23.05.2017 року Справа № 904/263/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник ( дов. від 26.10.2016 р. № 875 )
від відповідача: Армашова І.М. - представник ( дов. від 26.04.2017 р. № 9-4-0.61-6605/2-17 )
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення у господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 р. у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,
м. Першотравенськ Дніпропетровської області
до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
м. Дніпро
про визнання таким, що не переривався та продовжує діяти договір оренди земельної ділянки та зобов'язання поновити договір оренди земельної ділянки
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить: визнати таким, що не переривався та продовжує діяти договір оренди земельної ділянки з земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 121,5 га гіллі ( яка складається з двох частин 67,7885 га., кадастровий номер НОМЕР_1 та 53,7115 кадастровий номер НОМЕР_2 ), який було зареєстровано Дмитрівською сільською радою шляхом вчинення запису до книги реєстрації договорів оренди землі від 03.06.2003 р. за № 17; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області поновити договір оренди земельної ділянки з земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 121,5 га гіллі ( яка складається з двох частин 67,7885 га., кадастровий номер НОМЕР_1 та 53,7115 кадастровий номер НОМЕР_2), який було зареєстровано Дмитрівською сільською радою шляхом вчинення запису до книги реєстрації договорів оренди землі від 03.06.2003р. за №17, шляхом укладання з орендарем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017р. ( суддя Рудь І.А. ) у справі № 904/263/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги, Позивач зазначає на тому, що не він міг звернутися до Держгеокадастру у Дніпропетровській області із вимогою подовжити договір, дотримуючись законодавчо визначених строків, в той час коли відповідні повноваження Відповідач отримав за Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р.
Скаржник вказує на те, що ФОП ОСОБА_3 до теперішнього часу продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, сплачує орендну плату та сумлінно виконує всі положення договору оренди, що відповідно до ст. 764 ЦК України зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, рішення місцевого суду просить залишити без змін.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І.М. у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: Кощеєва І. М. ( головуючий ), суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В. Розгляд справи призначено на 25.04.2017 р.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 23.05.2017 р.
У судовому засіданні 23.05.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 03.04.2003 р. № 152-р-03 - 15.05.2003 р. між Петропавлівською райдержадміністрацією ( Орендодавець ) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ( Орендар ), укладений Договір оренди землі, відповідно до п. 1. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з земель запасу Дмитрівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 121,5 га, в тому числі: ріллі 121,5 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 407 997 грн. без урахування коефіцієнту індексації. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню ( п. 1. Договору ).
Згідно з п.2.1 договору земельна ділянка передана в оренду з метою сільськогосподарського використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
П. 2.2 Договору передбачено, що термін його дії 9 років 7 місяців, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Переважне право Орендаря на поновлення дії договору оренди земельної ділянки після закінчення строку договору оренди передбачено п. 2.2. договору.
При цьому, Орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Враховуючи, що договір оренди землі, відповідно до п. 2.2. договору, укладено на 9 років 7 місяців, починаючи з дати його реєстрації, дія договору закінчилася 03.01.2013р.
За вимогами ст. 18 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції станом на 15.05.2003 р. ) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Ст. 124 Земельного кодексу України ( в редакції станом на 15.05.2003 р. ) визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
03.06.2003 р. договір оренди земельної ділянки пройшов державну реєстрацію в порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073.
28.11.2012 р. Орендар звернувся до Петропавлівської районної державної адміністрації з листом, яким просив продовжити термін дії договору на новий строк.
Відповідно до витягу з протоколу № 45 засідання комісії з питань регулювання земельних відносин при Петропавлівській адміністрації від 21.12.2012 р., розглянувши заяву ОСОБА_3 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 121,5 га ріллі, укладеного 15.05.2003 р. з райдержадміністрацією, на території Дмитрівської сільської ради вирішили: рекомендувати голові райдержадміністрації продовжити ПП ОСОБА_3, на 5 років, договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 121,5 га ріллі на території Дмитрівської сільської ради, за умови виготовлення ПП ОСОБА_3 в місячний термін: акту поновлення меж земельної ділянки з кадастровим планом, за результатами кадастрової зйомки; агрохімічного паспорта земельної ділянки, відповідно до наказу Мінагрополітики від 11.10.2011 р. № 536.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що 31.01.2013 р. Петропавлівська районна державна адміністрація направила на адресу приватного підприємця ОСОБА_3 лист-повідомлення ( вих. №15/7-298 від 31.01.2013 р. ), в якому зазначила про розгляд комісією з питань регулювання земельних відносин при Петропавлівській районній державній адміністрації 21.12.2012 р. заяв ОСОБА_3 від 28.11.2012 р. № 15/20-4696, від 07.12.2012 р. № 15/20-4854, від 07.12.2012 р. № 15/20-4856 щодо продовження терміну дії договорів оренди земельних ділянок площами 121,5га, 18,0га, 102,672га. Комісія прийняла рішення рекомендувати голові Петропавлівської райдержадміністрації продовжити позивачеві на п'ять років договори оренди земельних ділянок, у тому числі і спірної земельної ділянки площею 121,5га, за умови виготовлення у місячний термін наступних документів: акту поновлення меж земельної ділянки з кадастровим планом, за результатами кадастрової зйомки; Агрохімічного паспорту земельної ділянки, відповідно до наказу Мінагрополітики від 11.10.2011 р. № 536. Також комісія повідомила, що у разі ненадання зазначених документів у строк до 15.02.2013 р. Петропавлівська районна державна адміністрація не має наміру продовжувати дію договорів оренди, зазначених в заявах.
Листом від 19.03.2013 р. за вих. № 15/7-672 Петропавлівська районна державна адміністрація повідомила Позивача про зміни, які відбулися в законодавстві, а саме, що питання поновлення договорів оренди земельних ділянок з 01.01.2013 р. не відноситься до її компетенції.
Як стверджує Позивач, листом від 16.06.2015 р. Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області відмовило ФОП ОСОБА_3 у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки у зв'язку з тим, що заява про поновлення договору оренди землі була подана після спливу строку на поновлення, тобто після закінчення строку, на який його було укладено та не наданням проекту додаткової угоди.
Позивач не погодився з відмовою у поновленні строку дії договору оренди земельної ділянки та у квітні 2016 р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 15.05.2003 р., загальною площею 121,5 га, яка складається з двох частин 67.7885 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та 53.7115га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на землях Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладеного ним з Петропавлівською державною районною адміністрацією на тих самих умовах, викладених в договорі та на той самий строк.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 р. у справі № 904/3144/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 р., Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні вказаного позову.
Приймаючи вказане рішення, господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності в матеріалах справи доказів укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, що є обов'язковою умовою для такого поновлення в порядку, встановленому ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі";
Як вбачається з позовної заяви, звертаючись повторно до господарського суду із даним позовом, Позивач просить суд захистити його право на поновлення договору оренди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" зважаючи на те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до даного часу продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, оплачує орендну плату - 3% від вартості земельної ділянки і погоджується укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди з врахуванням змін в законодавстві про розмір орендної плати.
За приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Після укладення між Петропавлівською райдержадміністрацією ( Орендодавець ) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ( Орендар ) договору оренди землі та станом на час закінчення терміну, на який його було укладено, відбулись зміни в чинному законодавстві, які регламентують порядок укладення договорів оренди землі із земель державної та комунальної власності. Як наслідок, через таку зміну законодавчих та інших підзаконних нормативно-правових актів, змінився і Орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі яким є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між сторонами, регулюються насамперед Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 ст.792 Цивільного кодексу України також встановлено, що відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як правові підстави для звернення з позовом позивачем визначені положення ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з ч. ч. 1, 3 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцем, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Враховуючи умови п. 2.2 договору оренди землі від 15.05.2003 р., датою закінчення дії цього договору є 03.01.2013 р.
12.03.2011 р. набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038 -VI, Прикінцевими положеннями якого статтю 33 Закону України "Про оренду землі" викладено у новій редакції і до спірних правовідносин щодо пролонгації (продовження, поновлення) договору має застосовуватися саме та редакція Закону України "Про оренду землі", яка була чинною на момент їх виникнення, тобто, редакція, яка діяла після 12.03.2011р.
Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час закінчення строку дії Договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Частини 2-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють процедуру, дотримання якої є необхідним для реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі.
Виходячи з приписів ст. ст. 319, 626 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Таким чином, наведена норма у ч.1 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в ч.6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.
Відтак, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною шостою наведеної вище статті.
Для застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" ( на яку посилається Позивач ) необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 р. у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 р. у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15, постанові від 25.05.2016 р. у справі № 3-312гс16, постанові від 23.03.2016 р. у справі № 6-146цс16.
Пролонгація договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, відбувається автоматично, проте в силу приписів частин 7 - 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.
Наведене є підставою для висновку про застосування до обох правових конструкцій поновлення договору оренди землі ч. 3 ст.33 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої орендар має надіслати проект додаткової угоди орендодавцеві, і, оскільки про пролонгацію може бути остаточно відомо лише через місяць після закінчення строку дії договору, надіслати у цьому випадку проект про продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах після спливу цього місячного строку і відмови у місячний строк укласти відповідну саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткову угоду.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України ( постанова від 13.04.2016 р. по справі № 911/3378/15 ).
Наведеною вище нормою прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення. При цьому, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до орендодавця (райдержадміністрації) з проханням продовжити строк дії договору, однак не дотримався процедури звернення - не надав проекту додаткової угоди. Додаткова угода про поновлення строку дії договору оренди до договору оренди землі від 15.05.2003 р. станом на час розгляду справи з позивачем не укладена.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Позивач не надав доказів звернення до Відповідача із вимогою продовжити договір на той самий строк і на тих самих умовах, і така додаткова угода не була укладена у строк встановлений у законі ( місячний ).
Крім того, Позивачем не надано належних і допустимих доказів про оскарження дій орендодавця щодо зволікання та неукладення додаткової угоди про продовження строку дії спірного договору.
Надані позивачем в матеріали справи під час її судового розгляду лист-вимога від 22.10.2016 р. та лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі від 22.10.2016 р., додатком до якого зазначений проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції в якості належного доказу звернення до орендаря із проектом додаткової угоди в контексті вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки вказані дії були виконані Позивачем поза межами встановленого чинним законодавством строку, а з урахуванням заперечень Відповідача щодо отримання зазначеного проекту не підтверджені належними доказами направлення поштою або вручення Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Виходячи з того, що позивачем було порушено приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентує його поведінку, необхідну для поновлення договору оренди землі на новий строк, апеляційна інстанція не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача поновити договір оренди земельної ділянки.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у постановах від 24.12.2014 р. у справі № 911/2528/14, від 23.09.2015 р. у справі № 903/1157/14.
Стосовно вимоги позивача про визнання таким, що не переривався та продовжує діяти договір оренди земельної ділянки колегія суддів зазначає, що перелік способів захисту цивільних прав та інтересів закріплено ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, якими визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, та якими не передбачено такого способу захисту, як визнання таким, що не переривався та продовжує діяти договір оренди земельної ділянки, що по суті є вимогою про встановлення юридичних фактів, що можуть встановлюватися лише, як елементи оцінки фактичних обставин справи при розгляді господарськими судами спору про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, оскільки вимога позивача не відповідає встановленим діючим законодавством України способам захисту порушених прав, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.
Врахувуючи встановлені обставини та не доведення позивачем належними доказами порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів відповідачем, місцевим господарським судом правомірно відмовлено відповідачу в задовленні клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності
Наведені позивачем в позові доводи, зокрема, посилання на правову позицію у постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 р. у справі № 6-2540цс16, яка приймалась зі спору, який не є подібними до правовідносин, що мають місце в даній справі, - не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог.
Отже, враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини справи, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи викладені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам законодавства та спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами справи.
Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 р. у справі № 904/263/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Постанова складена у повному обсязі 25.05.2017 року
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.С. Євстигнеєв
Суддя О.В. Чус