пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
16.05.2017 справа № 908/31/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства “Схід”, с.Святотроїцьке Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від07.03.2017р. (повний текст підписано 09.03.2017р.)
у справі№ 908/31/17 (суддя Дроздова С.С.)
за позовомІнституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, с.Сонячне Запорізької області
доСелянського (фермерського) господарства “Схід”, с.Святотроїцьке Запорізької області
простягнення 32600,00грн.
Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України, с.Сонячне Запорізької області, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Селянського (фермерського) господарства “Схід”, с.Святотроїцьке Запорізької області про стягнення боргу за договором купівлі-продажу №54 від 21.05.2015р. у розмірі 32600,00грн.
07.03.2017р. в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем боргу, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 27600,00грн. основного боргу. Зазначена заява була прийнята судом, в подальшому суд розглядав справу з її урахуванням.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.03.2017р. (повний текст підписано 09.03.2017р.) позовні вимоги Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України до Селянського (фермерського) господарства “Схід” (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) задоволено в повному обсязі. Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умові договору купівлі-продажу в частині здійснення своєчасних розрахунків за отриманий товар.
Селянське (фермерське) господарство “Схід” не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду змінити та стягнути з відповідача борг у розмірі 20000,00грн.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що рішення було прийнято за наслідками неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначає, що після порушення провадження у справі ним було перераховано на рахунок позивача 12600,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №449 від 06.03.2017р., №440 від 10.02.2017р., №444 від 28.02.2017р. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем було приховано від суду той факт, що листом №7 від 03.03.2017р. відповідач повідомив його про те, що в платіжних дорученнях №440 та №444 помилково вказано в призначенні платежу інший договір.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2017р. (головуючий Зубченко І.В., судді Ломовцева Н.В., Татенко В.М.) прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скарги на 16.05.2017р.
У зв'язку з неможливістю розгляду справи суддями - членами колегії Татенко В.М. та Ломовцевою Н.В. через перебування у відпустках на дату слухання справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.
Від позивача на електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією розглянутий та долучений до матеріалів справи.
Представники сторін у судове засідання 16.05.2017р. не з'явилися. У відзиві позивача та у резолютивній частині апеляційної скарги позивача містяться клопотанням про розгляд апеляційної скарги без участі їх представників.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З урахуванням вищенаведеного, задовольняючи клопотання позивача та відповідача про розгляд справи без участі їх представників, приймаючи до уваги, що явка сторін не була визнана обов'язковою, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
21.05.2015р. між Інститутом олійних культур Національної академії аграрних наук України (далі - продавець) та Селянським (фермерським) господарством “Схід” (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу №54 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1 продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити насіння. Загальна сума договору - 32600,00грн., у т.ч. ПДВ - 5433,33грн.
Згідно з п.2.3 продукція вважається переданою продавцем та прийнятою покупцем за кількістю та якістю згідно підписаних сторонами накладних.
Пунктом 3.1 встановлено, що оплата здійснюється згідно виставлених рахунків та накладних до 31.12.2015р.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015р. (п.6.3).
Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 32600,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №206 від 21.05.2015р. на суму 26600,00грн. та №207 від 21.05.2015р. на суму 6000,00грн Для оплати продавцем були виставлені рахунки №0000000257 від 09.06.2016р. та №0000000259 від 09.06.2016р., які продавцем на адресу покупця були направлені разом з вимогою щодо оплати заборгованості №513 від 09.06.2016р.
У порушення взятих на себе зобов'язань, оплату за отриманий товар на момент подання позовної заяви відповідач не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Укладений між сторонами договір №54 від 21.05.2015р. за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Приписами ч.1 ст.662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №54 від 21.05.2015р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 32600,00грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні №206 від 21.05.2015р. (на суму 26600,00грн.) та №207 від 21.05.2015р. (на суму 6000,00грн.)
Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних та довіреністю відповідача на отримання товару від позивача. Крім того, факт отримання товару на загальну суму 32600,00грн. відповідачем не заперечується.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
Згідно з ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 692 ЦК України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами пункту 3.1 договору оплата здійснюється відповідно виставлених рахунків та накладних до 31.12.2015р.
На момент подання позовної заяви заборгованість в розмірі 32600,00грн. погашена не була.
Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження по справі відповідач здійснив часткове погашення боргу у розмірі 5000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №449 від 06.03.2017р.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що ним було перераховано на рахунок позивача 12600,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №449 від 06.03.2017р. на суму 5000,00грн., №440 від 10.02.2017р. на суму 5000,00грн., №444 від 28.02.2017р. на суму 2600,00грн.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що в платіжному дорученні №440 від 10.02.2017р. в призначенні платежу зазначено «згідно ліцензійного договору №11 на використання сортів та гібридів від 21 травня 2015р.», в той час як спірним є договір №54 від 21.05.2015р.
За твердженнями апелянта, листом №7 від 03.03.2017р. він повідомив позивача про те, що в платіжних дорученнях №440 та №444 помилково вказано призначення платежу за іншим договором. Однак, відповідних доказів направлення зазначеного листа скаржником не надано, а позивач зазначає, що до теперішнього часу листа не отримував. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що між сторонами було укладено декілька договорів, серед яких є ліцензійний договір №11 від 21.05.2015р., оплата в межах якого і була здійснена платіжним дорученням №440 від 10.02.2017р. Зазначений факт відповідачем не спростований.
Крім того, позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу пояснив, що при пред'явленні наказу на примусове виконання по справі №908/31/17 від 20.03.2017р. до Відділу державної виконавчої служби позивач зменшив суму заборгованості з урахуванням платіжного доручення №444 від 28.02.2017р. на 2600,00грн.
Судова колегія також зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем платіжні доручення №440 від 10.02.2017р. та №444 від 28.02.2017р. не надавалися.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пунктом 3.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.
Обізнаність відповідача про розгляд справи господарським судом підтверджуються наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення. Крім того, ухвалою про порушення провадження у справі від 11.01.2017р. було зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву, документальні докази повного або часткового виконання грошового зобов'язання та інше, однак зазначені вимоги відповідачем не виконано.
Ухвалами суду першої інстанції від 13.02.2017р. та від 28.02.2017р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, зобов'язано надати визначені раніше документи. Відповідачем вимоги суду залишені без виконання.
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що аргументи, які викладені в апеляційній скарзі, судовою колегією не приймаються, оскільки відповідач про розгляд справи в суді першої інстанції був обізнаний, відзиву на позовну заяву та платіжних доручень, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, не надав. Крім того, Донецький апеляційний господарський суд наголошує, що апелянтом не доведено неможливість подання зазначених доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Таким чином, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 27600,00грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 07.03.2017р. (повний текст підписано 09.03.2017р.) у справі №908/31/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства “Схід”, с.Святотроїцьке Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 07.03.2017р. (повний текст підписано 09.03.2017р.) у справі №908/31/17 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 07.03.2017р. (повний текст підписано 09.03.2017р.) у справі №908/31/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий І.В. Зубченко
Судді: О.А. Марченко
ОСОБА_3
Надруковано 6 прим.: 1- позивачу; 2- відповідачу; 1- до справи; 1- ДАГС; 1 - ГСЗО