16 травня 2017 рокусправа № 331/1416/17(2-а/331/74/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Мельника В.В. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя
на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя про визнання дії щодо призначення пенсії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 з 02 лютого 2017 року пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням ч.2 ст. 40 щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02 лютого 2017 року відповідно до ст. 26, з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1, тому призначити пенсію за нормами ст. 26 з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає законних підстав.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримала вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, інші сторони до суду не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Судом також встановлено, що з 01 січня 2004 року пенсія позивачу обчислена за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
02 лютого 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах.
Листом від 08 лютого 2017 року №27/К-9 Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26, з урахуванням ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.ст. 26, 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014-2016 роки).
Однак, зазначений висновок суду першої інстанції суперечить нормам матеріального права, виходячи з наступного.
В Україні правове регулювання відносин пенсійного забезпечення здійснюється на підставі Основного Закону України, згідно з яким виключно законами України визначаються форми та види пенсійного забезпечення. Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і іншими законами України.
Пільги щодо виходу на пенсію за віком визначаються статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають право працівники зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
З 01.01.2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» і Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія за віком може призначатись як на загальних, так і на пільгових та спеціальних юридичних підставах. Під пільговим пенсіонуванням законодавець розуміє можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу.
При цьому, пенсія за віком на загальних підставах та пенсія за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а Закон України «Про пенсійне забезпечення» визначає лише право особи на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та звернулася до відповідача з заявою про призначення йому того самого виду пенсії: пенсії за віком на умовах і в порядку, передбаченому ст. 26, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка не передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
При призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Тому, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи те, що позивач скористався своїм правом на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка, як і пенсія за віком розраховується за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд апеляційної інстанції робить висновок про те, що відповідно до норм діючого законодавства у відповідача не було законних підстав для призначення позивачу того самого виду пенсії.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилкового посилання позивача на постанову ВСУ від 22.12.2015 року у справі № 2а/199/138/14 як на правову позицію, оскільки Верховний Суд розглянув справу за іншими відносинами, зокрема у справі, яка була предметом перегляду ВСУ, особі була призначена пенсію за вислугою років, а за призначенням пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» така особа звернулась вперше, тобто особі було призначено інший вид пенсії за іншим законом.
Таким чином, виходячи з вказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про необхідність її скасування.
Керуючись, ст. 197, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя - задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2017 року - скасувати та прийняти нову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складена в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 17 травня 2017 року.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: С.В. Сафронова