Головуючий у 1 інстанції - Журавель Т.С.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 травня 2017 року справа №428/1649/17
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 березня 2017 року у справі № 428/1649/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження,
ОСОБА_2 15 лютого 2017 року звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 390013 від 06.02.2017 року та закриття адміністративного провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення (а.с. 1-3 ).
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 березня 2017 року у справі № 428/1649/17 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 29).
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі ( а.с. 34-37).
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не враховано положень вказаних у рішенні Конституційного суду України № 1-11/2015 від 26 травня 2015 року.
Позивач посилається на те, що він працює водієм на ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» на підставі трудового договору і не є власником чи користувачем автобусу в розумінні ч. 1 ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак взагалі не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 133-1 КУпАП.
Крім того, відповідачем не надано жодного доказу зберігання автобусу, що використовується для перевезення пасажирів на комерційній основі, поза встановленими місцями його стоянки, а не, наприклад, знаходження його поза межами зберігання на тимчасовій основі.
Апелянт на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. На задоволенні апеляційної скарги наполягав.
Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 06.02.2017 року інспектором роти № 3 ОСОБА_3 в Луганській області прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 390013, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. у зв'язку з порушенням останнім ч. 8 ст. 133-1 КУпАП та ч. 1 ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: зберігання транспортного засобу А 0483 РУТА номерний знак НОМЕР_1, що використовується для перевезення пасажирів на комерційній основі, поза встановленого місця для його стоянки (а.с. 4, 20).
Факт скоєння вказаного адміністративного правопорушення визнано ОСОБА_2, про що свідчить власноручне написане ним пояснення (а.с. 21-22).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що ОСОБА_2 порушив ч. 8 ст. 133-1 КУпАП та ч. 1 ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт» та визнав свою провину, що підтверджується його поясненнями.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення правильно встановив обставини у справі, докази оцінив об'єктивно і дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, частина 8 ст. 133-1 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність; адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення згідно статті 276 КУпАП.
Згідно статті 284 КУПАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку (ст. 285 КУпАП).
Відповідно статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.
Як зазначалося вище, в постанові про адміністративне правопорушення вказано на порушення позивачем ч. 8 статті 133-1 КУпАП та ч. 1 ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Статтею 21 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що власники (користувачі) автобусів, що використовуються для перевезення пасажирів на комерційній основі, повинні забезпечувати їх зберігання у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, гаражах, на майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони.
Власникам (користувачам) транспортних засобів забороняється зберігання їх у житлових зонах поза спеціально відведеними для цього майданчиками. Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень за погодженням з відповідним підрозділом Національної поліції приймають рішення про організацію місць зберігання транспортних засобів на відповідній території та здійснюють контроль за їх діяльністю відповідно до законодавства.
Згідно до ч. 8 ст. 133-1 КУпАП зберігання транспортних засобів, що використовуються для перевезення пасажирів на комерційній основі, поза встановленими місцями їх стоянки, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З договору про надання охоронюваного майданчику для розміщення транспортних засобів від 01.02.2017 року вбачається, що автостоянка «Вираж» (Виконавець) та ВАТ «Сєвєрордонецьке АТП 10920» в особі директора ОСОБА_4 (Замовник) уклали договір, згідно якого Виконавець надає Замовнику охоронюваний майданчик для розміщення транспортних засобів, визначених Додатком до цього Договору, що відповідає вимогам ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, ш. Будівельників, 5.
Договір набуває чинності з 01 лютого 2017 року і діє до 01 лютого 2019 року (п.п. 6.1. п. 6 Договору).
У переліку транспортних засобів, який надано до Договору про надання охоронюваного майданчику від 01.02.2017 року вказано, зокрема, транспортний засіб Рута А 0483.
Таким чином, з 01.02.2017 року позивач повинен був зберігати автомобіль Рута А 0483 на спеціальному охоронюваному майданчику для розміщення транспортних засобів за адресою м. Сєвєродонецьк, ш. Будівельників, 5, відповідно до Договору від 01.02.2017 року.
Пояснення ОСОБА_2, написані ним власноручно, свідчать про те, що він офіційно працевлаштований в АТП 10920 м. Сєвєродонецьк і займає посаду водія. 05.02.2017 року він займався перевезенням пасажирів по маршруту Рубіжне-Містки на комерційній основі. Після ремонту автомобіля Рута А 0483 № НОМЕР_1 та по закінченню робочого часу, автомобіль був залишений для зберігання за місцем мешкання позивача поза встановленого місця його стоянки, яке знаходиться в оренді АТП 10920 та в якому він працює. Про те, що автомобіль необхідно зберігати на АТП 10920, позивачу було відомо. Свою провину у скоєнні адміністративного правопорушення ОСОБА_2 щиро визнає.
Також з пояснення останнього вбачається, що він був ознайомлений з положеннями ст. 10, 59, 63 Конституції України (а.с. 21-22).
З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в справі докази вказують на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 133-1 КУпАП, у діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, а тому відповідачем правомірно притягнуто його до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої та апеляційної інстанцій обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині рішення суду.
Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статтями 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 березня 2017 року у справі № 428/1649/17 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції
Головуючий суддя: Г.М. Міронова
Судді: Т.Г. Арабей
ОСОБА_5