номер провадження справи 27/57/17
15.05.2017 Справа № 908/661/17
За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)
до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства "Комплектація і обладнання" (69063 м. Запоріжжя, вул. Чекістів, буд. 27)
про стягнення 45 244 грн. 60 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача: Якушев С.О., дов. № 7789-К-О від 28.12.2016р.
від відповідача: не з'явився
Господарським судом Запорізької області розглядається позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Комплектація і обладнання", м. Запоріжжя про стягнення 10 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 16 372 грн. 23 коп. заборгованості за відсотками, 18 872 грн. 37 коп. пені.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2017р., справу № 908/661/17 передано для розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 31.03.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/661/17, присвоєно справі номер провадження 27/57/17 та призначено судове засідання на 20.04.2017р.
Ухвалою суду від 20.04.2017р. розгляд справи відкладався на 15.05.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування оригіналів додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.
15.05.2017р. продовжено судовий розгляд справи № 908/661/17.
15.05.2017р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 15.05.2017р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав витребувані ухвалою суду документи. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 10 000 грн. 00 коп., 16 372 грн. 23 коп. заборгованості за відсотками, 18 872 грн. 37 коп. пені. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує приписами норм ст.ст. 1, 12, 15, 22, 49, 54-57 ГПК України, ст. 193 ГК України, статей 11, 105, 110, 111, 112, 525, 526, 599, 610 ЦК України та полягають в тому, що 29.08.2013 року між Публічним акціонерним товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Комплектація і обладнання» укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) № б/н зі встановленням кредитного ліміту на рахунок шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку і карточки з зразками підписів і відбитку печатки. 29.08.2013р. ПВКП "Комплектація і обладнання" скористувалось послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявки № 44 від 29.08.213 на суму 10 000,00 грн. та підписання її електронним підписом в системі Приват-24. 12.11.2013р. ПВКП "Комплектація і обладнання" скористувалось послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявки № 49 від 12.11.2013 на суму 10 000,00 грн. та підписання її електронним підписом в системі Приват-24. 28.01.2014р. ПВКП "Комплектація і обладнання" скористувалось послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявки № 3 від 28.01.2014 на суму 10 000,00 грн. та підписання її електронним підписом в системі Приват-24. Свої зобов'язання ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" виконав належним чином, своєчасним проведенням Гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку відкритому для обслуговування рахунку ПВКП "Комплектація і обладнання". Однак, ПВКП "Комплектація і обладнання" не повернуло в повному обсязі отримані кошти для погашення заборгованості за Заявкою на проведення гарантованого платежу № 3 від 28.01.2014 року за рахунок кредитних коштів в сумі 10000 грн. й Банком нараховано відсотки та прострочені відсотки за користування кредитом, штрафні санкції (пеню) за неналежне виконання зобов'язань. Заборгованість ПВКП "Комплектація і обладнання" за послугою "Гарантований платіж" становить 45 244,60 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 10000 грн.; заборгованість по відсотками за користування кредитом 16372,23 грн.; штрафні санкції (пеня) 18872,37 грн.
Представник відповідача у судові засідання, відкриті 20.04.2017р. та 15.05.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 20.04.2017р. місцем знаходження відповідача у справі є: 69063 м. Запоріжжя, вул. Чекістів, буд. 27.
Отже, відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 20.04.2017р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 15.05.2017р. надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, суд відзначає, що згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Приватне виробничо-комерційне підприємство "Комплектація і обладнання", м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 32469741), перебуває у стані припинення.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 вказаного Закону, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Зважаючи на відсутність, на дату прийняття рішення по даній справі, відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи - Приватного виробничо-комерційного підприємства "Комплектація і обладнання", м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 32469741), суд констатує належність відповідача у справі (в тому числі наявність у нього право- та дієздатності).
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Приватного виробничо-комерційного підприємства "Комплектація і обладнання", м. Запоріжжя, згідно статті 28 ГПК України.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Господарським судом встановлено, що 29.08.2013 року між Публічним акціонерним товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Комплектація і обладнання" укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) № б/н зі встановленням кредитного ліміту на рахунок шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку і карточки з зразками підписів і відбитку печатки.
Банк взяв на себе зобов'язання за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, зазначені в заяві (платіжному дорученні), яким Клієнт приєднується до цих Умов та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщені в сеті Інтернету на сайті www.privatbank.ua, які разом з Анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування, далі Договір, в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за платіжними дорученнями з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, рахунки яких відкриті в Банку.
Відповідно до п. 3.2.2.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі). Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладанні договорів та угод у письмовій формі.
Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
29.08.2013р. ПВКП "Комплектація і обладнання" скористувалось послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявки № 44 від 29.08.213 на суму 10 000,00 грн. та підписання її електронним підписом в системі Приват-24.
12.11.2013р. ПВКП "Комплектація і обладнання" скористувалось послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявки № 49 від 12.11.2013 на суму 10 000,00 грн. та підписання її електронним підписом в системі Приват-24.
28.01.2014р. ПВКП "Комплектація і обладнання" скористувалось послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявки № 3 від 28.01.2014 на суму 10 000,00 грн. та підписання її електронним підписом в системі Приват-24.
Інформація про послугу "Гарантований платіж" розміщена на Інтернет-сайті www.privatbank.ua в розділі Умови та Правила "Гарантований платіж" (Розділ 3.2.3).
Послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надає за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заявок на договірне списання коштів (далі - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами, (п. 3.2.3.1).
Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарському договорі, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу.
Після отримання ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91. Умов), ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника.
Відповідно до Договору відповідачу надано послуги "Гарантований платіж" за рахунок кредитних коштів, на поточному рахунку 26009055896393 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет КЛІЄНТ банк, sms - повідомлення або Інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Відповідно п. 3.2.3.2 Умов Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відсотки в розмірі 28% річних, а з 01.07.2014 року 36% річних. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості, а прострочені відсотки за кредитом нараховані з 16.10.2013 року.
Позивач прийняті на себе зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, своєчасно провів Гарантовані платежі ініційованих клієнтом, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку відкритому для обслуговування рахунку ПВКП "Комплектація і обладнання".
Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав належним чином та у повному обсязі, не повернув в повному обсязі отримані кошти для погашення заборгованості за Заявкою на проведення гарантованого платежу № 3 від 28.01.2014р. за рахунок кредитних коштів в сумі 10 000 грн. 00 коп., в результат чого заборгованість за кредитом відповідача за послугою "Гарантований платіж" складає 10 000 грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом складає 16 372 грн. 23 коп. та пеня за неналежне виконання зобов'язань складає 18 872 грн. 37 коп..
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.
В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.
Відповідно до ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 29.08.2013р. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.
Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно п. 3.2.3.10.1. Умов та Правил надання банківських послуг у разі порушення /л Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом , передбачених п.п. 3.2.3.6.2, 3.2.3.9.1 -3.2.3.9.3 цього Договору, термінів повернення кредиту , передбачених п.п. 3.2.3.2, 3.2.3.6.3, 3.2.3.6.16, 3.2.3.7.2 цього Договору, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.3.6.5, 3.2.3.9.4-3.2.3.9.6 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у% річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до 3.2.3.10.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.3.10.1.-3.2.3.10.3 здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Судом приймається до уваги, що позивачем до матеріалів справи надано виписки про рух коштів щодо утворення заборгованості за договором, укладеним між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем.
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Контррозрахунок відповідача в матеріалах справи відсутній.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Комплектація і обладнання", м. Запоріжжя 10 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 16 372 грн. 23 коп. заборгованості за відсотками та 18 872 грн. 37 коп. пені.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.
Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді спору не скористався, письмового відзиву на позов суду не надав. Укладення договору від 29.08.2013р. відповідач не заперечив, отримання кредитних коштів, які покладені в підставу позову, не спростував, доказів повного виконання зобов'язання за договором суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 15.05.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позов задовольняється повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Комплектація і обладнання", м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Комплектація і обладнання" (69063 м. Запоріжжя, вул. Чекістів, буд. 27, код ЄДРПОУ 32469741) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (юридична адреса: 49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованості за кредитом у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 16 372 (шістнадцять тисяч триста сімдесят дві) грн. 23 коп., пені в сумі 18 872 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 37 коп., 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 19.05.2017р.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.