ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20060/16-ц
провадження № 6/753/46/17
"29" березня 2017 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Вовк Є.І., вивчивши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Укрсиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, наданим в іноземній валюті,
Встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва надійшла вказана заява.
Вказану заяву було подано без додержання вимог, викладених у ст.119ЦПК України, в тому числі щодо відсутності обгрунтування та зазначення доказів.
Враховуючи наведене, ухвалою Дарницького районного суду м. Києвабуло вирішено: залишити без руху заяву з наданням заявнику строку для виправлення вказаних недоліків - 5 днів. Копія вказаної ухвали отримана заявником 02 лютого 2017 року (що підтверджується наявною розпискою у рекомендованому листі).
При цьому, недоліки не були усунуті.
Судом враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до ч.1, 2, 8 ст.8 ЦПК України: суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
З положень ч.2 ст.121 ЦПК України вбачається: якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду; інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до положень ч.5 ст.121 ЦПК України - повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, вважаю, що відповідно до ст.121 ЦПК України заяву належить повернути.
Керуючись ст.121 ЦПК України,
Ухвалив:
Повернути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Суддя: