печерський районний суд міста києва
Справа № 757/10851/17-ц
Категорія 56
16 травня 2017 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Васильєвої Н.П.,
при секретарі Захарчишиній В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів, -
У лютому 2017 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів.
В своєму позові позивач просив визнати дії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» щодо надання ОСОБА_1 квитанції платіжного термінала недержавною мовою неправомірним; зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» надати ОСОБА_1 усі наступні квитанції платіжних терміналів українською мовою.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що здійснюючи розрахунок (оплату) банківською карткою за споживчу послугу, він отримав квитанцію про оплату карткою іноземною мовою. Ну думку позивача це є порушенням його прав, зокрема визначених п. 7.3 постанови НБУ від 05.11.2014 року №705, оскільки він не обирав іншої мови крім державної.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, доказом чого є наявне у справі зворотне повідомлення про вручення.
На підставі ч. 2 ст.169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2017 року позивач, здійснюючи розрахунок (оплату) банківською карткою за споживчу послугу в кінотеатрі "Київ", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 19, отримав квитанцію про оплату карткою недержавною мовою.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно змісту ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
У відповідності з п.3 розд. VII Положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", що затверджене Постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, операції користувачів повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій формі, що складаються та друкуються державною мовою за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів можуть бути оформлені та/або надруковані іншою мовою за домовленістю сторін відповідно до законодавства України або якщо платіжний пристрій дає користувачу технічну можливість здійснити вибір мови на його замовлення.
Окрім цього, відповідно до ч.1 ст.10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова.
У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про засади державної мовної політики», в економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про засади державної мовної політики», державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини.
Таким чином, за загальним правилом, яке міститься у наведених вище нормах матеріального закону, є те, що у всіх сферах суспільного життя в Україні українська мова використовується як державна мова.
Додатково слід зазначити вимоги ст.7 Закону України «Про засади державної мовної політики», що до кожної мови, визначеної у частині другій статті 7, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення.
За рішенням місцевої ради (чи за ініціативою мешканців певної території) в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території.
Оскільки передбачені діючим Законом заходи не проводились, відповідне рішення місцевою радою не приймалось, та оскільки згоди позивача на надання квитанцій іншою мовою не було представлено суду, то підстав для оформлення таких, які видаються споживачу, іншою мовою, ніж державною, у відповідачів не було.
Крім того, ч.2 та ч.3 ст.8 Закону України «Про засади державної мовної політики» передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої мовні права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.
В силу змісту ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, З.У. "Про банки та банківську діяльність", З.У. "Про захист прав споживачів", З.У. "Про засади державної мовної політики ", ст. ст. 525, 526 ЦК України ст.ст. 4, 10, 11, 57, 60, 169, 209, 212, 215, 218, ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів - задовольнити.
Визнати дії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» щодо надання ОСОБА_1 квитанції платіжного термінала недержавною мовою неправомірними.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» надати ОСОБА_1 усі наступні квитанції платіжних терміналів українською мовою.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення до Апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд міста Києва, особами, що не були присутні при проголошенні рішення - у той же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя