Справа: № 826/9401/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.
Іменем України
17 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
за участю секретаря судового засідання Грабовській Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2016 року № 0000641402, № 0000661402, № 0000651402, № 0000671402, № 0133130303.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 29.12.2015 по 27.01.2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень від 29.12.2015 № 3227/26-15-13-02, 3229/26-15-13-02, № 3232/26-15-13-02, № 3230/26-15-13-02, № 3231/26-15-13-02, № 3228/26-15-13-02, № 3233/26-15-13-02 та згідно з ст. 20, 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012року по 31.12.2014року.
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 10.02.2016 року № 22/26-15-14-02-01/34048506, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» :
- п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 584672,00грн., в тому числі : за 2012 рік на суму 196883,00грн. та за 2013 рік на суму 387789,00грн., завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014рік на суму 2246793,00 грн.
- пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 920 888,00грн., в тому числі: за жовтень 2012р. на суму 1563,00 грн., за листопад 2012р. на суму 108534,00грн., за січень 2013року на суму 153442,00грн., за лютий 2013року на суму 185973,00грн., за березень 2013року на суму 306388,00грн., за квітень 2013року на суму 15610,00грн., за вересень 2013року на суму 88 103,00грн., за жовтень 2013року на суму 20828,00грн., за листопад 2013року на суму 8 213,0 0грн., за квітень 2014року на суму 20995,00грн., за травень 2014року на сум у 1 501,00 грн., за червень 2014року на суму 712,00грн., за липень 2014року на суму 2156,00грон., за серпень 2014року на суму 4032,00 грн., за вересень 2014року на суму 2838,00 грн.; завищення суми від'ємного значення різн7иці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 9970,00 грн., в тому числі: за листопад 20141рлку на суму 3753,00грн., за грудень 2014року на суму 6217,00 грн.
- пп. 170.9.1 «а» п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 37 459,23грн., у тому числі: за 2012рік на суму 2 481,67грн., за 2013ріік на суму 12 903,86грн., за 2014рік на суму 22 073,00грн.
- пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 25 421,07грн., у тому числі: за 2012рік на суму 518,55грн., за 2013рік на суму 10 641,77грн., за 2014рік на суму 14 260,76грн.
- п. 2.6 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, зі змінами та доповненнями.
На підставі складеного акту перевірки від 10.02.2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:
№ 0000641402 від 26.02.2016року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 730 840,00грн., в тому числі за основним платежем на суму 584 672,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 146 168,00грн.;
№ 0000661402 від 26.02.2016року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014рік на суму 2 246 793,00грн.;
№ 0000651402 від 26.02.2016року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 957 354, 00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 765 883,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 191 471,00 грн.;
№ 0000671402 від 26.02.2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 9 970,00 грн.;
№ 0133130303 від 26.02.2016 року, яким донараховано зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 108 733,10 грн., в тому числі за основним платежем на суму 62 880,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 45 852,80 грн.
Враховуючи вищенаведене позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України).
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З приводу визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає.
Як встановлено колегією суддів, перевіркою встановлено, що на формування податкових зобов'язань у перевіряємому періоді, вплинуло включення до такого, взаємовідносин з TOB «Тітус Трейд».
Між позивачем та TOB «Тітус Трейд» укладено договір поставки від 08.11.2013 №08/11-13 відповідно до умов якого позивачем здійснювалось постачання на користь TOB «Тітус Трейд» газу вуглеводневого скрапленого та виписано видаткові накладні на загальну суму 433 330 грн. (ПДВ 86 666,0 грн.).
Перевіркою встановлено, що керівника TOB «Тітус Трейд» ОСОБА_3, яким безпосередньо підписувалась надана позивачем документація, визнано винним у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво.
В рамках кримінальної справи № 756/12888/15-к директор TOB «Тітус Трейд» свою вину у вчиненні дій спрямованих на утворення та здійснення фіктивної підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності по мінімізації податкових зобов'язань для різних суб'єктів підприємницької діяльності, визнав у повному обсязі.
Кримінальне провадження стосовно керівника TOB «Тітус Трейд» ОСОБА_3 закрито Оболонським районним судом міста Києва за нереабілітуючими обставинами.
Також підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення податковим органом відсутності настання реальних наслідків за правочином укладеним між позивачем та TOB «Інформтрест-консалтінг» №344-12 від 20.04.2012.
Згідно умов договору, TOB «Інформтрест-консалтінг» зобов'язувалось поставити на адресу позивача скраплений газ, партіями.
Відповідно до п. 5 Договору, партія товару - кількість товару відвантаженого постачальником, згідно однієї товарно-транспортної накладної.
Відвантаження товару здійснюється на підставі заявки та оплаченого рахунку фактури. При відсутності повної оплати за товар постачальник може відмовити у поставці товару.
Позивачем не надано копії заявок про розміри партій поставки, або доказів що такі здійснювались у телефонному режимі.
В підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних від 26.11.2012 № РН-0004109, від 29.11.2012 № РН- 0004170, від 30.11.2012 № РН-0004222 та ін. на поставку газу скрапленого, разом з тим, із їх змісту вбачається, що фактично позивач не виступав покупцем товару, натомість здійснював поставку скрапленого газу на користь інших суб'єктів господарювання, доказів отримання товару від TOB «Інформтрест-консалтінг» позивачем не надано.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Газтрон-Україна» вказаний газ вуглеводневий скраплений списано у зв'язку із його реалізацією та не обліковується у складі залишків товарних запасів станом на 31.12.2013 року. Проте, доказів реалізації вказаного товару позивачем не надано.
Між позивачем та TOB «УКРЕНЕРГОРИНОК» укладено договір поставки за №344-12 від 31.01.2012 року, разом з тим, позивачем як до перевірки так і суду не надано вказаний договір та документи складені сторонами на виконання такого, а тому немає можливості дослідити умови поставки товару.
З наведеного вбачається, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження реального виконання зобов'язань за зазначеними вище правочинами.
Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень слугувало встановлення податковим органом, віднесення до складу адміністративних витрат, витрати на відрядження без наявності документів, що підтверджують зв'язок таких відряджень з господарською діяльністю позивача, та вартість послуг міжнародного роумінгу.
В обґрунтування безпідставності таких висновків податкового органу позивач зазначає, що усі витрати підприємства як на відрядження своїх працівників так і на оплату вартості мобільного зв'язку безпосередньо пов'язані із діяльністю товариства, однак суду жодних доказів таких пояснень не надано.
TOB «ГАЗТРОН-УКРАЇНА» у складі витрат на збут задекларовано вартість послуг оренди складу та доставки товару від контрагента TOB «УК «МОДУС», вартість послуг по перевезенню вантажу отриманих від TOB «Алантєхсервіс» та вартість надання консультаційних послуг від TOB «ДМС ГОЛД» та від TOB «Карденвол».
Однак, позивачем не надано до суду жодних доказів понесення таких витрат, так їх зв'язку із господарською діяльністю товариства.
З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення зобов'язання з податку на додану вартість, слугувало встановлення перевіркою віднесення ТОВ «Газтрон-Україна» у листопаді 2012 року до складу податкового кредиту, суму ПДВ у розмірі 2464,00 грн. на підставі податкової накладної № 81 від 22.10.2012р. складених постачальними позивача ТОВ «ПІГ «Трансконтиненталь», тоді як по даній операції мало місце повернення коштів на користь позивача.
Позивачем у декларації від 21.06.2013 року за вх. № 9037026855 здійснено коригування вказаної суми, однак в подальшому вказане зменшення податкового кредиту, позивачем при поданні податкової звітності не враховувалось.
Вказана обставина позивачем не заперечувалась, жодних доводів в обґрунтування протиправності висновків податкового органу не наведено.
Слід зазначити, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, слугувало встановлення контролюючим органом, віднесення позивачем у вересні 2014 року, до складу податкового кредиту суму сплаченого ПДВ в розмірі 2 837,60 грн. по накладній № 35685 від 30.09.2014 р. виписаній ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» двічі.
Позивачем зазначена обставина не заперечувалась, жодних доводів в обґрунтування протиправності висновків податкового органу не наведено.
З приводу податкового повідомлення-рішення від 26.02.2016 №0133130303 яким збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи з фізичних осіб.
Підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів латника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у стелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та гребування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у в'язку із здійсненням таких витрат.
Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
Додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (п.п.14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування платника податку (як резидента так і нерезидента) є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Згідно підпункту «е» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків передбачених статтею 165 цього).
Встановлено, що позивачем до складу адміністративних витрат безпідставно віднесено вартість авіаквитків, придбаних протягом 2012-2014 років на загальну суму 1 1820,74 грн. у зв'язку з відрядженням працівників до м. Санкт-Петербург (Російська Федерація); Алмата (Республіка Казахстан); м. Лондон (Великобританія); м. Москва (Російська Федерація); м. Лондон (Великобританія), м. Мінськ (Республіка Білорусь), м. Батумі (Грузія), Варшава (Польща), Київ-Санкт-Петербург (Росія), Київ-Санкт-Петербург (Росія).
Позивачем до складу адміністративних витрат безпідставно віднесено вартість послуг міжнародного роумінгу, наданих ПрАТ «МТС УКРАЇНА» на загальну суму 143149, 40 грн.
Судом першої інстанції вірно встановлено безпідставність віднесення таких витрат до адміністративних.
З огляду на викладене у позивача наявний обов'язок утримання та сплати компенсації працівникам витрат на переліт, проживання та втрат мобільного зв'язку, як додаткового блага, податку на доходи фізичних осіб.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Газтрон-Україна5» не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Я.Б.Глущенко
С.Б.Шелест
Повний текст ухвали виготовлено 17.05.2017 року.
Головуючий суддя Кузьмишина О.М.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.