Справа № 22-ц/793/947/17Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 5 Демчик Р. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Василенко Л. І.
24 травня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВасиленко Л. І.
суддівБородійчука В. Г., Фетісової Т. Л.
при секретаріАнкудінові О. І.
за участю: адвоката Манзар Т.В.
відповідача ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7, що діє в інтересах ОСОБА_8 та малолітнього ОСОБА_9 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради, Придніпровський РВ в м. Черкаси УДМС України в Черкаській області про усунення перешкод в користуванні житлом та зняття з реєстрації, -
20 листопада 2015 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог вказала, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 березня 2008 р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 19 лютого 2008 р. № 235, їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстровані, але не проживають та не бажають добровільно знятися з реєстрації, відповідачі. Зазначеними діями вони створюють перешкоди у здійсненні позивачем права власності на квартиру.
Конкретизуючи, ОСОБА_10 зазначала, що ОСОБА_7 не проживає у квартирі більше року, ОСОБА_8 - з 2008 р., а її син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, лише зареєстрований за вказаною адресою, але ніколи там не проживав.
Враховуючи наведене, просила суд усунути перешкоди в користуванні її власністю шляхом визнання ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 такими, що втратили право користування квартирою та зняти їх з реєстрації.
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 січня 2016 р. позов задоволено частково та визнано ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 березня 2016 р. за заявою ОСОБА_7 вказане заочне рішення суду було скасоване, а справу призначено до судового розгляду.
Під час розгляду справи ОСОБА_10 уточнила позовні вимоги та просила суд визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування спірною квартирою; усунути перешкоди в користуванні власністю позивача шляхом визнання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 такими, що втратили право користування квартирою. (т. 2 а. с. 14)
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2016 р. позов задоволено частково та усунуто перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном ОСОБА_10, шляхом визнання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду з підстав порушення норм матеріального права, 10 березня 2017 р. ОСОБА_8 діючи в своїх інтересах та інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_9, оскільки відповідно ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси, зокрема, малолітніх осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, через представника ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності від 01 березня 2017 р., оскаржила його в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги.
При цьому послалася на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що Орган опіки та піклування Черкаської міської ради категорично заперечував проти визнання малолітньої дитини, яка тимчасово змушена знаходитися з батьками за межами України, такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Крім того, сам по собі факт не проживання у квартирі більше року, на переконання скаржниці, не достатній для того, щоб позбавити людину житла тим більше з малолітньою дитиною. Зазначила, що дитина хворіє та потребує лікування, в свою чергу батько ОСОБА_9 не надає згоду, що до його приїзду до України саме зараз.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_8 та її сина ОСОБА_9 - ОСОБА_7, представника ОСОБА_10 - адвоката Манзар Т.В., вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_8 та її сина ОСОБА_9 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що за адресою своєї реєстрації вони не проживають з 28 травня 2013 р. оскільки, відповідно до довідки Державної прикордонної служби від 13 січня 2016 р. ОСОБА_8 виїхала за межі України 28 травня 2013 р. та в подальшому на територію України не поверталася.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, про визнання ОСОБА_8 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що останній не проживає в квартирі понад один рік.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У відповідності до позовної заяви, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_10 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради, Придніпровський РВ в м. Черкаси УДМС України в Черкаській області про усунення перешкод в користуванні житлом та зняття з реєстрації.
При цьому, як на підставу звернення послалась на норми Цивільного кодексу України, зокрема: ст. 182 (державна реєстрація права на нерухомість), ст. 319 (здійснення права власності), ст. 321 (непорушність права власності), ст. 386 (засади захисту права власності), ст. 391 (захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння); ст. 41 Конституції України; ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;ст. 7 Закону України про «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ст. 41 Конституції, ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
При вирішенні спору судом встановлено, що відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_10 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 6 березня 2008 р. (т. 1 а. с. 6, 7)
Згідно до наявної в матеріалах справи довідки Придніпровського РВ в м. Черкаси УДМС України в Черкаській області від 14 листопада 2015 р., ОСОБА_10 з 29 грудня 2000 р. по теперішній час зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1. Крім того, за вказаною адресою зареєстровані, дослівно, наступні члени сім'ї: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 - батько, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 - сестра, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5 - онук, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 - племінник. (т. 1 а. с. 9)
Відповідач ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та її неповнолітній син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований в Арабській республіці Єгипет як громадянин України, що підтверджено довідкою від 17 грудня 2012 р. № 6163/500-65 посольства України в Арабській республіці Єгипет, у даній квартирі зареєстровані. Однак, як вбачається з іншої довідки, виданої Державною прикордонною службою України від 13 січня 2016 р. та витребуваної як доказ судом першої інстанції у зазначеній справі, ОСОБА_8 виїхала за межі України 28 травня 2013 р. та в подальшому на територію України не поверталася, водночас будь-якої інформації стосовно громадянина України ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 у базі даних немає. (т. 1 а. с. 58, т. 2 а. с. 202)
Разом з тим, матеріали справи містять акт обстеження від 8 лютого 2016 р., складений трьома членами ОСББ- 95, з якого вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 знаходяться особисті речі, побутова техніка та меблі ОСОБА_7 ОСОБА_8 з малолітнім сином ОСОБА_9 тимчасово не проживають, оскільки на даний час вона працює за кордоном. Однак двічі на рік приїжджає до України, тобто зв'язок з квартирою не втратила. В квартирі знаходяться дитячі та жіночі речі, які зі слів ОСОБА_7 належать його дочці ОСОБА_8 та онуку ОСОБА_9. (т. 1 а. с. 94)
В акті обстеження умов проживання № 216 від 10 травня 2016 року, затвердженого начальником служби у справах дітей Черкаської міської ради, зі слів ОСОБА_8 зазначено про те, що ОСОБА_8 разом з дітьми двічі на рік приїжджають в м. Черкаси. На час обстеження ОСОБА_8 перебувала у Німеччині разом з дітьми. (т. 2 а. с. 19)
Суд першої інстанції правомірно критично віднісся до вказаних актів в частині того, що ОСОБА_8 двічі на рік перебуває за адресою своєї реєстрації, оскільки, як уже зазначалося, згідно довідки Державної прикордонної служби, вона 28 травня 2013 р. виїхала за межі України. З даними висновками погоджується і колегія суддів.
Згідно до довідки посольства України в Арабській республіці Єгипет за № 6163/500-65 від 17.12.2012 р., посольство України в Арабській республіці Єгипет даною довідкою підтверджує, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований громадянином України. (т. 1 а. с. 228)
У відповідності до ксерокопії свідоцтва про народження, ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - лікарня Аль Нада, Арабська Республіка Єгипет. (т. 1 а. с. 231)
Водночас, згідно до довідки Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси Черкаського МЮУ від 18.03.2016 р. за № 386/07-04/01-09 актового запису про народження гр. ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 матір'ю якого являється ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено. (т. 1 а. с. 196)
Матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_8 тимчасово, з поважних причин, зокрема, у зв'язку з працевлаштуванням перебуває за межами держави України.
Враховуючи вимоги приведеного закону, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_8 та її неповнолітнього сина ОСОБА_9 такими, що втратили право на користування спірним житловим приміщенням, з тих підстав, що вони за адресою своєї реєстрації, в належному позивачу ОСОБА_10 на праві приватної власності житловому помешканні, не проживають, зокрема ОСОБА_8 з 28 травня 2013 р., а стосовно громадянина України ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 взагалі відсутні данні про його перебування на території України. Крім того, дані особи не є членами сім'ї ОСОБА_10 та не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з нею і ведуть з нею спільне господарство.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на недоведеність позивачем факту не проживання ОСОБА_8 з дитиною у квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин, то, як зазначалось, ст. 60 ЦПК України визначено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, отже саме ОСОБА_8 повинна доводити поважність цих причин.
Інші доводи апеляційної скарги носять суб'єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування чи зміна судового рішення.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
Так як посилання в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, що діє в інтересах ОСОБА_8 та малолітнього ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :