ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.05.2017Справа №910/3003/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка В.С.
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення заборгованості у розмірі 43 512 961,71 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс»
до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання договору поруки припиненим
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ»
до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання додаткової угоди №5 від 08.05.2015 договору про не відновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011 фіктивною
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - Клочко О.В. (дов. №3-243110/2236 від 11.04.17);
від відповідача-1 - Яковлев О.С. (дов. від 03.01.17);
від відповідача-2 - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
вільний слухач - ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Печерським РУ ГУМВС України в м. Києві 03.09.1997).
встановив :
23.02.2017 Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка В.С. звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс» про стягнення заборгованості у розмірі 43 512 961,71 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2017 порушено провадження у справі №910/3003/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, та призначено розгляд справи на 16.03.2017.
15.03.2017 відповідач-2 через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог до ТОВ «Лідерс», посилаючись на припинення договору поруки №6-01-11/1 від 28.12.2011 у зв'язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя без його згоди.
Також 15.03.2017 відповідач-1 через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що він не укладав та не підписував додаткову угоду №5 до договору про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011, та він не має строкової заборгованості за договором про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011.
15.03.2017 до канцелярії суду надійшли зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання додаткової угоди №5 від 08.05.2015 договору про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011 фіктивною, а також зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договору поруки №6-01-11/1 від 28.12.2011 припиненим.
В судовому засіданні 16.03.2017, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.03.2017.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2017 у зв'язку із неявкою представників відповідача-2 та третьої особи, а також задоволенням клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 06.04.2017.
Крім того, ухвалами господарського суду міста Києва від 17.03.2017 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання ддаткової угоди №5 від 08.05.2015 договору про не відновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011 фіктивною та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договору поруки №6-01-11/1 від 28.12.2011 припиненим. Розгляд зустрічних позовних заяв призначено на 06.04.2017.
17.03.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав відзиви на зустрічні позовні заяви, у яких просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних заяв та задовольнити первісний позов.
04.04.2017 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» через загальний відділ суду подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/3003/17 до вирішення пов'язаної з нею справи №916/46/17, яка розглядається господарським судом Одеської області та набрання рішенням у вказаній справі законної сили, а також клопотання про проведення розгляду справи в закритому судовому засіданні.
В судовому засіданні 06.04.2017, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.04.2017.
11.04.2017 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» через загальний відділ суду подано клопотання про призначення у справі №910/3003/17 судової почеркознавчої та судової технічної експертизи, проте 20.04.2017 представник відповідача-1 просив не розглядати вказане клопотання, про що свідчить його письмова резолюція на вказаному клопотанні, у зв'язку із чим це клопотання судом не розглядається.
11.04.2017 представником Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» через загальний відділ суду подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
13.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав пояснення по справі.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2017 задоволено клопотання відповідача-1 про продовження строку вирішення спору у справі, продовжено строк вирішення спору у справі №910/3003/17 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 20.04.2017. В порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликано в судове засідання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» ОСОБА_7 для надання пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи.
20.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові пояснення по справі.
Крім того, 20.04.2017 відповідачі 1, 2 через загальний відділ діловодства суду подали клопотання про припинення провадження у справі за первісним позовом відповідно до вимог п. 6 ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2017 у справі №911/806/17 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Лідерс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а постановою господарського суду Київської області від 12.04.2017 ТОВ «Лідерс» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Крім того зазначали, що ухвалою господарського суду м. Києва від 10.04.2017 у справі №910/5373/17 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а постановою цього ж суду від 19.04.2017 відповідача-1 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
В судовому засіданні 20.04.2017 судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.05.2017.
У судовому засіданні 10.05.2017 відповідач-1 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 10.05.2017 з'явилися представники позивача та відповідача-1, надали пояснення по справі.
Представник відповідача-2 у судове засідання 10.05.2017 не з'явився, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про слухання справи у судовому засіданні 10.05.2017 буз участі представника ТОВ «Лідерс».
Представник третьої особи у судове засідання 10.05.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши у судовому засіданні 10.05.2017 клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі №910/3003/17 до вирішення пов'язаної з нею справи №916/46/17, яка розглядається господарським судом Одеської області та набрання рішенням у вказаній справі законної сили, суд відмовляє у його задоволенні, з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Разом з тим, відповідачем не наведено суду у чому саме полягає неможливість розгляду даної справи, тобто неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини у цій справі, у зв'язку із чим клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
Також, розглянувши у судовому засіданні 10.05.2017 клопотання відповідача-1 про проведення розгляду справи в закритому судовому засіданні, суд відмовив у його задоволенні.
Статтею 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-сайті судової влади України, крім випадків, установлених законом.
Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи. У разі вчинення особою дій, що свідчать про неповагу до суду або учасників судового процесу, така особа за вмотивованим рішенням суду може бути видалена із зали судового засідання.
Учасники судового процесу, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання та здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.
Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала. Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.
Зважаючи на те, що відповідачем-1 належним чином не обґрунтовано вимоги щодо конфіденційного розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
Також, розглянувши клопотання відповідачів 1, 2 про припинення провадження у справі за первісним позовом, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно до п. 2 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
За умовами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (надалі - Закон), якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Разом з тим, відповідачами не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру записів про державну реєстрацію припинення юридичної особи, у зв'язку із чим їх клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України задоволенню не підлягають.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 10.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
27.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» (долі - відповідач-1, позичальник) було укладено договір про невідновлювальну кредитну лінію № 6-01-11 зі змінами та доповненнями (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого, з врахуванням змін, внесених додатковою угодою №3 від 09.01.2013, банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 28 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти строком до 25.12.2026 року та сплатити за користування кредитними коштами відсотки по ставці відповідно до п. 3.1 кредитного договору.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, для обліку виданих коштів кредитної лінії банк відкрив позичальнику позичковий рахунок №2063.3.048312.001.
За умовами п. 2.4 кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредиті кошти банку у строк, що вказаний в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.
Згідно з п. 2.5 кредитного договору, з врахуванням змін внесених додатковою угодою №5 від 08.05.2015, позичальник зобов'язаний був сплатити банку комісійну винагороду: за управління кредитною лінією: за квітень 2015 року в розмірі 1 425 000,00 грн., за травень 2015 року в розмірі 1 425 000,00 грн., за червень 2015 року в розмірі 1 425 000,00 грн. Оплату нарахованої комісії позичальник зобов'язаний здійснити по наступному графіку: щомісячно по 1 425 000,00 грн. в період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року.
За умовами п. 3.1 кредитного договору, з врахуванням змін, внесених додатковою угодою №3 від 09.01.2013, позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в валюті кредиту, по відсотковим ставкам: а) 10,5% річних за період з дня надання до терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 кредитного договору; б) 15,75% річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 кредитного договору, а також у випадку порушення строків повернення строків кредитних коштів, що вказаний в п. 4.5, 6.1 кредитного договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до п. 3.2 кредитного договору, відсотки сплачується шляхом перерахування їх на рахунок банку №2068.8.048312.001.
Згідно з п. 3.3 кредитного договору, розрахунок відсотків проводиться за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника, до моменту повернення коштів на позичковий рахунок. Розрахунок відсотків за день видачі проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Розрахунок відсотків проводиться виходячи 365 днів в році (366 днів в високосному році), в місяці - по календарю.
Відповідно до п. 3.4 кредитного договору, з врахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 20.11.2012, додатковою угодою №3 від 09.01.2013, додатковою угодою №4 від 26.12.2013, нарахування та сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У визначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця.
Позичальник сплачує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1 кредитного договору.
Якщо позичальник скористався своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти за весь період користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну погашення кредиту.
Відсотки, нараховані за період з 26.12.2012 по 25.12.2017, позичальник зобов'язується здійснити погашення - одноразово в строк до 31.12.2017, в подальшому щомісячно в повному обсязі.
Відповідно до умов п. 3.5 кредитного договору, датою сплати відсотків є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п. 3.2 кредитного договору.
За умовами п. 6.1 кредитного договору банк має право вимагати повернення виданих кредитних коштів та сплату відсотків за весь період користування кредитом до настання строку, зазначеного в п. 2.4 цього договору, а позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити усі відсотки протягом 1 (робочого) дня з моменту отримання вимоги баку, у випадках: порушення позичальником будь-яких умов цього договору, в тому числі і має факт прострочення сплати комісійної винагороди; не виконання чи не належне виконання позичальником п. 5.7 кредитного договору; позичальник в період дії кредитного договору допускав порушення зобов'язань перед банком, що передбачені договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань по даному договору.
Згідно з вимогами п. 7.1 кредитного договору за прострочку повернення кредитних коштів і/або сплати відсотків та/або комісійної винагороди, позичальник сплачує банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1, 2.5, 3.4, 3.6, 4.5, 6.1, 8.3 кредитного договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених даним договором. Спала пені не звільняє позичальника від зобов'язань по сплаті процентів за весь час фактичного користування кредитними коштами.
28.12.2011 в забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» за вказаним вище кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерс» (далі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки №6-01-11/1 (далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань по договору про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011, укладеним між кредитором та боржником, про надання боржнику кредиту в розмірі 28 500 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з відсоткових ставок, вказаних в п. 3.1 кредитного договору.
За умовами п. 2.1 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань по кредитному договору, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно з п. 2.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, в т.ч. по основному боргу, оплаті щомісячних процентів і підвищених відсотків, оплаті комісійної винагороди, оплати неустойки по основному боргу і відсоткам, а також по відшкодуванню всіх збитків.
Відповідно до п. 3.1 договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором у встановлені договором строки, поручитель зобов'язується не пізніше 2-х банківських днів з моменту повідомлення його кредитором письмово про невиконання боржником прийнятих на себе зобов'язань, сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом її перерахування на рахунок кредитора у спосіб, зазначений кредитором.
Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, банк посилався на те, що відповідачами неналежним чином виконуються свої зобов'язання, внаслідок чого станом на 19.12.2016 утворилась заборгованість у розмірі 43 512 961,71 грн., з яких: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 27 724 271,53 грн., сума строкової заборгованості по відсоткам - 10 855 620,51 грн., сума простроченої заборгованості по комісії - 4 275 000,00 грн., пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам, комісії - 658 069,67 грн., у зв'язку із чим просив стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» посилалося на те, що воно не укладало та не підписувало додаткову угоду №5 до договору про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011, та у нього відсутня строкова заборгованість за договором про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011, у зв'язку із чим просило визнати додаткову угоду №5 від 08.05.2015 до договору про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011 фіктивною.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідерс» посилалося на припинення договору поруки №6-01-11/1 від 28.12.2011 у зв'язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя без його згоди додатковою угодою №5 від 08.05.2015, а тому просило визнати договір поруки №6-01-11/1 від 28.12.2011 припиненим.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність частково задоволення первісного позову, відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» та задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс».
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачами як боржником та поручителем зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування зобов'язання відповідачів виконати таке зобов'язання.
Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін зобов'язань, а саме майнових зобов'язань згідно ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Матеріалами справи підтверджується, а відповідачами не спростовано факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором та надання відповідачу-1 кредитних коштів у розмірі 28 500 000,00 грн.
Із змісту кредитного договору та додаткових угод до нього вбачається, що сторони домовилися про обов'язок позичальника сплатити відсотки (проценти), нараховані банком за користуванням кредитом за погодженою сторонами ставкою.
Статтею 526 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що відповідачем-1 неналежним чином виконуються свої зобов'язання за кредитним договором в частині повернення сплати комісійної винагороди та сплати штрафних санкцій, у зв'язку із чим він набув право вимагати дострокового виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором з відповідачів, як боржника та поручителя.
Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Суд відзначає, що підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Припинення поруки означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що припинення поруки спричинюють такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.
Чинне законодавство України пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.
Отже, на зміну умов основного договору, внаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України.
Таким чином, згідно із частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України підставою для припинення поруки є сукупність двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-160цс13, від 20.04.2016 у справі № 6-2662цс15 та від 17.02.2016 у справі № 6-3176цс15.
Як вбачається із матеріалів справи, додатковою угодою №5 від 08.05.2015 до кредитного договору, укладеною між позивачем та відповідачем-1, погоджено доповнити п. 2.5 договору про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011 абзацом наступного змісту: « 2.5. Позичальник сплачує баку комісійну винагороду: за управління кредитною лінією: за квітень 2015 року в розмірі 1 425 000,00 грн., за травень 2015 року в розмірі 1 425 000,00 грн., за червень 2015 року в розмірі 1 425 000,00 грн. Оплату нарахованої комісії здійснити по наступному графіку: щомісячно по 1 425 000,00 грн. в період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року.
Разом з тим, п.2.5 кредитного договору взагалі не передбачав сплату комісійної винагороди, натомість додатковою угодою №5 до кредитного договору, укладеною без згоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс», як поручителя, було введено додатковий вид платежу - комісійну винагороду, що змінило обсяг відповідальності поручителя майже на шосту частину від усієї суми основного зобов'язання.
За таких обставин, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс» про визнання поруки за договором поруки №6-01-11/1 від 28.12.2011 припиненою є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням положень ч. 1 ст.559 Цивільного кодексу України, яка передбачає припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як наслідок, відсутні підстави для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідерс» відповідальності перед кредитором за порушення боржником зобов'язань за договором про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011 та стягнення з відповідача-2 заявленої до стягнення в рамках первісного позову суми заборгованості у розмірі 43 512 961,71 грн.
При цьому суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» не доведено, що додаткова угода №5 до кредитного договору не підписувалася його повноважним представником; явку директора ОСОБА_7 у судове засідання відповідач-1 не забезпечив, також не надавши суду можливості у встановленому законом порядку встановити факт наявності або відсутності підпису ОСОБА_7 на вказаній додатковій угоді.
Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).
Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем-1 фіктивності додаткової угоди №5 до договору про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення (пункт 3.11 Постанови).
Разом з тим, суд може визнати угоду недійсною, а фіктивність угоди - це лише підстава для визнання такої угоди недійсною.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, враховуючи, що відповідачем-1 заявлено зустрічний позов про визнання додаткової угоди №5 від 08.05.2015 до договору про невідновлювальну кредитну лінію №6-01-11 від 27.12.2011 фіктивною, суд дійшов висновку, що ним невірно обрано спосіб захисту порушеного права.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
23.12.2016 позивач надсилав відповідачам вимоги №3-243110/13203 та №3-243110/13206 про повернення кредитних коштів та сплату відсотків у загальному розмірі 43 512 961.71 грн. протягом одного дня з моменту отримання даної вимоги - для боржника та протягом двох банківських днів з моменту отримання даної вимоги - для поручителя, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та копіями фіскальних чеків від 23.12.2016.
Отже банк скористався правом вимагати дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та пред'явив відповідні вимоги як позичальнику, так і поручителю.
Відповідачі вимоги банку не виконали та заборгованість за кредитним договором у визначений строк не погасили.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» за кредитним договором станом на 19.12.2016 становить 43 512 961,71 грн., з яких: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 27 724 271,53 грн., сума строкової заборгованості по відсоткам - 10 855 620,51 грн., сума простроченої заборгованості по комісії - 4 275 000,00 грн., пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам, комісії - 658 069,67 грн.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки заборгованості у сумі 43 512 961,71 грн., господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок правильний та зазначена сума підлягає стягненню з відповідача-1, оскільки порука Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс» (відповідача-2) за договором поруки №6-01-11/1 від 28.12.2011 є припиненою з урахуванням положень ч. 1 ст.559 Цивільного кодексу України.
За таких обставин первісний позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка В.С. підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача-1 судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс» підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на позивача (банк) судового збору, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» підлягають відхиленню у повному обсязі з покладенням судових витрат в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача за цим позовом (ТОВ «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ»)
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка В.С. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, код 38003925) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (м. Київ, вул. Артема, 60, код 09807856) заборгованість у загальному розмірі 43 512 961 (сорок три мільйони п'ятсот дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн 71 коп. та судовий збір у розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс» задовольнити.
4. Визнати договір поруки №6-01-11/1 від 28.12.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» припиненим.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (м. Київ, вул. Артема, 60, код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерс» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 10-Б. нежиле приміщення 10, код 31186158) судовий збір у розмірі 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДКОМПАНІ КИЇВ» відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане 15.05.2017.
Суддя В.О. Демидов