ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15226/14-а
провадження № 2-а/753/491/14
"17" вересня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.
за участю секретаря ГОРБАНЬ С.І.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві
адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ДО УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕДННЯ ДАРНИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ про визнання дій та бездіяльності незаконними і неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії , суд -
В серпні 2014 року позивачка ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності незаконними і неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії, а саме:
1. Визнати незаконними дії Відповідача щодо застосування ним під час врахування/перерахунку Позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, за період з 01 серпня 2002 року і до моменту розгляду даної справи, положень Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів, якими у порушення та розріз встановлених Конституцією і Законами України вимог і норм, визначено розміри вказаних компенсаційних виплат для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до того, ще й значно менші, ніж передбачено статтею 48 Закону України № 796" Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", для відповідної категорії громадян;
2. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати ним Позивачу неотриманих та недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, передбачених статтею 48 Закону України " Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", № 796, за період з 01 серпня 2002 року і до моменту розгляду даної справи;
3. Зобов'язати Відповідача зробити нарахування, перерахунок та виплату Позивачу, суми щорічної допомоги на оздоровлення, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96 від 06 червня 1996 року, № 563 від 25 березня 1999 року, № 2638 від 11 липня 2001 року та пов'язаними із ним Законами, а саме в розмірі 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат, за період з 01 серпня 2002 року і до моменту розгляду даної справи, з урахуванням виплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення;
4. Зобов'язати Відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати Позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі не нижчому 5 (п'яти) мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених Законом України № 796 у редакції діючих Законів № 230/96 від 06 червня 1996 року, № 563 від 25 березня 1999 року, № 2638 від 11 липня 2001 року та пов'язаними із ним Законами;
5. Стягнути з Відповідача у порядку негайного виконання, передбаченого статтею 256 КАС України, на користь Позивача суму боргу за компенсаційними виплатами, що виник за весь період порушення та невиконання Відповідачем вимог Конституції та Законів України щодо визначення, нарахування та перерахунку соціальних гарантій Позивача, передбачених статтею 48 Закону № 796;
В судове засідання ні позивач, ні її представник не з'явилися.
Начальник управління праці та соціального засихсту наслелення ОСОБА_4 через загальну канцелярію направила до суду письмові заперечення за вх. № 41790 від 12.09. 2014 року, в яких просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України " Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ.
Статтею 48 вказаного Закону передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І і ІІ групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України " Про державний бюджет на 2012 рік" встановлено, що 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 37, 39, 48, 50,51 та 54 Закону України " Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України " Про державний бюджет на 2013 рік" встановлено, що 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 37, 39, 48, 50,51 та 54 Закону України " Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Зазначені норми Закону не визнані неконституційними.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - інвалідам I і II групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 120 грн., для ліквідаторів 2 категорії - 100 гривень; для інвалідів 3 групи та дітей -інвалідів - 90 грн.; для ліквідаторів 3 категорії та евакуцованих із зони відчуження у 1986 році - 75 гривень.
Відповідно до ст. 51 Бюджетного Кодексу України будь-які зобов"язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України не вважаються бюджетними зобов"язаннями, а тому витрати з державного бюджету на покриття таких зобов"язань не можуть здійснюватися.
Прикінцеві положення Закону України " Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 6.7 згідно із Законом № 1622-У11 від 31.07. 2014 року.
Відповідно до пункту 6.7 Прикінцевих положень Закону України " Про державний бюджет на 2014 рік" , 2014 році норми і положення статей деяких законів, у тому числі і ст. 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов"язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Вищезазначені положення Законів України «Про державний бюджет України на 2014 рік» та «Про державний бюджет України на 2013 рік», прийняті пізніше ніж Закон №796-XII, неконституційними не визнавалися, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинними.
Частиною другою ст. 95 Конституції України визначено, що будь-які видатки держави нак загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, при прийнятті рішення від 25.01. 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України виходив з того, що за рахунок державних джерел забезпечується соціальний захист широких верств населення країни, серед яких особи, що отримують пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги. Це зобов"язує державу дотримуватися ч.1, 3 статті 95 Конституції України, згідно з якими бюджетна система України будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; держава прагне до збалансованості бюджету України.
Частиною 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України зазначено що, виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
В рішенні Конституційного Суду України від 25.01. 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного кодексу України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Конституційний Суд України рішенням від 25.01. 2012 року № 3-рп/2012 дійшов висновку що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Рішення Конституційного Суду України є обов"язковими до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно з положеннями ст. 69 Закону України " Про Конституційний Суд України " - рішення і висновк Конституційного Суду України рівною мірою є обов"язковими до виконання.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 віднесена до 1 категорії, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з 01 серпня 2002 року.
В частині виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здорров"ю, то на момент настання 2 групи інвалідності у 1993 році позивачка повинна була отримати в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, де вона, як одержувач компенсацій і допомог, перебувала на обліку до 01 серпня 2012 року, а тому правових підстав у позивачки вимагати компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю з Управління не має, оскільки на той час, позивачка на обліку в Управлінні не перебувала.
Отже, Управління не допустило порушень законодавства, так як діяло на підставі та в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також Постановами КМУ.
Щодо вимоги позивачки ОСОБА_2 щодо перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення на майбутнє, то відповідно до вимог ст. ст. 2, 6, 104 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому.
Зазначена позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 17.03. 2009 року у справі № 21-1978 во 08 щодо відмови в частині задоволення позову щодо подальшого проведення перерахунку пенсії у разі встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.
Згідно ст. ст. 99, 100 КАС України встановлено термін позовної давності шість місяців.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Разом з тим, позивачка просить здійснити нарахування, перерахунок та виплату неотриманих та недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, передбачених статтею 48 Закону № 796 за період з 01 серпня 2002 року, а з адміністративним позовом до суду звернулася 15.08. 2014 року, отже термін звернення позивачки до адміністративного суду пропущено.
У зв"язку з чим, ухвалою суду від 17.09. 2014 року в цій частині позовні вимоги залишено без розгляду.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивачки є безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку із чим не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 95 Конституції України; ст. 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ; Закону України від 22.12. 2011 року № 4282 "Про державний бюджет України на 2012"; Закону України " Про Державний бюджет України на 2013 рік"; Закону України " Про Державний бюджет України на 2013 рік"; п.5 ч.1 ст.4, ч.2 ст.4, 51, Бюджетного кодексу України ст., ст. 2, 8, 10, 11, 13, 17-19, 69-71, 86, 104, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 26.12. 2011 року , Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11. 2011 року № 1210 " Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Постанови Кабінету Міністрів України від 06.07. 2011 року № 745 " Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", суд-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ДО УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕДННЯ ДАРНИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ про визнання дій та бездіяльності незаконними і неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Адміністративного Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст. 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копію постанови надіслати сторонам для відому рекомендованою поштою.
СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК