Справа № 755/15458/16-к
1кс/755/2688/17
"29" травня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100090000038 від 18.03.2016 року, про призначення позапланової перевірки, -
Слідчий СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві звернувся до суду із клопотання про призначення позапланової перевірки, в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100090000038 від 18.03.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України.
В клопотанні зазначено, що група осіб створили та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи) з метою прикриття незаконної діяльності, тобто своїми діями здійснюють фіктивне підприємництво, та використовуючи фіктивні підприємства надають послуги суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки, що призводить до умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, в особливо великих розмірах.
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися.
Дослідивши надані матеріали провадження, слідчий суддя вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Являючись ініціатором даного судового провадження, володіючи інформацією про надходження клопотання до суду, слідчий СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві ОСОБА_3 та прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_4 , який погодив клопотання, в судове засідання не з'явилися, провадженням у справі не цікавляться.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Слідчий суддя при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до Глави ІІІ КПК України особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
За змістом ч.2 ст.131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є: виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи; запобіжні заходи.
Отже, згідно норм КПК України, призначення позапланової перевірки не є ні слідчою (розшуковою) дією, ні гласною слідчою (розшуковою) дією, ні заходом забезпечення кримінального провадження, з клопотаннями про проведення яких вправі звертатись слідчий за погодженням з прокурором до слідчого судді.
Крім того, слідчим в його клопотанні не зазначено жодних підстав, які б свідчили про необхідність проведення такої перевірки, а також не вказано, які саме отримані в результаті проведення перевірки відомості можуть мати значення для даного кримінального провадження.
Відповідно до вимог п.18 ч.1ст.3 КПК України слідчим суддею є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Крім цього слідчий суддя наголошує, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься принцип законності.
За змістом ч.3 ст.9 КПК України закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
Частиною 3 ст. 26 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
При цьому слідчий суддя враховує, що пункт 25 Рішення ЄСПЛ «Михайлюк та Петров проти України" від 10 грудня 2009 року (Заява N 11932/02) зазначає, що «вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі "Полторацький проти України" (Poltoratskiy v. Ukraine) N 38812/97, п. 155, ЄСПЛ 2003-V).
Враховуючи, що Кримінальний процесуальний кодекс України містить вичерпний перелік слідчих і процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається слідчим суддею у передбаченому ним порядку, і в цьому переліку не закріплено повноважень слідчого судді надавати дозвіл на проведення позапланових перевірок та/або призначати позапланові перевірки суб'єктів господарської діяльності.
Керуючись ст. ст. 3, 9, 7, 26, 131, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві ОСОБА_3 про призначення позапланової перевірки, у кримінальному провадженні № № 32016100090000038 від 18.03.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.37, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: