22.05.2017 року Справа № 904/12553/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Подобєд І.М., Кузнецової І.Л.
при секретарі судового засідання Дон О. Я.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, начальник відділу претензійно-позовної роботи управління правового супроводження проектів в м. Дніпро юридичного департаменту, довіреність №221 юр від 30.12.2016р.;
від відповідача: ОСОБА_2, завідувач юридичного сектору, довіреність №15 від 06.02.2017р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017р. у справі № 904/12553/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпро
до Дніпропетровського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України, м. Дніпро
про визнання недійсним рішення
По справі оголошувалася перерва з 15.05.2017р. по 22.05.2017р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017р. (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2016р. №45/01-14/06-16 по справі №42/06-03-1/16 в частині подання інформації в неповному обсязі Дніпропетровському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, що є порушенням передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Стягнуто з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" витрати по сплаті судового збору - 1378 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване обґрунтованістю доводів позивача щодо повного виконання вимоги про надання інформації та відсутністю підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині надання недостовірної інформації.
Не погодившись із зазначеним рішенням в частині задоволення позовних вимог, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати в частині задоволення позову, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, в решті залишити рішення без змін. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на наступне:
- суд надав перевагу поясненням Позивача та зробив невірний висновок, що запит Відповідача не дозволяв визначити точне коло витребуваних документів;
- Позивач не надав акт про порушення від 22.04.2016р. №714, який був у нього наявний та наданий тільки після порушення розгляду справи;
- Відповідач не порушив вимоги Закону, оскільки не знав і не міг знати щодо всіх складених Позивачем документів зі спірного питання;
- Позивач порушив Закон, не надавши всі документи.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2017р. апеляційна скарга Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.
22.05.2017р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В. по справі здійснений автоматичний перерозподіл, за результатами якого справа передана до розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнецової І.Л., Подобєд І.М. та прийнята зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 22.05.2017р.
В судовому засіданні 22.05.2017р. повноважний представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник Позивача проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що запитувана інформація на вимогу Відповідача була надана в повному обсязі, перелік не був конкретизований Відповідачем; акт про порушення від 22.04.2016р. №714 був надісланий Відповідачу за ініціативою Позивача до прийняття рішення Комітетом; у другій вимозі жодні документи не запитувались; вимоги є похідними одна від одної, тому не можуть розглядатися як два окремих порушення; Відповідачем не враховані пом'якшуючі обставини, які свідчать, що Позивач вчинив дії на пом'якшення негативних наслідків порушення. Вважає, що у діях Позивача відсутні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що унеможливлює застосування до підприємства штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про захист економічної конкуренції». Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 08.08.2016р. на розгляд до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Відповідач) надійшла заява ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: вул. Ужгородська, 7, м. Дніпро, щодо дій Публічного акціонерного товариства “Дніпрогаз” (надалі - Позивач) стосовно встановлення відмінного від визначеного законодавством порядку відновлення газопостачання та здійснення донарахування об'ємів природного газу та його вартості без доведення порушення (самовільного відновлення) з боку споживача (а.с. 95).
Відповідач відповідно до ст. 3, 7, 17, 22 і 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на ринку розподілу природного газу, у зв'язку з розглядом вище вказаної заяви побутового споживача ОСОБА_3, на адресу Позивача направив вимогу про надання інформації від 09.08.2016р. №2003/21/06-16 (далі - Вимога -1, а.с. 18) та вимогу про надання інформації від 05.09.2016р. №2243/21/06-16 (далі - Вимога -2, а.с. 39).
Одночасно у Вимозі-1 та у Вимозі-2 зазначалось, що відповідно до пунктів 13-15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену абзацом четвертим частини другої статтею 52 цього Закону.
Листом від 05.09.2016р. №7773/17-3 Позивач надав Відповідачу відповідь на Вимогу-1 та надіслав документи, що запитувались, у встановлений Комітетом строк (а.с.19).
Листом від 21.09.2016р. №8302/17-3 Позивач надав Відповідачу відповідь на Вимогу-2 у встановлений Комітетом строк (а.с.40).
Рішенням Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від №45/01-14/06-16 по справі №42/06-03-1/16 (далі - Рішення) визнано дії Позивача щодо надання на Вимогу-1 до Територіального відділення інформації в неповному обсязі порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді подання інформації Відповідачу в неповному обсязі. На підставі даного рішення на Позивача накладено штраф у розмірі 54000,00 грн. Також, визнано дії Позивача щодо надання на Вимогу-2 до Територіального відділення недостовірної інформації порушенням, передбаченим пунктом 15 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді подання недостовірної інформації Дніпропетровському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України та накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Не погодившись із Рішенням Відповідача, Позивач звернувся із даним позовом до суду про визнання його недійсним.
Згідно частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Згідно ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; тощо.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Отже, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення Антимонопольного комітету України недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2016р. Адміністративною колегією Відповідача за результатами розгляду матеріалів справи №42/06-03-5/16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Позивачем було прийнято рішення №45/01-14/06-16, яке оскаржується позивачем.
Відповідно до пункту 14, 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки, а також подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, за які відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі до 1 відсотку доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
У п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" роз'яснено, що у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Там же зазначено, що судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Вивчивши Вимогу-1 (а.с. 18), апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що перелік затребуваних документів не був конкретизований Відповідачем. Тому, висновок суду, що Комітетом неправомірно визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Відповідачу у листі №7773/17-3 від 05.09.2016р. є вірним.
Крім того, Позивачем на адресу Відповідача за власною ініціативою додатково надіслано Акт про порушення №714 від 22.04.2016р. відносно споживача, який раніше не надавався з відповідними додатковими поясненнями №9960/17-1 від 11.11.2016р. до прийняття рішення Комітетом, тобто Відповідач отримав інформацію у повному обсязі до початку розгляду справи та прийняття рішення.
В той же час, Вимога-2, як вірно зазначив суд першої інстанції, містила конкретне запитання щодо причини не складання акту про порушення у відповідності до вимог розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем. Позивач відповів листом №8302/17-3 від 21.09.2016р., в якому на поставлене запитання зазначив, що акт щодо припинення газопостачання не було складено, оскільки контролер не володів інформацією щодо припинення газопостачання. Разом з тим, як зазначалось, акт про порушення №714 був складений 22.04.2016р. Таким чином, Позивач надав недостовірну інформацію Відповідачу, чим допустив порушення пункту 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та рішення Комітету в цій частині є законним.
Отже, оспорюване рішення Відповідача підлягає визнанню недійсним в частині визнання дій Позивача щодо надання на вимогу про надання інформації від 09.08.2016р. №2003/21/06-16 до територіального відділення інформації в неповному обсязі, порушенням передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункт 2 цього рішення щодо накладення на ПАТ "Дніпрогаз" штрафу у розмірі 54000,00 грн, в іншій частині рішення Відповідача є правомірним.
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 13.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» факти неодноразового неподання одним і тим самим суб'єктом господарювання інформації на запити органу Антимонопольного комітету України не є триваючим порушенням у розумінні ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а являють собою самостійні (окремі) порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Доведення факту подання недостовірної інформації на запит (вимогу) органу Антимонопольного комітету України не залежить від змісту інформації, наданої на іншу вимогу органу Комітету, оскільки кожний запит (вимога) органу Комітету є окремим юридичним фактом, що породжує між одержувачем вимоги та вказаним органом певні правовідносини.
Враховуючи викладене, заперечення Позивача, що вимога-1 та вимога-2 є похідними одна від одної та дії Позивача не можуть розглядатися як два окремих порушення, є безпідставними та апеляційним судом відхиляються.
Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017р. у справі №904/12553/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017р. у справі №904/12553/16 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.
Повний текст постанови складений 29.05.2017р.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд
Суддя І.Л. Кузнецова