24 травня 2017 р. Справа № 902/234/17
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Бершадського районного споживчого товариства (24400, м. Бершадь, вул. Героїв України, 17)
до Споживчого товариства «Ніка-Бершадь» (вул. Ю.Коваленка, 6а, м. Бершадь, Вінницька область, 24400)
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про виселення з нежитлових приміщень
за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,
представників сторін:
позивача : Прицюк А.В. за дорученням від 03.01.2017р.;
відповідача-1: ОСОБА_3 за довіреністю від 07.10.2015р.;
відповідача-2: ОСОБА_3 за довіреністю №183 від 03.04.2017р.;
Бершадське районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про виселення Споживчого товариства «Ніка-Бершадь» та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 1180,1 кв.м.: перший поверх площею 619,8 кв.м., другий поверх - 560,3 кв.м. по АДРЕСА_2, разом з матеріальними цінностями.
Позовні вимоги мотивовано протиправним зайняттям відповідачами об'єкту нерухомого майна (нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1»), належного позивачу на праві власності, розташованого за адресою: по АДРЕСА_2.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.03.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/234/17 з призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 04.04.2017 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.
Споживче товариство «Ніка-Бершадь» в запереченнях б/н. від 03.04.2017 року наголошує, що позовні вимоги є необґрунтованими, а обставини, наведені в позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки Споживче товариство «Ніка-Бершадь» не займає спірного приміщення.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в запереченнях б/н. від 03.04.2007 року зазначає, що позивачем не надано доказів того, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 на даний час займає спірне приміщення, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Також наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 109 Житлового кодексу УРСР виселення із займаного приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Таким чином вважає, що виселення є категорією житлового законодавства, сутність якої полягає у вилученні житлової площі у особи у примусовому порядку, що підлягає застосуванню у випадках передбачених законом. При цьому виселення за своєю суттю є заходом примусового припинення користування житловим приміщенням.
Ухвалою суду від 04.04.2017 року, за клопотанням представника відповідача, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 11.05.2017 року.
Ухвалою суду від 11.05.2017 року, з метою надання сторонами додаткових доказів та пояснень, судом оголошено перерву до 24.05.2017 року.
24.05.2017 року до суду надійшла заява б/н. від 24.05.2017 року за підписом представника позивача Прицюка А.В. про уточнення позовних вимог, в якій останній конкретизує позовні вимоги та викладає їх в наступній редакції: «Звільнити відповідачами СТ «Ніка-Бершадь» та ФОП ОСОБА_1 приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_1», яке належить позивачу на праві власності, шляхом виселення з першого поверху площею 619,8 кв.м. та другого поверху площею 560,3 кв.м., а разом 1180,1 кв.м. з товарно-матеріальними цінностями, які належать їм і знаходяться по АДРЕСА_2.
Як зазначено у п.3.11 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про « доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Враховуючи наведене, суд приймає заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, та розцінює її як заяву про зміну предмету позову.
Перевіривши доводи представників сторін поданими доказами, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
30.12.2005 року виконавчим комітетом Бершадської міської ради прийнято рішення №132 про оформлення права колективної власності на нежитлову будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовану в АДРЕСА_2 за Бершадським районним споживчим товариством.
Право власності позивача на вказаний об'єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1») підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 03.02.2006 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ № 630558 від 03.02.2006 року.
Як стверджує позивач у позові, належне йому на праві власності майно- нежитлову будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1» без відповідної правової підстави, самовільно використовує Споживче товариство «Ніка-Бершадь» та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.12.2015 року у справі № 902/1478/15, яке набрало законної сили, задоволено позов Бершадського районного споживчого товариства. Зобов'язано Споживче товариство «Ніка-Бершадь» звільнити на користь Бершадського районного споживчого товариства перший поверх площею 619,8 кв.м. та другий поверх площею 560,3 кв.м., а разом 1180,1 кв.м. нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в АДРЕСА_2, разом з товарно-матеріальними цінностями, що належать боржнику.
На виконання вказаного рішення судом 04.01.2016 року видано відповідний наказ.
Постановою державного виконавця від 15.09.2016 року про закриття виконавчого провадження ВП № 49975131 по виконанню наказу № 902/1478/15 від 04.01.2016 року встановлено, що згідно акта державного виконавця від 12.09.2016 року СТ «Ніка-Бершадь» не здійснює діяльності по реалізації товарно-матеріальних цінностей в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_2 та товарно-матеріальні цінності які належать СТ «Ніка-Бершадь» у вказаному магазині відсутні, все майно яке знаходиться в приміщенні магазину належить ПП ОСОБА_1, що встановлено під час перевірки виконання господарського суду, про що складено відповідний акт державного виконавця від 12.09.2016 року.
У зв'язку з цим, суд ухвалою від 24.05.2017 року провадження у справі до Споживчого товариства «Ніка-Бершадь» припинив по п. 2 ст. 80 ГПК України.
Як свідчить наявний в матеріалах справи лист Бершадського РСТ, адресований ФОП ОСОБА_1, позивачем поставлено вимогу до 10.01.2017 року вивезти з магазину товарно-матеріальні цінності і передати приміщення власнику по акту.
Однак, відповідач вимоги позивача не виконав, в добровільному порядку приміщення не звільнив.
Протоколом огляду місця події від 18.05.2017 року, проведеним слідчим СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Завальнюком П.В., встановлено що на першому та другому поверхах приміщення будівлі « ІНФОРМАЦІЯ_1» у м. Бершадь знаходяться меблі, які, відповідно до пояснень продавця ОСОБА_5, належать ПП ОСОБА_1.
Актом, складеним 18.05.2017 року комісією у складі ОСОБА_6, ОСОБА_7 - членів виконкому Бершадської міської ради, Прицюка А.В. - юриста Бершадського РСТ, Караман В.В. - бухгалтера Бершадського РСТ, в присутності продавця ОСОБА_5 проведено огляд приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що на першому та другому поверхах даного приміщення знаходяться меблі, що належать ПП ОСОБА_1 За словами продавця ОСОБА_5, СТ «Ніка-Бершадь» припинило свою діяльність.
Наведеним стверджується, що на момент заявлення позову та прийняття рішення у справі спірна будівля не перебуває у володінні та користуванні позивача, а в ній знаходиться майно, що належить ПП ОСОБА_1.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст.386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист, в тому рахунку і судовий, свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з ч.1 ст.397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Частина 1 ст.398 Цивільного кодексу України вказує, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Статтею 400 Цивільного кодексу України встановлено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Слід вказати, що витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову.
Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння) (постанова Вищого господарського суду України від 28.05.2009 року у справі № 2/149).
Виходячи з наведеного, при пред'явленні віндикаційного позову на підтвердження наявності суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно.
Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують право позивача на спірне майно.
Згідно ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 03.02.2006 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ № 630558 від 03.02.2006 року, власником спірного нерухомого майна являється позивач.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Як вбачається з свідоцтва про право власності, останнє видано позивачу згідно рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради від 30.12.2005 року № 132 «Про оформлення права власності і видачу свідоцтв на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним і фізичним особам», яке в свою чергу приймалось, з поміж іншого, на підставі поданого акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом (реконструкцією) їдальні під «Універсальний магазин» на 36 робочих місць від 30.06.1976 року.
Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, на підставі усього вищевикладеного, судом встановлено, що викладені позивачем в позові обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а саме: власником спірного майна є позивач, при цьому майно без будь-який правових підстав знаходиться у володінні та користуванні у відповідача. Відтак, наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази спростування відповідачем заявлених позовних вимог позивача.
Доводи відповідача викладенні в запереченнях на позовну заяву, судом оцінюються критично, відтак не беруться до уваги, оскільки не спростовують обставин встановлених судом під час розгляду даної справи.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За наведених обставин, доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки, є безпідставними, необґрунтованими, спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Отже, виходячи з наведених вище обставин справи і норм матеріального права, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Звільнити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_1», яке належить Бершадському районному споживчому товариству (вул. Героїв, України, 17, м. Бершадь, Вінницька область, 24400, код ЄДРПОУ 01741129) на праві власності, шляхом виселення з першого поверху площею 619,8 кв.м. та другого поверху площею 560,3 кв.м., а разом 1180,1 кв.м. з товарно-матеріальними цінностями, які належать Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 і знаходяться по АДРЕСА_2, м. Бершадь, Вінницька область.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Бершадського районного споживчого товариства (вул. Героїв, України, 17, м. Бершадь, Вінницька область, 24400, код ЄДРПОУ 01741129) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29 травня 2017 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи