еквівалент 22290,00 дол. США; авансований платіж - еквівалент 6687,40 дол. США; обсяг фінансування еквівалент - 15603,00 дол. США; залишкова вартість - еквівалент - 3343,50 дол. США; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу (місяців) - 60; лізинговий платіж - еквівалент - 380,56 дол. США; адміністративний платіж - еквівалент - 334,34 дол. США. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6,3 та 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.
За змістом частини 1 статті 292 Господарського кодексу України (ГК України), лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізиноодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Факт передачі обєкту лізингу не спростовано відповідачем.
Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.
За приписами статті 16 вказаного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
У відповідності до п. 6.5 додатку до договору "Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу" щомісячний платіж перераховується на рахунок, зазначений позивачем, не пізніше дати, вказаної у Плані відшкодування.
У Плані відшкодування відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких (якої) узгоджений сторонами (п. 6.4 Умов лізингу).
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідачем порушені свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за частково несплаченими лізинговими платежами у розмірі 6528,20 грн.
Відповідно до п. 12.6.1. Умов Договору, позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір та повернути Об'єкт лізингу у разі, якщо відповідач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів.
Пунктом 12.6.13 передбачено, що за винятком обставин та/або в умовах форс-мажору, які на думку позивача, ставлять під загрозу або затримують виконання договірних зобов'язань, або за яких відповідач неспроможний виконати свої зобов'язання за Договором, позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір та вимагати повернення об'єкту лізингу.
03 березня 2015 року відповідачу було направлено повідомлення про розірвання договору № 00005727 від 04 вересня 2012 року та повернення об'єкта лізингу, яка була отримана особисто представником відповідача 16 квітня 2015 року про що свідчить підпис та печать Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТМАН".
Таким чином, оскільки вимога була отримана відповідачем 03 березня 2015 року, то згідно пункту 12.13 Умов лізингу, договір № 00005727 від 04 вересня 2012 року вважається розірваним 14 березня 2015 року.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте станом на момент розгляду справи, відповідач 15493,07 грн. заборгованості (несплата щомісячного лізингового платежу за березень 2015 року на суму 7354,00 грн, відповідно до рахунку № 00262529 від 06 березня 2015 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15 березня 2015 року; несплата щомісячного лізингового платежу за квітень 2015 року на суму 6912,76 грн, відповідно до рахунку № 00268281 від 06 квітня 2015 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15 квітня 2015 року) не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань за договором лізингу.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, заперечень проти позову, свого розрахунку щодо розміру заборгованості чи доказів її сплати суду не надав, не міститься таких і в матеріалах справи, вимога позивача про стягнення 15 493,07 грн заборгованості за лізинговими платежами, визнається судом належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Правомірним є також висновок суду в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат враховуючи наступне.
Згідно зі статті 610, статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В частині 1 статті 548 Цивільного кодексу України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з п. 8.2.1 Умов лізингу, у випадку прострочення платежів за договором до відповідача застосовуються наступні санкції:
-пеня у розмірі 10% річних від вчасно не сплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати Платежу;
-штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані позивачем: еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу (п.8.2.2 Договору);
Беручи до уваги невиконання відповідачем умов договору щодо сплати лізингових платежів, перевіривши нарахування пені позивачем, колегія суддів визнає вимогу про стягнення з відповідача пені такою, що підлягає задоволенню в сумі 2718,23 грн пені.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції визнає вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних такими, що підлягають повному задоволенню в сумах 4114,82 грн та 815,46 грн відповідно.
Правомірним є також висновок місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні збитків в розмірі 47701,02 грн з огляду на наступне.
Звертаючись з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" просить суд стягнути з відповідача 47701,02 грн збитків, що складаються з:
-41 701, 02 грн - збитки згідно пункту 12.9. Контракту (упущена вигода);
-6 000, 00 грн - відшкодування послуг спеціалізованої організації ТОВ "Юридична фірма Вернер і Партнери" з юридичного консультування, підготовці позовної заяви, представництва інтересів позивача в суді.
Приписами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин (зокрема, відшкодування заподіяних збитків) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Також положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків, а за частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.
Згідно п. 12.9 умов лізингу лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю Об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу Об'єкту лізингу або, якщо Об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю Об'єкту лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими Платежами, що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до умов контракту.
Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована Лізингодавцю Лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання його Лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання Контракту.
За змістом договору для стягнення суми збитків, як упущеної вигоди в порядку пункту 12.9, обов'язковим є проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" продажу Об'єкту лізингу або професійної оцінки майна відповідно до чинного законодавства.
В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" не зазначалось і не надавались докази проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" продажу Об'єкту лізингу (як то договір купівлі-продажу, платіжні доручення, тощо) або професійної оцінки автомобіля типу VW Caddy GP Kasten 1.6 I TDI; рік виробництва 2012; шасі № WV1ZZZ2KZCX127379; двигун № НОМЕР_1 відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, позивачем не обґрунтовано розрахунок суми збитків у розмірі 41 701, 02 грн згідно до пункту 12.9. договору
Поряд з цим колегія суддів вважає правомірним висновок суду в частині відмови у стягненні витрат на оплату юридичних послуг в розмірі 6 000,00 грн.
У межах пункту 8.2.3 договору сторони домовились, що у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовується санкція у вигляді компенсації будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідно до договору. Позивач надає відповідачу відповідну документацію, що підтверджує понесення витрат, проте ненадання такої документації не звільняє відповідача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.
Відповідно до п. 12.10 договору, у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, позивач прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка обєкта лізингу, доставка обєкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.
Згідно з п. 16.1 договору, усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що повязані з договором і можуть виникати протягом строку дії договору, виплачуються або відшкодовуються виключно відповідачем.
Отже, для відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" витрат на оплату юридичних послуг обов'язковим є проведення відповідної оплати з боку позивача та надання доказів такої оплати до суду.
Проте позивачем, в порушення статей 33, 34 ГПК України, не надано жодних доказів оплати ТОВ "Юридична фірма Вернер і Партнери" юридичних послуг в розмірі 6000,00 грн, що свідчить про недоведення позовних вимог в даній частині.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 21 лютого 2017 року у справі 922/91/17 без змін.
У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 ГПК України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 21 лютого 2017 року у справі 922/91/17 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 29 травня 2017 року.
Головуючий суддя В.В.Россолов
Суддя О.І.Терещенко
Суддя М.М.Слободін