ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.05.2017№910/22759/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Терра Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т КАПІТАЛ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія
«Всесвіт»
про стягнення 118 918 705,40 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Лантух Є.С. за довіреністю від 15.02.2017;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «Терра Банк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т КАПІТАЛ" (далі - відповідач) про стягнення 118 918 705,69 грн., з яких 109 751 189,04 грн. строкової заборгованості по кредиту, 8 768 067,59 грн. заборгованості по процентах, 205 259,58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 194 189,48 грн. 3 % річних та втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Кредитного договору № КЛ/14/7-34 від 25.02.2014 в частині повернення наданих йому кредитних коштів, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2014 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/22759/14, розгляд справи призначено на 06.11.2014 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2014 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 27.11.2014 року, відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" про вжиття заходів до забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2014 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 18.12.2014, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Всесвіт».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2014 на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі № 910/22759/14 зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/25811/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т КАПІТАЛ» до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» про визнання Кредитного договору № КЛ/14/7-34 від 25.02.2014 недійсним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі № 910/25811/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Т КАПІТАЛ» до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» про визнання Кредитного договору № КЛ/14/7-34 від 25.02.2014 недійсним відмовлено.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2017 поновлено провадження у справі № 910/22759/14 та призначено до розгляду на 15.02.2017 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.03.2017 року.
Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 16.03.2017 № 05-23/1000 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/22759/14 у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді ОСОБА_5. Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу № 910/22759/14 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2017 року суддею Літвіновою М.Є. прийнято справу № 910/22759/14 до свого провадження, її розгляд призначено на 10.04.2017 року.
В судове засідання 10.04.2017 року представники відповідача та третьої особи не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 10.05.2017 року.
Представник позивача в судовому засіданні 10.05.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 10.05.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 10.05.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
25.02.2014 року між позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник) було укладено Кредитний договір № КЛ/14/7-34 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію (далі - кредит) з загальним лімітом в сумі 110 000 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3. цього Договору, в розмірі 24,5% річних та сплачувати інші платежі, передбачені цим Договором.
Цільове використання (мета) кредиту - для поповнення оборотних коштів (п. 1.2. Договору).
Пунктом 1.3. Договору передбачено строк кредитування:
1.3.1. кредитна лінія відкривається з 25.02.2014 по 24.02.2015 (включно).
1.3.2. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в строки (терміни) по 24.02.2015 (включно).
Тип процентної ставки за користування кредитом, зазначеної в пунктах 1.1. та 3.6. цього Договору - фіксована (п. 1.4. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору кредитні кошти надаються Банком Позичальнику окремими траншами шляхом:
- оплати в межах сум та відповідно до строків, визначених в п. 1.3. цього Договору, розрахункових документів Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20624301130023.980, відкритого в ПАТ «Терра Банк», код Банку 380601;
- перерахування на поточний рахунок Позичальника № 26004301130023.980, відкритий в ПАТ «Терра Банк», код банку 380601. При цьому, за згодою Банку допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів у відповідну валюту, згідно з умовами та на цілі, передбачені Договором, для подальшого використання за цільовим призначенням.
Надання банком кредитних коштів (траншів) здійснюється за умови отримання Банком у строк, не менше як за один банківський день до дати видачі коштів в межах суми, визначеної в п. 1.1 попередньої письмової заявки Позичальника.
За умовами п. 3.2. Договору погашення кредиту Позичальник здійснює на рахунок № 20624301130023.980 в ПАТ «Терра Банк», код банку 380601, відповідно до строків, визначених в п. 1.3. цього Договору. Якщо останній день для сплати чергового платежу по кредиту припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. У разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені цим Договором строки, суми непогашених у строк платежів визначаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.
Відповідно до п. 3.3. Договору нарахування процентів за користування кредитом по Договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному п. 1.1. цього Договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Проценти за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно, в дату, визначену Банком, але не пізніше останнього робочого дня місяця. Нарахування процентів здійснюється за період з дати надання кредиту по день, що передує останньому робочому дню місяця, в якому надано кредит, включно, та надалі за період з останнього робочого дня місяця, попереднього звітному, по день, що передує останньому робочому дню звітного місяця, а при погашенні кредиту - по день, що передує дню погашення кредиту. В грудні місяці у зв'язку з завершенням календарного року проценти нараховуються по 31 грудня включно.
Пунктом 3.4. Договору передбачено, що проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше п'ятого календарного дня місяця наступного за місяцем нарахування, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. цього Договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового погашення заборгованості по кредиту на рахунок № 20680301130023.980, відкритий в ПАТ «Терра Банк», код банку 380601.
За умовами п. 3.6. Договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 34,5% річних (проценти за понадстрокове користування кредитом). Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (проценти за понадстрокове користування кредитом), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту. Проценти за понадстрокове користування кредитом нараховуються банком щомісячно в дату, визначену Банком, але не пізніше останнього робочого дня місяця. Проценти нараховуються за період з дати виникнення простроченої заборгованості по кредиту по день, що передує останньому робочому дню місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з дня, в якому здійснювалось нарахування процентів в минулому місяці, по день, що передує дню нарахування процентів в поточному місяці, включно та з дня попереднього нарахування до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення. Сплата процентів за понадстрокове користування кредитом здійснюється в порядку та в терміни, зазначені у п. 3.4. цього Договору.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором, між Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Всесвіт" (Заставодавець) було укладено договір застави майнових прав № МП/14/9-34 (далі - Договір застави).
Відповідно до п. 2.1. Договору застави предметом застави за цим договором є майнові права на грошові кошти, які належать Заставодавцю за Договором банківського вкладу (депозиту) № 02/Д/14/02-34 "Пунктуальний" від 28.02.2014, укладеним між Заставодавцем та Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" строком дії до 27.02.2015 на суму 30 000 000,00 грн.
З урахуванням того, що майнові права по Договору банківського вкладу (депозиту) № 02/Д/14/02-34 від 28.02.2014 передаються в заставу частково, сторони за взаємною згодою оцінили (визначили заставну вартість) предмета застави в сумі 4 000 000,00 грн.
Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та на виконання умов Договору надав відповідачу кредит у розмірі 110 000 000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки по особовому рахунку відповідача.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч.1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Згідно з п. п. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18 червня 2003 року, (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.
Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з пунктом 4.6. Положення меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).
Відповідно до п. п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.
Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.
Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.
Згідно з п. п. 5.6, 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Врахувавши вищезазначене, судом прийнято до уваги надані позивачем банківські виписки з особових рахунків відповідача як належні та допустимі докази в розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 4.3.4 Договору Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом, та/або суми неустойки, передбачених цим договором, у разі настання будь-якого або всіх, передбачених п. 4.3.4. Кредитного договору випадків, зокрема: не виконання Позичальником у строк своїх зобов'язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або по сплаті комісійної винагороди та/або інших зобов'язань по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.
У зв'язку з настанням передумов для припинення кредитування відповідача, визначених п. 4.3.4 Кредитного договору, зокрема, простроченням сплати чергових платежів по нарахованих процентах більш ніж на один місяць, та з метою дострокового повернення всієї наявної заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, 27.08.2014 року відповідачу було направлено вимогу № 27.08.2014/42-вих про дострокове погашення всієї наявної заборгованості за Кредитним договором.
Проте, вищевказана вимога позивача відповідачем залишена без задоволення, заборгованість за спірним Договором не оплачена.
Враховуючи зазначені обставини, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В даному випадку, станом на момент розгляду цього спору по суті настав визначений умовами Кредитного договору строк повернення кредиту, однак відповідач взятих на себе зобов'язань за договором у повному обсязі не виконав.
Таким чином, оскільки відповідач отримав відповідні кредитні кошти, однак в обумовлений договором кінцевий строк повернення кредиту, не повернув їх позивачу, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді у розмірі 109 751 189,04 грн. строкової заборгованості по кредиту та 8 768 067,59 грн. заборгованості по процентам, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.
У свою чергу, що стосується заявлених до стягнення 205 259,58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, слід відзначити наступне.
Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).
Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.
Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за порушення визначених в цьому Договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород Позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Оплата штрафних санкцій здійснюється в національній валюті України за курсом НБУ на дату оплати.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 205 259,58 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам спірного Кредитного договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення 24 932,08 грн. 3% річних та 169 257,40 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. п. 3.1., 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У пункті 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вказано, що зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Так, відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал,період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
В силу приписів п. 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 24 932,08 грн. та інфляційних втрат у розмірі 169 257,40 грн., суд вважає їх арифметично вірними та такими, що відповідають приписам чинного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинні на момент подачі позову) визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5).
Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Терра Банк", від імені якого діє Уповноважена особа на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Терра Банк" - Ірклієнко Ю.П., призначений рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2014 №72 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Терра Банк".
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" станом на 01.01.2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218, 00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позову) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827, 00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080, 00 грн.).
При зверненні з даним позовом, належна до сплати суми судового збору становила 73 080, 00 грн.
Враховуючи, що на момент подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 73 080, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т КАПІТАЛ» (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 40; код ЄДРПОУ 39082709) на користь Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 28 В; код ЄДРПОУ 24425738) 109 751 189 (сто дев'ять мільйонів сімсот п'ятдесят одну тисячу сто вісімдесят дев'ять) грн. 04 коп. строкової заборгованості по кредиту, 8 768 067 (вісім мільйонів сімсот шістдесят вісім тисяч шістдесят сім) грн. 59 коп. заборгованості по процентам, 205 259 (двісті п'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 58 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 24 932 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 08 коп. 3% річних та 169 257 (сто шістдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят сім) грн. 40 коп. інфляційних втрат.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т КАПІТАЛ» (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 40; код ЄДРПОУ 39082709) на користь Спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.
4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.05.2017.
Суддя М.Є. Літвінова