04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" травня 2017 р. Справа№ 910/17764/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Хрипуна О.О.
при секретарі судового засідання: Каніковському А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Верховець О.В. (представник за довіреністю)
від відповідача: Слюсаренко Н.А. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест»
на рішення господарського суду міста Києва
від 13.12.2016
у справі №910/17764/16 (суддя Домнічева І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест»
до Комунального підприємства «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі»
про стягнення 57 000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (далі - ТОВ «Інтерагроінвест») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» (далі - КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі») про стягнення 57 000,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував неналежним виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором на виконання проектно-вишукувальних робіт №196 від16.02.2012, у зв'язку з чим відповідачу була надіслана претензія про повернення коштів у розмірі 47 500,00 грн. та стягнення штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ «Інтерагроінвест» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2016 у справі №910/17764/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а висновки суду, викладені в рішенні, хибними та такими, що не відповідають обставинам справи. При винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач нібито не надав доказів щодо виконання свого обов'язку з надання всіх вихідних даних, а саме: розпорядження Ставищенської РДА на розроблення проекту із землеустрою щодо земельної ділянки площею 36 га у с. Іванівка, Ставищенського району, Київської області та нотаріально завірені копії правовстановлюючих документів на будівлі та споруди, які розташовані на вказаній земельній ділянці.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Інтерагроінвест» на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2016 у справі №910/17764/16 до провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 28.02.2017.
20.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, законним та таким, що прийняте у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні 28.02.2017, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 07.03.2017.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі №910/17764/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу якого, справу №910/17764/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.) від 07.03.2017 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Інтерагроінвест» до провадження; призначено до розгляду на 29.03.2017.
03.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача надійшли письмові пояснення.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі №910/17764/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу якого, справу №910/17764/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Хрипун О.О.) від 29.03.2017 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Інтерагроінвест» до провадження; призначено до розгляду на 05.04.2017.
В судовому засіданні 05.04.2017, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 16.05.2017.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2017 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2017 заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.02.2012 між ТОВ «Інтерагроінвест» та КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» було укладено договір № 196 на виконання проектно-вишукувальних робіт (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню робіт по темі: Комплекс робіт по інвентаризації земельних ділянок, встановленню зовнішніх меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), виготовленню технічної документації та отримання відповідних погоджень (висновків) щодо затвердження технічної документації для оформлення договору(ів) оренди земельних ділянок за адресою: с. Іванівка, Ставищенський р-н., Київська обл., орієнтовна площа 41 га.
Відповідно до п. 2.1. Договору за виконані проектно-вишукувальні роботи, згідно діючого договору замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом про договірну ціну (Додаток №1 до Договору) 79 166 грн 67 коп, ПДВ 20% 15 833 грн 33 коп. Загальна сума робіт по договору становить 95 000 грн 00 коп.
У відповідності до п. 2.2. Договору не пізніше десяти банківських днів з дня підписання договору та на підставі виставленого виконавцем рахунку, замовник зобов'язаний перерахувати виконавцю 50% вартості робіт, згідно п. 2.1. цього договору.
Термін виконання передбачених у п. 1.1. даного договору робіт становить 45 робочих днів з моменту сплати замовником передоплати (п. 8.1. Договору).
Колегією судів встановлено, що 29.02.2012 на виконання п.п. 2.2., 8.1. Договору, позивач здійснив попередню оплату, перерахувавши відповідачеві 47 500,00 грн., що не заперечується сторонами у справі.
03.05.2012 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою, зокрема, викладено п. 8.1. Договору в новій редакції: «термін виконання передбачених у п. 1.1. даного Договору робіт: до 01 липня 2012 року.».
19.06.2015 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, згідно якої сторони домовились внести зміни у пункт 8.1. договору та викласти його у наступній редакції і доповнити договір пунктом 8.3.:
«8.1. Термін виконання передбачених у п. 1.1. даного договору робіт: до 01 вересня 2015 року.
8.3. Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами, і діє до повного розрахунку сторонами.».
Окремо суд звертає увагу, що сторонами в п. 2.2. Договору передбачено оплату авансового платежу та в п. 4.5 Договору погоджено, що у разі відмови виконавця від виконання передбачених даним договором робіт, він зобов'язаний повернути попередньо отримані кошти від замовника протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги про це від замовника.
Твердження скаржника про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань у встановлений договором строк, що, на його думку, є підставою для повернення авансу, колегія суддів оцінює критично, оскільки як встановлено вище повернення суми авансу можливе лише за умови відмови виконавця від виконання робіт, передбачених Договором, а посилання позивача на те, що строк дії Договору закінчився 01.09.2015 спростовується тим, що позивач, як він сам зазначає у своїй позовній заяві (а.с. 7), 08.12.2015 особисто передав відповідачу по акту приймання-передачі нотаріально завірені копії права власності на будівлі, що належать позивачу та інші установчі документи для можливості виконання робіт по договору, що вказує на те, що останній погоджувався на те, що Договір діє до повного виконання робіт за Договором та повного розрахунку.
З викладеного вбачається, що сторони дійшли згоди про повернення суми авансового платежу лише у випадку відмови виконавця від виконання робіт, однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач до цього часу не відмовлявся від виконання робіт обумовлених договором та, крім того, наполягає на їх виконанні.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повного виконання робіт, акт приймання-передачі сторонами не підписано та повний розрахунок за виконані роботи так і не відбувся, на даний час договір є чинний, вимоги про його розірвання не ставилися.
За твердженням позивача, станом на 10.09.2015 роботи, передбачені у договорі, виконані не були, а тому відповідачеві була надіслана претензія про повернення коштів у розмірі 47 500,00 грн. та стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 890 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Відповідно до ст. 891 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт. У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, всі передбачені умовами Договору роботи стосовно земельної ділянки кадастровий № 3224283200:05:001:0049 були виконані відповідачем в повному обсязі, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.09.2013 № НВ-3201321992013 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.2016, що посвідчує реєстрацію права оренди ТОВ «Інтерагроінвест» (номер запису 14544365) на зазначену земельну ділянку.
Як стверджує відповідач, позивач свій обов'язок щодо надання документів, необхідних для складання документації із землеустрою по ділянці площею 36 га не виконав, відтак дії відповідача щодо неналежного виконання взятих на себе зобов'язань не можна вважати протиправними, а тому відсутні підстави для стягнення на користь позивача вказаної суми збитків. Договір є чинним, роботи відповідно до умов договору були фактично виконані в обсязі, що перевищує обсяг здійснення попередньої оплати, а документи, необхідні для завершення робіт так і не були подані позивачем.
Як вірно встановив суд першої інстанції, стосовно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 36 га в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва під комплексом нежитлових будівель та споруд, відповідачем, відповідно до умов Договору, було виконано геодезичні польові та камеральні вишукування території господарських дворів, земля під якими планувалась до відведення позивачеві.
У договорі сторони чітко визначили наслідки неналежного виконання виконавцем своїх зобов'язань, а саме: вказали, що за порушення строків виконання робіт, або за несвоєчасну оплату робіт виконавець/замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми договору за кожний день прострочення, однак не більше 10% від суми договору. Оплата пені та інших штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що передбачені цим договором (п. 4.2. Договору); за порушення, з вини виконавця, строку виконання передбачених у даному договорі робіт понад 10 календарних днів, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від суми договору (п. 4.3. Договору); у разі відмови виконавця від виконання передбачених даним договором робіт, він зобов'язаний повернути попередньо отримані кошти від замовника, на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги про це від замовника (п. 4.5. Договору). Крім того, сторони в п. 4.6. Договору погодили, що сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Тобто невиконання покладених на виконавця обов'язків, виконання з порушенням строків чи інші допущені недоліки, є підставою для настання інших правових наслідків для сторін такого правочину ніж повернення суми авансу.
Колегія суддів звертає увагу, що правовідносини сторін виникли у зв'язку з виконанням договору підряду. Загальні положення про підряд регламентовані § 1 гл. 61 ЦК України, в тому числі: порядок оплати роботи підрядникові обумовлену ціну (ст. 854 ЦК України), його права на отримання плати за виконану частину роботи, навіть, якщо роботи за договором підряду повністю не виконані (ч. 4 ст. 849, ч. 2 ст. 850, абз. 2 ч. 1 ст. 855 ЦК України), а також права замовника у разі неналежного виконання договору зі сторони підрядника (ст. 849, 854, 858 ЦК України).
Норми, що регулюють правовідносини підряду, передбачають в залежності від обставин та сторони договору, з вини якої не відбулось закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну, право вимоги виплати підряднику плати за виконану частину роботи, навіть, якщо роботи за договором підряду повністю не виконані, або відшкодування підрядником замовнику всіх понесених ним витрат, однак зазначені норми законодавства не передбачають повернення авансових платежів.
Так, згідно ч. 2 ст. 849 ЦК та ч. 2 ст. 320 ГК України, які унормовують права замовника та визначають, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Однак матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується, що позивач у справі не звертався з вимогою про розірвання договору, не відмовлявся від договору в односторонньому порядку у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, та відповідач в свою чергу також не заявляв вимоги про розірвання договору, що свідчить про чинність договору з урахуванням п. 8.3.Договору та існування у сторін взаємних прав та обов'язків, в тому числі права вимагати виконання робіт та обов'язок підрядника у їх здачі, та права вимагати плату за виконані роботи та обов'язок в їх оплаті.
Враховуючи, що Договір є чинним, жодна із сторін не заявляла про його розірвання, зобов'язання сторін не є припиненими, відтак підстави для повернення авансу, сплаченого на виконання чинного договору, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення передоплати в сумі 47 500 грн за Договором.
Згідно ст. 22 Закону України «Про землеустрій», землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень.
Статтею 50 вказаного Закону передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 9 у випадках передбачених законом).
Відтак, позивачем не надано доказів щодо виконання свого обов'язку сторони по Договору з приводу надання всіх необхідних вихідних даних (п.1.2.) та вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій», що є підставою для розроблення проекту із землеустрою, а саме: розпорядження Ставищенської РДА про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо земельної ділянки 2 у с. Іванівка, Ставищенський р-н., Київська обл., нотаріально завірені копії правовстановлюючих документів позивача, що підтверджують право власності на будівлі та споруди, які розташовані на земельній ділянці 2, що відповідно унеможливлює застосування до відповідача відповідальності.
Враховуючи викладене вище та п. 4.6. Договору відсутні підстави для стягнення на користь позивача штрафу у розмірі 10% суми Договору, на підставі п. 4.3. Договору, на який посилається позивач.
За таких обставин, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2016 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2016 у справі №910/17764/16 - без змін.
2. Матеріали справи №910/17764/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
О.О. Хрипун