Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "23" травня 2017 р. Справа № 906/342/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лайн"
про стягнення 69560,57 грн.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 69560,57 грн., з яких 47869,56 грн. - основний борг, 6609,93 грн. - пеня, 9573,91 грн. - штраф, 834,11 грн. - 3% річних, 467306, грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду від 19.04.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.05.2017.
Ухвалою від 04.05.2017 суд відклав розгляд справи на 23.05.2017.
15.05.2017 на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 64-65).
Дослідивши зміст вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що позивачем в частині стягнення основного боргу та штрафу зменшено розмір позовних вимог, в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних збільшено розмір позовних вимог шляхом збільшення періоду нарахування.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Згідно з п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Таким чином, оскільки подана позивачем заява не суперечить приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, а також правам та інтересам відповідача, суд приймає заяву позивача до розгляду та вирішує спір в межах зменшених позовних вимог в частині основного боргу та штрафу та в межах збільшених позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних.
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, у своєму клопотанні, яке надійшло до суду 15.05.2017 просив проводити розгляд справи без представника позивача (а.с. 39).
Відповідач повноважного представника в судове засіданні не направив, 15.05.2017 на адресу господарського суду повернулась копія ухвали господарського суд від 04.05.2017, яка направлялась на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення зв'язку " за закінченням терміну зберігання" (а.с. 36-37).
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Як вбачається з матеріалів справи ухвала про порушення провадження у справі від 19.04.2017 та ухвала про відкладення розгляду справи від 04.05.2017 направлялась відповідачу на адресу - м. Житомир, вул. В. Бердичівська,72, тобто на адресу зазначену у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Отже, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на викладене, вирішення спору здійснюється за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
19.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «кКПП ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лайн» укладено договір поставки № 542421 (а.с. 9-12)
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п.1.2 договору, предметом договору є поставка запасних частин до транспортних засобів, далі за текстом "Товар", за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури Постачальника.
Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що товар передасться постачальником покупцю за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення останнього.
Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару (п. 2.2 договору).
За умовами п. 3.3.1 відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти товар та своєчасно його оплатити.
У пункті 4.3 договору сторони узгодили, передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість.
Загальна сума договору визначається за сумою усіх видаткових накладних, виданих постачальником.
Відповідно до п. 5.5. договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника чи шляхом внесення готівки в касу постачальника. Покупець здійснює стовідсоткову передоплату за товар.
За даними позивача, згідно видаткових накладних № FTM00048329/16 від 03.09.2016, № FTM00048318/16 від 03.09.2016, № FTM00048324/16 від 03.09.2016, № FTM00048314/16 від 03.09.2016 та № FTM00048364/16 від 03.09.2016 без отримання від відповідача попередньої оплати, останньому поставлено товар на загальну вартість 72132,04 грн. (а.с.13-18).
Позивач вказує, що оплату товару відповідачем здійснена частково на загальну суму 28262,48 грн.
01.1.22016 позивач звертався до відповідача з претензією, в якій вимагав спати заборгованості за поставлений товар (а.с19). Відповідач відповіді на зазначену претензію не надав, заборгованість не погасив.
Таким чином, станом на момент звернення до суду у відповідача існує заборгованість в сумі 43869,56 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору, у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли таке прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.
Згідно п. 6.3 договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
На підставі вищевказаних пунктів договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6041,05грн. пені та 8773,91 грн. штрафу.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 870,19 грн. 3 % річних та 5149,32 грн. інфляційних.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань позивач звернувся з даним позовом до суду з метою захисту свого порушеного права.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 542421 від 19.06.2015.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України, частиною 1 якої визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст. 538 ЦК України).
Як встановлено судом, за умовами п. 5.5 договору, поставка товару мала здійснюватись на умовах 100% передоплати за товар.
Однак, незважаючи на те, що відповідачем не здійснено попередньої оплати, позивач скористався своїм правом та поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, на загальну суму 72132,04 грн.
Факт виконання позивачем свого зустрічного зобов'язання вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.
Оскільки сторонами в договорі не визначено строку проведення розрахунків за товар, поставлений без здійснення попередньої оплати, в даному випадку слід керуватись нормами ст. 692 ЦК України, яка є спеціальною у правовідносинах купівлі-продажу щодо встановлення строків розрахунків за товар.
Як передбачено частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Тому, виходячи з приписів ст.ст. 538, 692 ЦК України, остаточний розрахунок в сумі 72132,04 грн. за товар, отриманий за накладними № FTM00048329/16 від 03.09.2016, № FTM00048318/16 від 03.09.2016, № FTM00048324/16 від 03.09.2016, № FTM00048314/16 від 03.09.2016 та № FTM00048364/16 від 03.09.2016 відповідач мав провести 04.09.2016.
Відповідач оплату товару частково провів - 03.09.2016 на суму 24262,48 грн., яку, за поясненнями позивача, було зараховано в рахунок оплати товару за видатковою накладною № FTM00048314/16 від 03.09.2016 .
Таким чином з 05.09.2016 у відповідача існувало прострочення в оплаті отриманого від позивача товару в сумі 47869,56 грн.
В подальшому 12.04.2017 та 19.04.2017 відповідачем додатково погашено заборгованість перед позивачем в сумі 4000,00грн., що вбачається з проекту акту звірки розрахунків, який направлявся відповідачу для підписання та не заперечується позивачем (а.с. 42)
Станом на день вирішення спору в суді у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 43869,56 грн.
Доказів погашення заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять. Станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, заборгованість відповідача не змінилась та становить 43869,56 грн., що, зокрема, підтверджується довідкою позивача (а.с.40).
За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (с. 526 ЦК України).
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі г 43869,56 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6041,05 грн. пені та 8773,91 грн. штрафу, суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Приписами ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з умов договору сторонами у п. 6.1 договору сторонами погоджено, що покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли таке прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду, тобто сторонами погоджено більш тривалий строк нарахування пені, ніж встановлений ч.6 ст. 232 ГК України.
З розрахунку позивача (а.с.65) вбачається, що пеню позивачем заявлено за період з 04.09.2016 за 180 днів на суму простроченої заборгованості 43869,56 грн., яка в сукупності склала 6189,99 грн.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем при нарахуванні пені допущено помилки, а саме невірно визначено початок нарахування пені. Так, позивачем розпочато нарахування пені з 04.09.2016, в той час простроченою заборгованість є з 05.09.2016. За таких обставин суд здійснив власний розрахунок пені, виходячи з вихідних даних позивача, за яким розмір пені склав 6186,99 грн.
Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму меншу , ніж є правомірною, вимога про стягнення пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 6041,05 грн.
Крім того, в порядку п. 6.3 Договору позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 8773,91 грн.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
З розрахунку, наданого позивачем (а.с. 65), вбачається, що штраф нараховано в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару , який становить 8773,91,грн.
Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд встановив, що його розмір є обґрунтованим та арифметично вірним.
За таких обставин, вимога про стягнення штрафу також є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення 870,19 грн. 3% річних та 5149,32 грн. інфляційних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку позивача (а.с.65) вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за період з 04.09.2016 по 03.05.2017 (за 242 календарних дні) на суму простроченої заборгованості 43869,56грн., які склали 870,19 грн.
Перевіривши нарахування 3% річних, суд встановив, що при обрахунку позивачем невірно визначено початкову дату нарахування 3 % річних, а саме з 04.09.20156, оскільки як вже встановлено судом простроченою заборгованість є з 05.09.20116.
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3 % річних, враховуючи вихідні дані позивача, які склали 867,82 грн.
Відтак вимога про стягнення 3% річних є правомірною, заявленою відповідно до умов договору та чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 867,82 грн.
В частині стягнення 2,37 грн. 3 % річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.
Інфляційні позивачем заявлені за період з вересня по березень 2017 року на суму простроченої заборгованості 43869,56 грн., які склали 5149,32 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що останній є арифметично вірним, вимога є обґрунтованою, заявленою відповідно до норм чинного законодавства, відтак підлягає задоволенню в сумі 5149,32 грн.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь у розгляді справи не скористався, письмового відзиву та доказів погашення заборгованості в сумі 43869,56 грн. не надав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 64701,66 грн., з яких: 43869,56 грн. основний борг, 6041,05 грн. пеня, 8773,91 штраф, 867,82 грн. 3% річних та 5149,32 грн. інфляційні.
В частині стягнення 2,37 грн. 3% річних суд відмовляє.
В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лайн" (10002, м. Житомир, вул. В.Бердичівська,72, код ЄДРПОУ 35730995)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (81500, Львівська область, Городоцький район, с.Черляни, вул. Польова,97, код ЄДРПОУ 38169102)
- 43869,56 грн. основного боргу;
- 6041,05 грн. пені;
- 8773,91 штрафу;
- 867,82 грн. 3% річних;
- 5149,32 грн. інфляційних;
- 1599,95 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 29.05.17
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- до справи
2,3- сторонам (рек. з пов.)