16.05.2017 Справа № 904/5135/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро
до Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область
про стягнення 32 407,04 грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 20.12.2016)
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 01-10.1/208 від 04.04.2017)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості 32 407,04 грн., з яких: 30 682,12 грн. основного боргу, 1059,16 грн. пені, 113,48 грн. 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 552,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №114111R42FSB017 від 25.01.2016 на постачання природного газу, в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 16.05.2017.
16.05.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні подав відзив на позов, в якому зазначив, що після порушення провадження у справі, ним було погашено суму основного боргу у розмірі 30682,12 грн., просив суд на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинити провадження у справі в цій частині.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд,
25.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник - позивач) та Управлінням державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області (споживач - відповідач) укладений договір №114111R42FSB017 на постачання природного газу (а.с.10-13).
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 (09123000-7) Газ природний) (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з п. 3.2. договору в редакції додаткової угоди до договору №2 від 27.02.2017, з 01.02.2017 ціна газу становить 8717,50 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1743,50 грн., всього з ПДВ - 40461,00 грн.
Відповідно до п.п. 4.2. та 4.2.1. договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 30 числа розрахункового місяця, у якому здійснюється постачання газу.
Згідно п. 4.2.3. договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
На виконання умов договору, у лютому 2017 позивач здійснив постачання природного газу відповідачу на загальну суму 30682,12 грн., про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі природного газу №ДОЗ00008072 від 28.02.2017 (а.с.16).
Відповідач свої зобов'язання за договором, в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу належним чином та в установлений строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем на суму 30682,12 грн., що і стало причиною звернення позивача до господарського суду.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно умов договору, строк оплати поставленого природного газу є таким, що настав.
Позивач звернувся до господарського суду 27.04.2017 року.
Провадження у справі також порушено 27.04.2017.
27.04.2017 та 28.04.2017 відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 30682,12 грн., що не заперечується представником позивача.
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 30682,12 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Також, позивачем нараховано 3% річних за період з 01.03.2017 по 14.04.2017 у сумі 113,48 грн. та інфляційні втрати в розмірі 552,28 грн. за березень 2017.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Перевіривши розрахунок 3% та інфляційних втрат, за визначений позивачем період, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 113,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 552,28 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1059,16 грн., судом враховано таке.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до 6.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
На підставі п. 6.2.1. договору, позивачем здійснено нарахування пені за період з 01.03.2017 по 14.04.2017 на загальну суму 1059,16 грн.
Перевіривши розрахунок пені, за визначений позивачем період, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1059,16 грн. є обґрунтованими.
Одночасно, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, виходячи з наступного:
Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, судом враховано той факт, що позивачем не надано доказів того, що він зазнав будь-яких збитків в наслідок неналежного виконання відповідачем умов договору. Прострочення сплати заборгованості є нетривалою, та станом на час розгляду справи погашена відповідачем у повному обсязі. Розмір стягуваних штрафних санкцій є явно неспіврозмірним із розміром основного боргу та наслідками поведінки винної сторони.
Отже, враховуючи викладене, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені на 75% від належної до стягнення суми, що буде становити суму пені - 264,79 грн.(25%).
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням суми щодо якої припинено провадження у справі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015р. № 484-VІІІ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір встановлені ставки судового збору, а саме: за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн., що підтверджується платіжним дорученням №76 від 18.04.2017 (а.с.9).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розрахований судовий збір у розмірі 85,16 грн., решта судового збору (1514,84 грн.) підлягає поверненню позивачу в разі подання ним відповідного клопотання.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 30682,12 грн. припинити.
Стягнути з Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 2, код 37976087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, код 39572642) 264,79 грн. пені, 113,48 грн. 3% річних, 552,28 грн. інфляційних втрат та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 85,16 грн., про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.05.2017
Суддя ОСОБА_3