"25" травня 2017 р.Справа № 923/39/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., В.М. Головея
секретар судового засідання: Полінецька В.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Зеленіна С.М. (довіреність № 9-1538-9/21 від 27.12.2016)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської міської ради
на рішення господарського суду Херсонської області від " 10" березня 2017 року, повний текст якого складено та підписано " 20" березня 2017 року
по справі № 923/39/17
за позовом Херсонської міської ради
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди
10 січня 2017 року Херсонська міська рада м. Херсона (далі по тексту - позивач) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту-відповідач), про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1, шляхом демонтажу тимчасової споруди. Також позивач просив стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем п.п.2.30,2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068, Закону України «Про місцеве самоврядування», Земельного законодавства, а саме у зв'язку з тим, що відповідачу не продовжувалася дія паспорту прив'язки для розміщення тимчасової споруди, в порушення зазначених вимог не було звільнено земельну ділянку.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.03.2017 (суддя Сулімовська М.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Такий висновок суду мотивований тим, що Херсонська міська рада не є власником спірної земельної ділянки, що підтверджується Державним Актом на право постійного користування землею від 26.03.2001 НОМЕР_1, а тому не доведений факт порушеного права позивача.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Херсонської області, Херсонська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 10.03.2017 у справі № 923/39/17 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За твердженням апелянта, строк дії виданого відповідачу паспорта прив'язки для розміщення тимчасових споруд закінчив свою дію - 25.04.2015 року та офіційна заява про продовження строку дії паспорту не надходила, чим порушені п.п.2.30, 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Також скаржник зазначає, що Херсонська міська рада не приймала рішення про передачу відповідачу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.
Відповідач в судове засідання 25.05.2017 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.
Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив залишити апеляційну скаргу Херсонської міської ради без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.
25.05.2017 року до початку розгляду апеляційної скарги від представника позивача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, а саме лист Управління містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради від 28.04.2017 № 8-5093-20/22.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом, Херсонською міською радою при проведенні огляду земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 було встановлено, що на ній встановлений каркас тимчасової споруди.
25.04.2014 Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради оформлено Паспорт прив'язки тимчасової споруди №137 (а.с.13-22) на розміщення двох павільйонів за адресою: АДРЕСА_1, замовник - ОСОБА_3, зі строком дії - до 25.04.2015р.
З листа Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради від 10.01.2017р. №03-31-2, адресованого ГУ Національної поліції в Херсонській області, вбачається, що паспорт прив'язки №137 було продовжено 10.08.2016 року (а.с.12).
З Акту обстеження земельної ділянки від 17.01.2017 року вбачається, що спеціалістами Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 60 кв.м. (а.с.61)
За результатами обстеження було встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - не визначено; міською радою рішень щодо надання земельної ділянки у власність/користування не приймалось, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні; об'єкти нерухомості на земельній ділянці відсутні; на земельній ділянці розташована тимчасова споруда - критий металевий каркас, шириною 5 м., довжиною - 12м., висотою - 2,5 м. (займає площу 60 кв.м.). Встановлено, що міською радою видано Паспорт прив'язки на розміщення тимчасової споруди на вказаній ділянці на ім'я ОСОБА_3, термін дії якого закінчився 25.04.2015р.; землекористувача не встановлено; тимчасова споруда розміщена на земельній ділянці самовільно.
У зв'язку з тим, що земельна ділянка, на якій розміщена тимчасова споруда відноситься до земель комунальної власності - землі загального користування, міською радою не приймалося рішення про відведення вищезазначеної земельної ділянки у користування або у власність відповідачеві, паспорт прив'язки тимчасової споруди не оформлявся, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Херсонської міської ради м. Херсона та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування, прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок відноситься до повноважень міської ради.
Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Згідно п.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в ст.126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України (далі ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Зі змісту ст. 212 ЗК України вбачається, що самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб.
Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.28 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до п.п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні ч. 1 статті 79 ЗК України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені ст.212 ЗК України.
Крім того, за умовами п.2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 року зазначено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.
Згідно п.2.2 Порядку замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу ради із відповідною заявою у довільній формі про можливість встановлення тимчасової споруди.
Відповідно до п.п.2.17., 2.18 порядку, строк дії паспорта прив'язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій, з урахуванням строків реалізації їх положень.
Продовження строку дії паспорта прив'язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив'язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.
Згідно п.п.2.30, 2.31 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу.
Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В обґрунтування вимог, викладених Херсонською міською радою міститься посилання на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року у справі №666/8779/14-а, якою визнано наявність компетенції (повноважень) у Херсонської міської ради щодо прийняття рішень про розпорядження, передачі у власність та користування громадянам та юридичним особам земельних ділянок, в тому числі по АДРЕСА_1, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що рішення Херсонської обласної ради від 10.03.1994р. №311 є незаконним, оскільки винесено за межами повноважень обласної ради.
Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, посилання в мотивувальній частині судового рішення про незаконність прийнятого Херсонською обласною радою рішення №311 від 10.03.1994 не може бути прийнято господарським судом до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України лише суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, якщо цей акт суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Станом на час розгляду даної справи, вищезазначене рішення обласної ради в судовому порядку незаконним не визнано та не скасовано та є чинним.
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що земельна ділянка, на якій розміщується тимчасова споруда відповідача, відноситься до адміністративних меж Антонівської селищної ради, а саме лист Міжрегіонального управління Держгеокадастру у м.Херсоні та АРК від 18.01.2017 року (а.с. 72); топографо-геодезичного план м. Херсона ДП «Херсонгеоінформ» (а.с. 120); копія рішення Херсонської обласної ради народних депутатів від 10.03.1994 року №311;копія технічної документації по встановленню адміністративних меж Антонівської селищної ради (а.с.246); копія листа Антонівської селищної ради вих.№02-08-1/60 від 10.03.2017 р. (а.с.220-221)
В матеріалах справи наявний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, який був виданий 26.03.2001 року Антонівською селищною радою приватному підприємцю ОСОБА_6 (т1 а.с.222-223). Зазначеній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, який відповідно до класифікатору об'єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-97 відповідає селищу міського типу. Місце розташування цієї земельної ділянки також зазначено - АДРЕСА_1.
Враховуючи вищевикладене, Херсонська міська рада не є власником і розпорядником земельної ділянки, а тому не доведено наявність порушення законних прав та інтересів позивача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Херсонська міська рада вказує, що не приймала рішення про передачу відповідачу земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1. З зазначеними доводами колегія суддів не погоджується, оскільки Херсонська міська рада не є власником і розпорядником зазначеної земельної ділянки, та не могла приймати такого рішення. Крім того законодавством України визначено, що встановлення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності допускається за умови наявності паспорту прив'язки тимчасової споруди, інших документів для встановлення тимчасової споруди, законодавством не передбачено.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що картографічні матеріали, план адміністративних меж, були розроблені або містять посилання на рішення Херсонської обласної ради народних депутатів від 10 березня 1994 року №311, не відповідає вимогам законодавства України та не може бути прийнятий як доказ, до уваги колегією суддів не приймається, оскільки інших картографічних матеріалів технічної документації, ніж ті, які існують в Держгеокадастрі, що затверджені вищевказаним рішенням Херсонської обласної ради №311 від 10.03.1994 року, не існує.
Більш того, договором оренди земельної ділянки від 13.11.2007 року строком дії до 23.10.2017 року, селищна рада передала в оренду Приватним підприємцям ОСОБА_7 і ОСОБА_8 земельну ділянку під зупиночний навіс, яке знаходиться в АДРЕСА_2
Крім того, як було зазначено вище, в матеріалах справи є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 який був виданий 26.03.2001 року Антонівською селищною радою приватному підприємцю ОСОБА_6
Таким чином, враховуючи наявні докази, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що Херсонська міська рада не є власником земельної ділянки, на який розташовані тимчасової споруди.
Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги Херсонської міської ради викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
Херсонська міська рада ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Херсонська міська рада.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 10.03.2017 року у справі № 923/39/17 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Херсонської міської ради - без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Херсонської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від „10" березня 2017 року у справі № 923/39/17 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови
складено „29" травня 2017 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя В.М. Головей