18 травня 2017 року м. Київ К/800/31528/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є. перевіривши відповідність вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України касаційної скарги Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі №820/3790/16 за позовом Комунального підприємства «Лозоваводоканал» Лозівської міської ради Харківської області до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив :
Державна фіскальна служба України звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі №820/3790/16.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2016 року касаційна скарга Державної фіскальної служби України була залишена без руху у зв'язку з встановленням недоліків у касаційній скарзі, а саме: скаржнику необхідно було надати суду документ про сплату судового збору у розмірі та в порядку, встановленому законом або докази неможливості такої сплати у 2016 році.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2017 року клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строків на усунення недоліків касаційної скарги задоволено та продовжено строк до 28 лютого 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2017 року продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги до 25 квітня 2017 року, оскільки скаржником були усунуті недоліки не в повному обсязі.
В межах встановлено строку, скаржник подав клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Разом з тим, пунктом 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року, Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Розглянувши вказане клопотання скаржника, суддя-доповідач дійшов висновку, що в його задоволенні слід відмовити, оскільки обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для зменшення розміру судового збору.
Зазначена позиція також викладена Верховним Судом України в його ухвалі від 10 лютого 2016 року у справі №808/1060/14.
Крім того, скаржником не надано належних та допустимих доказів щодо неможливості сплати судового збору у розмірі та порядку, встановленому законом для його сплати.
Згідно до ч. 3 ст. 214 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, що її подала, з підстав не виконання ухвал Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2016 року, 27 січня 2017 року та від 22 березня 2017 року.
При цьому, повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника права повторного звернення до суду касаційної інстанції в установленому законом порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 88, 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Відмовити Державній фіскальній службі України у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору.
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у справі №820/3790/16 за позовом Комунального підприємства «Лозоваводоканал» Лозівської міської ради Харківської області до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановления та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вищого адміністративного
суду України Н.Є. Маринчак