25.05.2017 Справа № 904/5215/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м.Київ в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м.Дніпро
до Відділу освіти Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, м.Дніпро
про стягнення основної заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат (договір №1610000238/22648/ДМ-16/6525 від 09.08.2016 транспортування природного газу)
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 6-02 від 04.01.17р.;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", м.Київ в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Відділу освіти Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 20531,83грн. основної заборгованості; 1468,17грн. пені; 158,63грн. трьох відсотків річних; 574,89грн. інфляційних втрат.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
09.08.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір на транспортування природного газу №1610000238/22648/ДМ-16/6525 (далі по тексту - договір). Позивач відповідачу надав послуги з транспортування природного газу у грудні 2016 року на суму 20531,83грн., що підтверджується актом надання послуг від 31.12.2016 за №652512.
Оплату за актом надання послуг від 31.12.2016 №652512 на суму 20531,83грн. відповідач не здійснив, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2017 справу №904/5215/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.
За результатами розгляду позовної заяви від 28.04.2017 за вих.№843/18-18 ухвалою суду від 03.05.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 25.05.2017.
Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.
Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 19.05.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 17.05.2017 та явкою представника в судове засідання.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 16.05.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 12.05.2017.
Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом.
В судовому засіданні, яке відбулося 25.05.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Відповідач не забезпечив явку свого представника, вимоги суду не виконав; звернувся до суду з клопотанням про перенесення розгляду справи, у зв'язку з неотриманням позовної заяви та матеріалів, що унеможливлює підготовку відзиву.
Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлежним чином, а на думку суду, неявка його у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 25.05.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -
09.08.2016 між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (далі по тексту - позивач, оператор) та Відділом освіти Шевченківської районної у місті Дніпрі ради (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №1610000238/22648/ДМ-16/6525 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 2.1 умов якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформляються оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1 договору).
Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарних рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (пункт 17.1 договору).
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги транспортування природного газу, що підтверджується актом №652512 від 31.12.2016 на суму 20531,83грн.
Оплату наданих позивачем послуг відповідач не здійснив, у зв'язку з чим позивач нарахував:
- пеню за період прострочення з 21.01.2017 по 24.04.2017 на суму 1468,17грн.;
- три відсотки річних за період прострочення з 21.01.2017 по 24.04.2017 на суму 158,63грн.;
- інфляційні втрати за період прострочення з 21.01.2017 по 24.04.2017 на суму 574,89грн.
Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.
Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.
Щодо основної заборгованості.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено один із загальних засад цивільного законодавства, а саме свобода договору.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Факт отримання відповідачем послуг підтверджується діючим договором №1610000238/22648/ДМ-16/6525 від 09.08.2016.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у грудні 2016 року на суму 20531,83грн., що підтверджується актом надання послуг від 31.12.2016 за №652512.
Акт є первинним документом бухгалтерської звітності, що фіксує господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому підтверджує факт отримання відповідачем послуг з транспортування природного газу на платній основі.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку оператор за договором надати послуги транспортування природного газу відповідає обов'язок замовника оплатити вартість отриманих послуг.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати отриманих послуг передбачено умовами договору та нормами законодавства.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 8.3 договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих послуг.
З огляду на положення пункту 8.3 договору, строк оплати отриманих від позивача послуг є таким, що настав.
Доказів оплати послуг в сумі 20531,83грн. відповідач не надав.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 20531,83грн. за послуги надані за актом №652512 від 31.12.2016 на суму 20531,83грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо пені.
За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 13.5 договору визначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Щодо трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат.
З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1600,00грн.
Щодо заяви про перенесення судового засідання.
Позовну заяву з доданими до неї документами на адресу відповідача направлено 28.04.2017, що підтверджується фіскальним чеком від 28.04.2017 та листом з описом вкладень.
Ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 12.05.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Господарський суд констатує, що відповідач завчасно, а сама за 13 (тринадцять) календарних днів повідомлений, як про суть позовної заяви, так і про дату судового засідання.
Місцезнаходження відповідача, як місцезнаходження суду є місто Дніпро.
Отже, відповідач мав можливість ознайомитися з матеріалами справи, однак не скористався нею.
Ухвалою від 03.05.2017 явка в судове засідання визнана обов'язковою. Причини неможливості забезпечення участі повноважного представника відповідача в судове засідання відповідач не повідомив та належні докази в їх обгрунтування не надав.
Також ухвалою від 03.05.2017 вимоги суду визнано обов'язковими, однак відповідач не виконав вимоги суду і причини їх невиконання суду не повідомив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи, що спір може бути вирішено в даному судовому засіданні і за відсутності представника відповідача, беручи до уваги, що відповідач мав достатньо часу для виконання вимог суду господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 3, 11, 202, 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Відділу освіти Шевченківської районної у місті Дніпрі ради (49069, м.Дніпро, вул.М.Грушевського, буд.70; ідентифікаційний код 02142193) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Клочківський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 25698645) в особі Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (49035, м.Дніпро, Криворізьке шосе, 24) 20531,83грн. (двадцять тисяч п'ятсот тридцять одна грн. 83 коп.) основної заборгованості; 1468,17грн. (одна тисяча чотириста шістдесят вісім грн. 17 коп.) пені; 158,63грн. (сто п'ятдесят вісім грн. 63 коп.) трьох відсотків річних; 574,89грн. (п'ятсот сімдесят чотири грн. 89 коп.) інфляційних втрат; 1600,00грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено
26.05.2017
Суддя ОСОБА_2