Справа: № 754/6125/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко О.М.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
23 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивава ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, треті особи: Управління держгеокадастру Броварського району Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29 листопада 2016 року):
про визнання протипроавним та скасування рішення Рожнівської сільської ради від 01.09.2011 року №327 «Про затвердження Генерального платну с. Рожни»;
про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 30.06.2015 року №2039 «Про затвердження детальних планів території індивідуальної житлової забудови в межах с. Рожни»;
про визнання протиправним та скасування рішення від 30.06.2015 року №2045 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність в межах с. Рожни, на території Рожнівської сільської ради»;
про визнання протиправним та скасування рішення від 15.12.2015 року №35 «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведененя земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства»;
про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.12.2015 року про передачу у власність земельної ділянки площею 5 соток (0,05га), яка розташована по АДРЕСА_1 навпроти її землеволодіння для ведення особистого селянського господарства та прийняття рішення про передачу зазначеної ділянки у власність ОСОБА_2.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням 4 сесії 22 скликання Рожнівської сільської ради №44 від 3 березня 1999 року надано у користування для індивідуального городництва ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,05 га в АДРЕСА_1.
Відповідно до рішення 12 сесії 06 скликання Рожнівської сільської ради №327 від 01 вересня 2011 року затверджено Генеральний план с. Рожни Броварського району Київської області.
Згідно рішення 59 сесії 06 скликання Рожнівської сільської ради від 30 червня 2015 року затверджено детальний план території індивідуальної житлової забудови площею 2,5770 га в с. Рожни Броварського району Київської області, затверджено детальний план території індивідуальної житлової забудови площею 11061 га в с. Рожни Броварського району Київської області.
23.02.2015 року ОСОБА_5 звернувся до Рожнівської сільської ради із заявою про виділення йому земельної ділянки в межах с. Рожни для будівництва житлового будинку. На час подання заяви ОСОБА_5 перебував у зоні проведення АТО про що вказав у зазначеній заяві.
Рішенням 59 сесії 06 скликання Рожнівської сільської ради №2045 від 30 червня 2015 року надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1231 га за рахунок земель комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах АДРЕСА_1 Броварського району Київської області.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2015 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_2, визнано протиправним та скасовано п.2 рішення Рожнівської сільської ради 55 позачергової сесії 06 скликання від 04.02.2015 року №1876 «Про втрату чинності п.89 в п.1 рішення 26 сесії 06 скликання від 28.09.2012 року №741 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність в межах с. Рожник на території Рожнівської сільської ради та втрату чинності 4 сесії 22 скликання від 03.03.1999 року за №44».
Зазначена постанова, як вказав суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, набрала законної сили.
02.12.2015 року ОСОБА_2 звернулась до Рожнівської сільської ради із заявою в якій просила розглянути питання передачі їй у власність земельної ділянки розміром 0,05 га, яка розташована навпроти її домоволодіння по АДРЕСА_1.
На звернення позивачки листом від 24.12.2015 року сільською радою надано відповідь про розгляд заяви на засіданні 3 позачергової сесії 07 скликання від 15.12.2015 року та прийняття рішення про відмову в передачі у власність земельної ділянки площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території с. Рожни по АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка передана у власність іншому громадянину. Крім того, у листі зазначено, що на дану територію розроблено детальне планування під житлове будівництво згідно генерального плану с. Рожни і надано у власність громадянам, які бради участь в АТО.
Колегія суддів повністю погоджуються із доводами суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 1 ст. 118 ЗК України визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 ЗК).
Відповідно до частини 2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з п1 пп.2,3 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк: 1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації; 2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування; 3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту; 4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами; 5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня; 6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.
Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
Отже, рішення про розроблення генерального плану населенного пункту приймається відповідна селищна рада. Після розроблення такого плану, на сесії селищної ради такий генеральний план затверджується.
Як встановлено судом, Генеральний план населенного пункту - села Рожнів Броварського району Київської області прийнятий та затверджений на сесії Рожнівської сільської ради відповідно до рішення №327 від 01.09.2011 року.
Доказів того, що рішення про затвердження генерального плану прийнято не компетентним органом, або ж, що рішення затверджено не тим органом, судом невстановлено.
Крім того, колегія суддів зазначає, що генеральний план стосується не лише спірної земельної ділянки, але й всього населеного пункту с. Рожни, тобто стосується всіх мешканців територіальної громади населеного пункту.
Судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили, що генеральний план розроблено з порушенням вимог чинного законодавства України або ж, що він порушує права та інтереси позивачки ОСОБА_2
В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача Рожнівської сільської ради пояснила, що у 2000 році ПСП «Придеснянське» передало сільській раді землі резерву. Ці землі відносились до ріллі. До передачі землі, остання не відносилась до території села.
Зазначена обставина підтверджується рішенням 13 сесії 23 скликання Рожнівської сільської ради від 21 липня 2000 року, відповідно до якого передано землі резерву в земельний запас Рожнівської сільської ради площею 251,1 га.
Відповідно до рішення Київської обласної ради 24 скликання від 18 вересня 2003 року №117-09-ХХІУ, встановлено межі населених пунктів Бориспільського, Броварського, тощо районів Київської області згідно з відповідними проектами землеустрою за затверджено їх загальну площу згідно з додатками 1-5. Згідно додаткоу 2 до рішення Переліку населених пунктів Броварського району, яким встановлюються межі, віднесено с. Рожни.
Стаття 19 зазначеного Закону визначає порядок прийняття детального плану території.
Зокрема, відповідно до зазначеної норми Закону, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.
Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.
На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.
Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
Детальний план території не підлягає експертизі.
Як встановлено судом, рішення про затвердження детальних планів території індивідуальної житлової забудови в межах с. Рожни прийнято на сесії Рожнянської ради , тобто у спосіб, визначений законом та з урахуванням земель, які входять до території Рожнівської сільської ради.
Чинне законодавство України відносить до компетенції органів місцевого самоврядування вирішення питанн розпорядження землями, що знаходяться на території села.
Отже, затверджуючи рішення №2039 59 сесії 06 скликання від 30 червня 2015 року про затвердження детального плану території індивідуальної забудови площею 2,5770га та детального плану території індивідуальної житлової забудови площею 1,1061 га в с. Рожни, Рожнівська сільська рада діяла у межах наданих їй повноважень, з урахуванням вимог діючого законодавства та у спосіб, визначений законом.
Таким чином, колегією суддів не встановлено протиправності рішення №2039 від 30.06.2015 року, а тому відсутні підстави для його скасування.
Що стосується вимог позивачки про визнання протиправним та скасування рішення Рожнівської сільської ради №2045 від 30.06.2015 року про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1231 за рахунок земель комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах АДРЕСА_1, то колегія суддів також не встановила підстав для його скасування, оскільки воно прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Як вище зазначено судом, рішенням Рожнівської сільської ради від 21 липня 2000 року 13 сесії 23 скликання передано землі резерву в земельний запас Рожнівської сільської ради у розмірі 251,1 га.
Тому, саме сільська рада мала право вирішувати питання щодо виділення земель, які знаходяться на території селищної ради.
Доводи представника позивачки про те, що до земельної ділянки, яку було виділено ОСОБА_5, увійшла земельна ділянка розміром 0,05 га, якою користується ОСОБА_2, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відсутні докази, які б підтверджували дану обставину.
Так, судом встановлено, що відповідно до рішення Рожнівської сільської ради №44 від 03 березня 1999 року надано у користування для індивідуального городництва ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,05га в с. Рожни, Броварського району, Київської області АДРЕСА_1.
Проте, як встановлено судом в ході апеляційного розгляду справи, станом на 1999 рік землі по АДРЕСА_1 (навпроти домоволодіння позивачки), в т. ч і земельна ділянка, що виділена ОСОБА_5, не відносилась до території села, а отже сільська рада не могла приймати рішення про виділення такої земельної ділянки громадянам.
Згідно генерального плану, станом на період з 1997 по 2003 роки земельні ділянки навпроти домоволодіння ОСОБА_2 заходились в розпорядженні колективного сільськогосподарського підприємства «Придеснянське» та були передані до земель запасу Рожнівської сільської ради протоколоми засідання колективного сільськогосподарського підприємства «Придеснянське» від 01.02.2000 року та прийняте Рожнівською сільською радою рішенням від 21.07.2000 року.
Отже, станом на 1999 рік Рожнівська сільська рада не мала правових підстав розпорядження зазначеними землями, у т.ч. не мала права приймати рішення про передачу таких земель у користування громадянам, у т.ч. і позивачці.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутня будь-яка документація за 1999 рік, яка б могла ідентифікувати земельну ділянку, на яку претендує позивачка та яка б підтверджувала, що виділена у користування у 1999 році позивачці земельна ділянка увійшла до складу земельної ділянки, яку було виділено третій особі ОСОБА_5
Як пояснила представник відповідача, такої документації взагалі не було і не могло бути.
Відсутні також документи, які б свідчили, що земельна ділянка позивачці була виділена в натурі, визначено її межі.
Відповідно до ст. 23 ЗК України, що діяв станом на 1999 рік, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Державний акт на право користування земельною ділянкою позивачці не видавався.
Окрім рішення сільської ради №44 від 03 березня 1999 року, інші документів, які б свідчили про виділення земельної ділянки позивачці в натурі та отримання нею права на користування земельною ділянкою, фактично відсутні, що представник позивачки в судовому засіданні не оспорював.
Зазначена обставина була встановлена рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 червня 2015 року у справі №2а-207/15, яке досліджено судом (а.с29,т.2).
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у Рожнівської сільської ради були всі правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення №2045 про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою, оскільки будь-якого документального підтвердження того, що саме виділена йому земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи, не має.
Згідно земельно-кадастрової книги Рожнівської сільської ради (а.с.138 ч.1) за позивачкою значиться земельна ділянка розміром 0,2086 по АДРЕСА_1,130.
Що стосується позовних вимог позивачки ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача розглянути її заяву від 02.12.2015 року про передачу у власність земельної ділянки 0,05га для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення про передачу земельної ділянки у власність, то колегія суддів вважає, що вони також не підлягають задоволенню.
Відповідно до рішення Рожнівської сільської ради від 15.12.2015 року №35 заява ОСОБА_2 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,05 га для в ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності була розглянута та прийнято рішення про відмову у передачі у власність земельної ділянки, оскільки земля по АДРЕСА_1 надана у власність іншим громадянам.
Як вбачається із рішень Рожнівської сільської ради №2045, №2046, №2049 від 30 червня 2015 року земельні ділянки, яким присвоєно номери, по АДРЕСА_1 передано у власність іншим особам, тобто Рішення №2045 було прийнято сільською радою до звернення позивачки із відповіданою заявою до Рожнянської сільської ради.
Таким чином, колегія судідв вважає, що оскаржуване рішення №35 від 15.12.2015 року відповідає вимогам закону, прийняте компетентним органом та з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивава ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Твердохліб В.А.
Повний текст виготовлено: 24 травня 2017 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Твердохліб В.А.
Костюк Л.О.