Справа: № 826/5558/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
24 травня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Кривохижої О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні,
У квітні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, якому просило визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації №100250005/2015/117093 від 07.12.2015; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000092/2 від 07.12.2015, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250005/2015/00152 від 07.12.2015, складену Відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації №100250005/2015/117093 від 07.12.2015. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000092/2 від 07.12.2015. Скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2015/00152 від 07.12.2015. Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» судові витрати у розмірі 4 134 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Київська міська митниця Державної фіскальної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, без фіксації судового процесу.
Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 січня 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» (продавець) укладений контракт № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 (далі - контракт) відповідно до умов якого продавець продає покупцю мінеральну воду «Боржомі» в асортименті.
02 березня 2015 року сторони уклали додаткову угоду №1 до вказаного контракту, якою змінено ціну товару.
На виконання вимог контракту від 13.01.2015 №СТ20-001/1501 на підставі інвойсу від 25.11.2015 GE20150414 здійснено поставку товару. З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару позивачем до відділу митного оформлення м/п "Західний" Київської міської митниці ДФС подана вантажна митна декларація від 07.12.2015 №100250005/2015/00152. Митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору.
Позивач на підтвердження заявленої митної вартості надав відповідачу копії наступних документів:
- міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 26.11.2015 №0807976;
- рахунок-фактура (інвойс) від 25.11.2015 GE20150414;
- пакувальний лист б/н від 25.11.2015;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 13.01.2015 СТ20-001/1501;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.03.2015 №1;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.06.2015 №2;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.06.2015 №3;
- договір про надання послуг митного брокера від 25.06.2015 № Т822/15;
- сертифікат про проходження товару форми CT-1 від 26.11.2015 №GE0 2015 01/004176;
- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 26.11.2015 № 2730;
- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) від 26.11.2015 № 2730;
- копія митної декларації країни відправлення від 28.11.2015 С2807.
За результатами розгляду поданих документів, Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 07.12.2015 №100250005/2015/000092/2, у зв'язку з тим, що декларантом не подані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару відповідно до пункту 4 статті 53 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а саме:
1) в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR, зазначений номер документа, який також зазначений у наданій експортній декларації країни відправлення про що не зазначено у перекладі, який наданий до митного оформлення;
2) в графі 14 зазначаються умови оплати, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості товару, розрахунок здійснено за первинною контрактною ціною;
3) наданий прайс-лист має суб'єктивну спрямованість; строк дії експертних висновків закінчився.
У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2015/00152 від 07.12.2015.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, та вважаючи, що зазначені дії призвели до порушення чинного законодавства України позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про протиправність дій Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару та відповідно необхідності скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення, з огляду на те, що позивачем було надано документи на підтвердження митної вартості товару за ціною контракту, а тому об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з п.1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи виникнення сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару, відповідачем зазначено, що в міжнародній товарно-транспортній накладній СМR, зазначений номер документа, який також зазначений у наданій експортній декларації країни відправлення про що не зазначено у перекладі, який наданий до митного оформлення; в графі 14 зазначаються умови оплати, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості товару, розрахунок здійснено за первинною контрактною ціною; наданий прайс-лист має суб'єктивну спрямованість; строк дії експертних висновків закінчився.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, наявними у справі матеріалами, підтверджується, що декларантом до митного оформлення 07.12.2015 разом із ВМД були надані: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, доповнення до контракту від 02.03.2015 №1, від 10.06.2015 №2, від 12.06.2015 №3.
Крім того матеріали справи містять: копію митної декларації країни відправлення від 28.11.2015 С2807, рахунок-фактуру (інвойс) від 25.11.2015 GE20150414; експертний висновок від 06.11.2015 №03-8/427; копію угоди до Відкритого страхового полісу від 04.03.2015 №ICG/AG 15/026+1; копії платіжних доручень в іноземній валюті, копії накладних.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції
Щодо страхування товару, то, відповідно до п. 5.2. контракту поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010. Згідно з умовами CIP на продавця, серед іншого, покладається обов'язок із забезпечення страхування від ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески. Таким чином, в разі поставки товару на умовах CIP витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару. Страхування товару на умовах поставки CIP не є обов'язком покупця.
Як вбачається з відкритого полісу страхування № 00837 страхувальником є продавець товару, а саме - ТОВ"Аі ді ес Боржомі Грузія" із зазначенням способу перевезення - змішаний згідно інвойсу, а страхувальником - ТОВ "Страхова компанія Ай сі груп" (Грузія). Числове значення розміру страхових витрат та порядок їх розрахунку, також визначено страховим полісом. Крім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ "АйДіЕс Боржомі Тбілісі" від 27.03.2015 № LT32 - 591/1503, яким продавець засвідчує факт здійснення страхування експортних вантажів під один відкритий поліс на всі стандартні ризики.
Отже зазначеним вище спростовуються доводи відповідача про відсутність у позивача необхідних та дійсних страхових документів.
Крім того в інформаційному листі ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» від 26.03.2015 № LT32-589/1503, надано позивачем, наведена собівартість мінеральної води «Боржомі». Так, за даними вказаного розрахунку виробника товару собівартість (цін реалізації) мінеральної води «Боржомі», зокрема, однієї скляної пляшки ємністю 0,5 л, розрахованої на умовах «СІР Одесса Западная Украина» (як визначено умовами п. 1.1 зовнішньоекономічного контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 та п 2.1 додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 до такого контракту), становить 0,44 дол. США, та включає в себе 0,0613 дол. США логістичні витрати (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страховка) і транспортні витрати, 0,3700 дол. США на придбання товару. Тобто, дана калькуляція містить всі цінові показники необхідні для визначення собівартості продукції на умовах СІР.
Крім того, згідно із наданим декларантом митному органові експертним висновком від 06.11.2015 № ОЭ-8/427 щодо визначення ринкової вартості мінеральної води «Боржомі» станом на 05.11.2015 визначена виробником вартість продукції (мінеральна вода «Боржомі» в скляній пляшці ємністю 0,5 л) у розмірі 0,44 дол. США за одиницю такої продукції відповідала кон'юнктурі ринку.
Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при подачі митної декларації для підтвердження заявлених відомостей подав необхідний перелік документів для підтвердження митної вартості товару, як то передбачено ст.53 Митного кодексу України.
Відповідач проаналізувавши подані позивачем документи вирішив, що є сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.
Судом першої інстанції зазначено, що надані позивачем до митного оформлення імпортованого товару основні документи згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містили всі необхідні відомості.
Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 06.04.2017 у справі №826/5561/16.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем не виконано.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані рішення відповідача підлягають скасуванню, як протиправні, оскільки відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення та застосування резервного методу.
Щодо посилання апелянта на існуючий взаємозв'язок між покупцем і продавцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки в митного органу наявна інформація, що рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.
Відповідно до ч.ч.12-15 ст.58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не заперечує, що ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та ТОВ «Айдіес Боржомі Грузія» є пов'язаними між собою особами, так як ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» є ексклюзивним дистриб'ютором продукції «Borjomi» на території України.
Водночас, позивач зазначає, що взаємозв'язок ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та ТОВ «Айдіес Боржомі Грузія» не вплинув на ціну товару, а бізнес-рішення щодо зменшення ціни товару з укладання відповідної угоди було прийнято у зв'язку з непрогнозованим та значним зниженням курсу гривні по відношенню до долару США та з метою збереження ринку збуту.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду першої інстанції. Натомість оскаржувана постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: М.В. Межевич
Є.О. Сорочко
Повний текст виготовлено 25 травня 2017 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Сорочко Є.О.
Межевич М.В.