25.05.2017 Справа № 904/2850/17
За позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпро
до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", м. Дніпро
до відповідача-2 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Чаплинка Лисянського району Черкаської області
про стягнення 3 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 5 858,00 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 8 534,32 грн. пені, 3 484,80 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом
Суддя Бондарєв Е.М.
Представники:
Від позивача: Задорожний С.О., довіреність № 8211-К-О від 29.12.2016 року, представник
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 20 877,12 грн., з яких:
- 3 000,00 грн. заборгованість за кредитом за період з 27.08.2013 року по 09.02.2017 року;
- 5 858,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 03.06.2013 року по 09.02.2017 року;
- 8 534,32 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 10.06.2013 року по 09.02.2017 року;
- 3 484,80 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом за період з 01.06.2013 року по 09.02.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
06.02.2012 року відповідачем-2 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої останній приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua., які разом складають договір банківського обслуговування № б/н від 06.02.2012 року. На виконання умов договору банківського обслуговування № б/н від 01.03.2011 року позивач надав відповідачу-2 кредитний ліміт у сумі 3 000,00 грн. зі сплатою річних за користування кредитом.
Позивач зазначає, що відповідач-2 належним чином умови договору банківського обслуговування № б/н від 06.02.2012 року не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на 09.02.2017 року виникла заборгованість за кредитом у сумі 3 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 5 858,00 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 3 484,80 грн. За порушення зобов'язань за договором позивач нарахував та просить стягнути пеню у сумі 8 534,32 грн. Договором поруки № 20206CSLWS05D від 11.08.2015 року укладеним з поручителем товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем-2. Згідно п.1 договору поруки, предметом є надання поруки відповідачем-1 перед банком, за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за договором банківського обслуговування № б/н від 06.02.2012 року.
Відповідач-2 заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що у заяві про відкриття рахунку домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. Згідно ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 11.03.2015 року у справі № 6-1цс15, постанова від 27.03.2017 року у справі № 6-2320цс16). Відповідач-2 договір про збільшення позовної давності з Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" не укладав. Відповідач-2 вважає. що позовна давність за договором № б/н від 06.02.2012 року сплила 27.08.2016 року, тоді як позовна заява датована 15.02.2017 року та звернувся до з позовом 10.03.2017 року, що підтверджується поштовим штемпелем 10.03.2017 року. Також відповідач-2 звернувся до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності у зв'язку з чим відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
03.05.2017 року позивачем надані пояснення де вказує, що відповідно до п. 3.2.1.5.7 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 5 років. Відповідачем-2 дійсно були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед банком. Так, згідно виписки клієнт неодноразового здійснював погашення заборгованості останнє з яких було внесено 15.04.2013, підтвердженням є виписка з рахунку. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач-2 посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також позивач зауважує, що згідно виписки по рахунку, відповідач-2 до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач-2 знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором. Тому, на думку позивача, посилання відповідача-2 на те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.
11.05.2017 на електрону пошту суду надійшли клопотання відповідача-2 про витребування у позивача оригіналу квитанції 5040.75.1 від 14.04.2014 для встановлення того чи був дійсно проведений платіж, де був проведений і чи підпис клієнта не сфабрикований.
25.05.2017 року позивач надав пояснення на відзив відповідача-2, стосовно надання оригіналу квитанції від 14.04.2014 року, в яких зазначає, що позбавлений можливості надати зазначену квитанцію в оригіналі, у зв'язку із спливом часу, та відсутністю її в архіві банку. Крім того, наголошує на тому, що відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" до яких приєднався відповідач-2, п.3.2.2.10.7. "Строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредиту, винагороди, неустойки-пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років. На підставі викладеного просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач-1 явку свого повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином про, що свідчать наявні в матеріалах справи повернуті відділенням поштового зв'язку, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 58, 91,92, 109, 110 том 1).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2017 року порушено провадження по справі № 904/2850/17 з призначенням її до розгляду в засіданні на 04.04.2017 року, після чого розгляд справи відкладався на 18.04.2017 року, 11.05.2017 року.
У судовому засіданні 11.05.2017 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду спору у справі № 904/2850/17 на 15 днів.
Відповідно до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2017 року клопотання позивача було задоволено, строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 31.05.2017 року включно, з відкладенням розгляду справи на 25.05.2017 року.
На підставі статті 74-1 Господарського процесуального кодексу України та за клопотанням позивача судові засідання 18.04.2017 року та 25.05.2017 року проведені в режимі відеоконференції, проведення якого за ухвалами суду забезпечував Лисянський районний суд Черкаської області.
У судовому засіданні 25.05.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
06.02.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - клієнт, відповідач-2) і публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк, позивач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.
Згідно вказаної заяви відповідач-2 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 06.02.2012 року (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Відповідно до договору від 06.02.2012 року відповідачу-2 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови).
Згідно з пунктом 3.2.1.1.16 Умов під час укладання договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта (відповідача у справі) до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод, таким чином, прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Відповідно до частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Пунктом 3.2.1.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, у межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (п. 3.2.1.1.3 Умов).
Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. (п. 3.2.1.1.8. Умов).
На виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 06.02.2012 року публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" надавалися фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 кредитні кошти у межах встановленого ліміту: з 06.02.2012 року - у сумі 1 400,00 грн., з 04.02.2013 року - у сумі 1 800,00 грн., з 19.03.2013 року - у сумі 3 000,00 грн., які використовувалися клієнтом, що підтверджується банківською випискою з рахунку № НОМЕР_2 за період з 06.02.2012 року по 27.03.2017 року (а. с. 80-81 том 1).
Відповідно до розділу 3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Відповідно до розділу 3.2.1.4. Умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом, отриманим клієнтом до 31.01.2015 року включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом, з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі- "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо, не повинен перевищувати 30 днів.
За сумами кредиту, отриманими клієнтом до 31.01.2015 року включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 року за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30 (тридцять) % річних.
За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 року за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33 (тридцять три) % річних.
За сумами кредиту, отриманих з 01.01.2016 року при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 32 (тридцять два) % річних. Списання нарахованих відсотків проводяться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць.
У випадку порушення клієнтом, на якого поширюються дії п.3.2.1.8 Умов (Програма Кредитні канікули), будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг (п. 3.2.1.1.8), клієнт сплачує банку пеню у розмірі 56 % річних від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється починаючи з дня, що йде за днем порушення зобов'язань. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуються та не сплачуються.
За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 року у разі непогашений кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го для після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого ї грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60 (шістдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня , наступного за датою порушення зобов'язань.
За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 року у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 66 (шістдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню а розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
За сумами кредиту, отриманими з 01.01.2016 року у разі непогашений кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 - го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо піддягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 64 (шістдесят чотири) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту у творення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 належним чином умови договору № б/н банківського обслуговування від 06.02.2012 року не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати кредиту станом на 09.02.2017 року у сумі 3 000,00 грн., процентів за користування кредитом у сумі 5 858,00 грн., пені у сумі 8 534,32 грн., а також заборгованість по комісії за користуванням кредитом у сумі 3 484,80 грн.
Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем-2 умов договору №б/н банківського обслуговування від 06.02.2012 року в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії та пені за прострочення виконання зобов'язань.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість зі сплати кредиту у сумі 3 000,00 грн., яка розрахована за загальний період з 27.08.2013 року по 09.02.2017 року, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 5 858,00 грн. за загальний період з 03.06.2013 року по 09.02.2017 року та заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом у сумі 3 484,80 грн. за загальний період 01.06.2013 року по 09.02.2017 року.
З огляду на приписи договору № б/н банківського обслуговування від 06.02.2012 року та "Умов та правил надання банківських послуг" строк повернення кредиту у сумі 3 000,00 грн., сплати процентів за користування кредитом у сумі 5 858,00 грн., сплати комісії у сумі 3 484,80 грн. є таким, що настав.
Доказів сплати кредиту у сумі 3 000,00 грн., процентів за користування кредитом у сумі 5 858,00 грн., комісії у сумі 3 484,80 грн. відповідач-2 суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись відповідно до договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3.2.1.4.4. Умов - клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п, 3.2.1.2.3.4. Умов - банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно 3.2.1.5.1. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1,2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня , (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п.п. 3.2.1.4.1.3. Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Позивачем заявлена до стягнення пеня за прострочення виконання зобов'язання у сумі 8 534,32 грн. за період з 10.06.2013 року по 09.02.2017 року.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд також оцінює спірні обставини у справі з урахуванням вимог чинного законодавства щодо порядку і основних засад як встановлення так і виконання господарсько-правових зобов'язань.
Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Враховуючи, що сума заявленої пені більш ніж вдвічі перевищує суму основного бору, суд приходить до висновку зменшити розмір заявленої пені у сумі 8 534,32 грн. до 4 000,00 грн.
З урахуванням викладеного законним і справедливим буде зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі 4 000,00 грн.
11.08.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - поручитель, відповідач-1) і публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - Кредитор) був укладений договір поруки № 20206CSLWS05D.
Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 усіх своїх обов'язків за договором банківського обслуговування від 06.02.2012 року (пункт 1 договору).
Пунктом 2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.
Пунктами 4, 5, 6 договору поруки передбачено, що за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов'язку(ів).
Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок(ки), зазначений(ні) в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.
За пунктом 8 договору поруки договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2030 року.
Строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором встановлюється протягом 5 (п'яти) років (п. 9 договору поруки).
Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Вимогою № 20206CSLWS05D від 25.01.2017 року позивач звернувся до відповідача-1 в якій просить погасити суму заборгованості, яка останнім залишена без відповіді (а.с. 29 том 1). Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним кредитним договором відповідач-1 не здійснив.
За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача-1 щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.
Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Стосовно заявленого відповідачем-2 клопотання про застосування позовної давності, господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, виходячи з наступного.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки.
Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини першої статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно п.3.3 постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.
Суд звертає увагу, що підписана сторонами заява про відкриття поточного рахунку містить в собі значення про те, що підписавши зазначену заяву сторони підписалися і зобов'язалися виконувати умови, які викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг.
Як вбачається з п.3.2.1.5.7 умов та правил надання банківських послуг, сторони узгодили, що термін позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою 16.03.2017 року, що підтверджується реєстраційним штампом господарського суду Дніпропетровської області на першому аркуші позовної заяви у правому нижньому куті у якому зазначені дата реєстрації - 16.03.2017 року, реєстраційний номер - Вх. № 2875/17 та підпис особи, яка зареєструвала документ.
Таким чином, проаналізувавши вищевикладені норми законів, беручи до уваги п. 3.2.1.5.7 умов, господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
Відтак позивач звернувся до суду про захист своїх порушених прав у межах строку позовної давності.
Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 16 342,80 грн., з яких заборгованість за кредитом у сумі 3 000,00 грн., заборгованості процентам за користування кредитом 5 858,00 грн., пеня у сумі 4 000,00 грн., заборгованості по комісії за користуванням кредитом у сумі 3 484,80 грн.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.
Згідно з приписами пункту 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відповідно до частини третьої пункту 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.
Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у сумі 1 600,00 грн. підлягає стягненню з відповідачів порівну у сумі 800,00 грн.
Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код 35201640) та з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 дата народження) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 3 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 5 858,00 грн., пеню у сумі 4 000,00 грн., комісію за користування кредитом у сумі 3 484,80 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код 35201640) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у сумі 800,00 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 дата народження) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570)судовий збір у сумі 800,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 29.05.2017
Суддя Е.М. Бондарєв