29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"22" травня 2017 р.Справа № 924/353/17
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ
до дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод", м. Старокостянтинів Хмельницької області
про стягнення 790311 грн. штрафу та 790311 грн. пені
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 22.12.2016 р. №300-122/02-89
від відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю №01/12-16 від 01.12.16
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 790311 грн. штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 16.02.2016 р. у справі № 68-р, яким визнано, що ДП "Старокостянтинівський молочний завод" вчинило порушення, передбачене ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей на упаковці виробленого ним продукту "масло солодковершкове селянське" щодо його назви та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту, та 790311 грн. пені за прострочення сплати штрафу.
Повноважний представник відповідача у судовому засіданні та відповідач у відзиві на позов (№22/05-17 від 22.05.2017 р.) повідомили про те, що заявлений до стягнення штраф виник на підставі рішення Антимонопольного комітету України №68-р від 16.02.2016р., яке оскаржувалось відповідачем у судовому порядку (до місцевого суду, апеляційного суду, ВГСУ, ВСУ). Також зазначає, що в ході переговорів між сторонами відповідач намагався отримати від Антимонопольного комітету України розстрочення сплати штрафу, проте позивач відмовив у наданні вказаного розстрочення. Зауважує, що рішення №68-р від 16.02.2016р. є незаконним та таким, що прийнято із порушенням чинного законодавства України, а докази та пояснення підприємства не брались судом до уваги. Повідомляє, що відповідно до ст. 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має наміри звернутися до ЄСПЧ із індивідуальною заявою про порушення права відповідача на справедливий суд (ст. 6 Конвенції). Крім того, зазначає, що на даний час підприємство знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, а тому не в змозі в повному обсязі сплатити відповідну суму штрафу позивачу і це може призвести до банкрутства підприємства і звільнення чисельного штату працівників.
Також відповідачем подано клопотання (№22/05-17.1 від 22.05.2017 р.), в якому повідомляє про те, що 16.05.2017 р. ним було направлено заяву про розстрочення штрафу та просить надати сторонам можливість для врегулювання спору, оголосити перерву в судовому засіданні, посилаючись на ст. 77 ГПК України.
Повноважний представник позивача проти клопотання відповідача заперечила, зауваживши, що це є затягуванням вирішення спору, оскільки невідомо, на протязі якого часу та яку відповідь на заяву відповідача про розстрочення сплати штрафу надасть Антимонопольний комітет України, оскільки це є правом Антимонопольного комітету. Крім того, відповідач у подальшому не позбавлений права звернутись із заявою про відстрочку виконання рішення суду у випадку його прийняття чи укладення мирової угоди. Тому вважає, що підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви в судовому засіданні відсутні. Позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові, та наполягає на їх задоволенні.
Суд залишає без задоволення вищезазначене клопотання відповідача у зв'язку із безпідставністю. При цьому враховуються наведені заперечення позивача, положення ст. 77 ГПК України, якими передбачено право суду відкласти розгляд справи, оголосити перерву в судовому засіданні за наявності обставин, за яких спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні. Зазначені у клопотанні представником відповідача обставини до такого переліку не входять. Також звертається увага на положення ст. 121 ГПК України щодо права на відстрочку, розстрочку виконання рішення суду, ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" щодо права сторін на укладення мирової угоди.
Одночасно судом враховується критерій розумності строку вирішення спору, відповідно до якого розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту (п. 3 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" №11 від 17.10.2014р.).
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Рішенням Антимонопольного комітету України від 16.02.2016 р. № 68-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей на упаковці виробленого ним продукту "масло солодковершкове селянське" щодо його назви та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту (п. 1 рішення), та за це порушення накладено штраф у розмірі 790311,00 грн. (п. 2 рішення).
У рішенні зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу та відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надати Антимонопольному комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.
Згідно із супровідним листом Антимонопольного комітету України від 23.03.2016р. №127-26/03-2895 копія рішення №68-р від 16.02.2016 р. була направлена на адресу відповідача та отримана останнім 28.03.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0303509298125 .
Відповідач оскаржив рішення Антимонопольного комітету України від 16.02.2016р. № 68-р до господарського суду м. Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2016 р. порушено провадження у справі №910/9776/16 за позовом ДП "Старокостянтинівський молочний завод" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2016 р. у справі № 910/9776/16 у задоволенні позовних вимог ДП "Старокостянтинівський молочний завод" було відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 р. у справі № 910/9776/16 прийнято до провадження апеляційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 р. у справі №910/9776/16.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 р. у справі № 910/9776/16 апеляційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 р. - без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2016 р. у справі № 910/9776/16 прийнято до провадження касаційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 р. та на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 р. у справі № 910/9776/16.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2017 р. у справі № 910/9776/16 касаційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 р. у справі № 910/9776/16 - без змін.
Оскільки відповідач у встановлені строки в самостійному порядку не сплатив штраф, накладений рішенням Антимонопольного комітету України №68-р від 16.02.2016 р., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 790311 грн. штрафу та 790311 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується таке.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" №3659-XII від 26 листопада 1993 року (із змінами та доповненнями) основним завданням Антимонопольного комітету України є, зокрема, участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
Положеннями статті 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” передбачено, що до повноважень Антимонопольного комітету у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відносяться, зокрема, розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідування за цими заявами і справами (п. 1); прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, перевірка та перегляд рішення у справах, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (п. 2); звернення до суду з позовами, у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції (п. 15).
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції” економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності .
У статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема, внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом (ст. 20).
Так, відповідно до ст. 21 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету.
Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.
Стаття 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначає, що процесуальними засадами діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, є, зокрема, розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі (ст. 30 Закону).
Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Їх невиконання тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем за порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей на упаковці виробленого ним продукту "масло солодковершкове селянське" щодо його назви та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту, рішенням № 68-р від 16.02.2016р. у справі №227-26.4/219-12 накладено на відповідача штраф у розмірі 790311 грн.
Однак відповідач у добровільному порядку у визначений строк штраф не сплатив.
З поданих матеріалів справи слідує, що відповідач оскаржив рішення Антимонопольного комітету України від 16.02.2016 р. №68-р до господарського суду м. Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2016 р. було порушено провадження у справі №910/9776/16 за позовом ДП "Старокостянтинівський молочний завод" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України.
За результатами вирішення спору господарським судом міста Києва у справі №910/9776/16 було прийнято рішення від 10.08.2016 р., яким у задоволенні позовних вимог ДП "Старокостянтинівський молочний завод" відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 р. у справі №910/9776/16 прийнято до провадження апеляційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016р. у справі №910/9776/16 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016р. апеляційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 р. - без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2016 р. у справі № 910/9776/16 було прийнято до провадження касаційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 р. та на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 р. у справі № 910/9776/16.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2017 р. у справі № 910/9776/16 касаційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 р. у справі № 910/9776/16 - без змін.
Отже, судом встановлено законність рішення Антимонопольного комітету України від 16.02.2016р. №68-р, яким на дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" накладено штраф в розмірі 790311,00 грн. за вчинення порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей на упаковці виробленого ним продукту "масло солодковершкове селянське" щодо його назви та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту. З огляду на зазначене, положення ст. 35 ГПК України, спростовуються посилання відповідача, що рішення Антимонопольного комітету України від 16.02.2016р. №68-р є незаконним та таким, що прийнято із порушенням чинного законодавства.
Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на те, що вищенаведені судові рішення у справі №910/9776/16 є ідентичними і при їх прийнятті не враховувались доводи підприємства (відповідача), оскільки рішення суду набрали законної сили.
Як зазначалось вище, відповідно до приписів ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" рішення Антимонопольного комітету є обов'язковим до виконання.
Сторонами не надано суду доказів про сплату відповідачем штрафу, накладеного рішенням №68-р від 16.02.2016р.
Згідно із ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
У п. 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" роз'яснено, що абз. 3 - 5 ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Позивач з огляду на зазначене та враховуючи час розгляду судом справи про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 16.02.2016р. №68-р про накладення штрафу, перегляду рішення та постанови суду, положення ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", просить стягнути з відповідача 790311 грн. пені.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний Комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку із порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в т.ч. про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Як убачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості по сплаті штрафу в розмірі 790311 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому визначена позивачем пеня в сумі 790311 грн. розрахована в межах максимально можливого розміру, згідно з нормами чинного законодавства.
Доказів про сплату штрафу та пені на час вирішення спору в суді та доказів, які спростовують позовні вимоги, суду не подано.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.
Враховуючи задоволення позову, судові витрати по справі згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Антимонопольного комітету України, м. Київ до дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення 790311 грн. штрафу та 790311 грн. пені задовольнити.
Стягнути з дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод", м. Старокостянтинів, вул. І.Франка, буд. 47 (код 31952591) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106) 790311 грн. (сімсот дев'яносто тисяч триста одинадцять гривень 00 коп.) штрафу, 790311 грн. (сімсот дев'яносто тисяч триста одинадцять гривень 00 коп.) пені.
Видати наказ.
Стягнути з дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод", м. Старокостянтинів, вул. І.Франка, буд. 47 (код 31952591) на користь Антимонопольного комітету України, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45 (код 00032767) судовий збір в розмірі 23709,33 грн. (двадцять три тисячі сімсот дев'ять гривень 33 коп.).
Видати наказ.
Повне рішення складено 23.05.2017 р.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45); 3 - відповідачу (31104, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. І. Франка, 47).