ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.05.2017Справа № 910/2351/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки"
про стягнення 576 076, 08 грн.
за участю представників:
від позивача:Сечко С.В.- представник за довіреністю № 0116-52 від 10.05.2016 р.
від відповідача:Міськова О.Б.- представник за довіреністю б/н від 11.11.2016 р.
від третьої особи:не з'явився
До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" (далі - ТОВ "Вєста Україна") про стягнення в порядку регресу витрат, сплачених у якості страхового відшкодування третій особі в сумі 576 076, 08 грн. за договором добровільного страхування вантажів в результаті настання страхового випадку.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскільки він сплатив страхове відшкодування страхувальнику - ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" за договором добровільного страхування вантажів № 40-0105-15-00011 від 31.12.2015 р., у зв'язку із настанням страхового випадку (крадіжки товару), до позивача перейшло право вимоги до ТОВ "Вєста Україна" як до експедитора, відповідального за схоронність товару та завдані ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" збитки.
У позові на підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з ТОВ "Вєста Україна" суму страхового відшкодування в порядку зворотньої вимоги у розмірі 576 076,08 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2017 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" (далі - ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки").
У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що в діях експедитора - ТОВ "Вєста Україна" відсутня вина у втраті вантажу, що належав треій особі - ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки", тому позивач не набув право вимоги до відповідача. Також зазначив, що його цивільна відповідальність, як експедитора, була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Юнісон Страхування» за договором цивільної відповідальності експедитора № 0703.000401.120 від 06.11.2015 р. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПраТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, а також зазначив, що позивачем, як страховиком, виконаний обов'язок зі сплати страхового відшкодування внаслідок втрати вантажу.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 31.12.2015 р. між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", правонаступником якого є ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик), та ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" (страховик) був укладений договір добровільного страхування вантажів № 40-0105-15-00011 (далі - договір страхування).
Відповідно до п. 1.1 договору страхування предметом даного договору майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованем вантажем (будь-які товари та/або вироби, пов'язані із діяльністю страхувальника, та/або власністю, або, за страхування яких, страхувальник несе відповідальність, або отримує інструкції щодо їх страхування до початку перевезення.
Відповідно до п. 5 договору страхування застрахованими перевезеннями є всі перевезення, щодо яких страхувальник має майновий інтерес, та/або за які несе відповідальність.
За умовами договору страхування страховим випадком є втрата, знищення або пошкодження застрахованого вантажу внаслідок подій, передбачених п. 3.1.1 Правил «З відповідальністю про всі ризики» у відповідності до Institute Cargo Clauses (A) ICC 252 (1/182), включаючи проміжне зберігання вантажів на складах (п. 7 договору страхування).
Строк дії договору встановлений з 00 год. 00 хв. 01.01.2016 р. і діє до 24 год. 00 хв. 31.12.2016 р. (п. 9 договору страхування).
Страхове покриття встановлюється у відношенні кожного конкретного перевезення і починається з моменту початку навантаження вантажу в/на транспортний засіб в порту (місці) відправлення і закінчується після завершення розвантаження вантажу в порту (місці) призначення (п. 10 договору страхування).
Страхова сума за договором страхування сторонами визначена у розмірі 712 554 000,00 грн. (п. 11 договору страхування).
Відповідно до п. 14.3 договору страхування у разі настання події, що має ознаки страхового випадку та страховик протягом 30 робочих днів після отримання від страхувальника документів, передбачених п. 14.2 договору, розглядає зазначені документи та приймає рішення про виплату страхового відшкодування шляхом складання страхового акту або про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що письмово повідомляє страхувальника. Страхове відшкодування виплачується протягом 3-х робочих днів після складання страховиком страхового акту про виплату страхового відшкодування.
Пунктом 17.3 договору страхування передбачено, що при втраті вантажу, або, якщо за висновком експерта, відбулось повне псування вантажу, то страхове відшкодування виплачується в розмірі вартості вантажу, що перевозився, за мінусом вартості вантажу, що залишився (уцілів). Із суми страхового відшкодування віднімається відповідна франшиза, передбачена додатком № 1.
Також судом встановлено, що 01.01.2016 р. між ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" (замовник) та ТОВ "Вєста Україна" (виконавець) був укладений договір про надання послуг транспортного експедирування № 0016В (далі - договір експедиторських послуг), відповідно до якого виконавець надає транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів замовника, які належать замовнику, або стосовно яких є заявка на перевезення від замовника, а замовник приймає та оплачує надані послуги (п. 1.1 договору експедиторських послуг).
Виконавець зобов'язаний організувати та забезпечити належне, повне та своєчасне перевезення вантажів. Для здійснення зобов'язань згідно цього договору виконавець використовує автомобільний та інші види транспорту (п. 1.2 договору експедиторських послуг).
Умови перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування регулюються даним договором, правилами перевезень вантажів відповідних типів транспорту, які прийняті в Україні та в міжнародній практиці перевезень (п. 3.1 договору експедиторських послуг).
Як свідчать матеріали справи, для перевезення товару ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" передало відповідачу тютюнові вироби (сигарети) у кількості 3421 000 тисяч штук у картонних коробках масою брутто 4 т. 076 кг. на загальну суму 1 832 353,46 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 91139334904 від 18.03.2016 р.
22.03.2016 року під час розвантаження автомобіля марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_1, на складі вантажоодержувача - TOB ТК «Мегаполіс-Україна» представниками ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" було виявлено пошкодження борта з правого боку автомобіля та нестачу вантажу - сигарет у кількості 1 699,6 тис. штук на загальну суму 932 353,08 грн., що підтверджується актом огляду від 22.03.2016 р. та відміткою про нестачу товару у товарно-транспортній накладній № 9113034904 від 18.03.2016 р.
За вказаним фактом слідчим Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області було порушено кримінальне провадження № 12016150110000890 від 23.03.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 (таємне викрадення чужого майна) Кримінального кодексу України. З матеріалів вказаного кримінального провадження вбачається, що водій ОСОБА_3, перебуваючи в м. Первомайську, заїхав на територію ТОВ ТК «Мегаполіс Україна» за адресою: м. Первомайськ, вул. Київська, 137, де вранці наступного дня мав розвантажити товар - тютюнові вироби. Проте, вранці 22.03.2016 р. виявив крадіжку тютюнових виробів з напівпричепу свого автомобіля, внаслідок чого по телефону звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
24.03.2015 р. відповідно до умов договору страхування ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" звернулося до ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" з заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування.
Позивач, розглянувши подану заяву, а також надані з нею документи, на підставі страхового акту № ДКЦВ-11469 від 15.08.2016 р., розрахунку суми страхового відшкодування ДКЦВ-11469 від 15.08.2016 р. та розпорядження про виплату страхового відшкодування від 15.08.2016 р., здійснив виплату страхового відшкодування своєму страхувальнику - ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" у сумі 576 076,08 грн. за вирахуванням франшизи, що підтверджується платіжним дорученням № 14804 від 15.08.2016 р.
У зв'язку із здійсненням виплати страхового відшкодування, 17.08.2016 року ПрАТ "СК "Українська страхова група" звернулось до ТОВ "Вєста Україна" з вимогою № 03/4935 компенсувати виплачену суму страхового відшкодування ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" у сумі 576 076,08 грн.
У відповідь на вказану вимогу, відповідач листом № 2265 від 30.08.2016 р. повідомив ПАТ "СК "Українська страхова група" про те, що його відповідальність при здійсненні експедирування вантажів була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "Юнісон Страхування" відповідно до договору страхування цивільної відповідальності експедитора № 0703.000401.120 від 06.11.2015 р., а тому позивач має право звернутись до вказаної страхової компанії для задоволення своїх вимог.
У той же час, ПрАТ "СК "Українська страхова група", не погоджуючись із відмовою відповідача щодо відшкодування виплаченої ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" суми страхового відшкодування, звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позову позивач послався на ст. 1191 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, що відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, а також на ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Здійснивши аналіз наведених правових норм, суд зазначає, що позивачем помилково ототожнюється правова природа регресу (ст. 1191 Цивільного кодексу України) та суброгації (ст. 993 Цивільного кодексу України).
При цьому слід зазначити, що відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (лист Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. № 01-06/15/2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування").
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України у постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13, рішення якого відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Вказана позиція також викладена у листі Вищого господарського суду від 07.04.2016, № 01-06/1187/16 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Натомість, при регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається, тобто зазначені інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України встановлений особливий правовий режим.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", а частина 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України - визначає право зворотної вимоги (регресу).
З матеріалів справи вбачається, що відносини між позивачем, як страховиком, та ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки", як страхувальником, врегульовані укладеним між ними договором добровільного страхування вантажів № 40-0105-15-00011 від 31.12.2015 р., відповідно до умов пункту 17.2.1 якого до страховика після виплати страхового відшкодування переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, аналіз вказаного договору, зокрема наведеного пункту, свідчить, що внаслідок виплати страхувальнику (ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки") суми страхового відшкодування до страховика (позивача) відбувся перехід права вимоги (суброгація), а не набуття ним такого права (регрес). Тому правильним і обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин статей 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", а не ст. 1191 Цивільного кодексу України, оскільки стаття 1191 Цивільного кодексу України застосовується до деліктних правовідносин, а ст. 993 Цивільного кодексу України - до договірних, що мають місце у даній справі.
Отже, посилання позивача на ст. 1191 ЦК України як на обгрунтування позову про стягнення збитків в порядку регресу є неправомірним.
З урахуванням викладеного, оскільки ПрАТ "СК "Українська страхова група" виплатило суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування вантажів № 40-0105-15-00011 від 31.12.2015 р. на користь ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" у розмірі 576 076, 08 грн., позивач має право на компенсацію виплаченої ним суми страхового відшкодування на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" у порядку суброгації з осіб, відповідальних за завдані збитки.
Вирішуючи питання про особу, відповідальну за понесення позивачем збитку, суд прийняв до уваги наступне.
Так, позивач вважає, що такою особою є експедитор - ТОВ "Вєста Україна", яка має відповідати за позовом. Проте, відповідач проти цього заперечував та вказав, що відповідальними особами за завданий збиток є перевізник - ТОВ «Укртрофтранс», страховик відповідача - ПАТ "Страхова компанія "Юнісон Страхування", а також особа, яка викрала вантаж.
Згідно статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
При цьому експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст. 932 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.
За порушення зобов'язання за договором транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України експедитор несе відповідальність відповідно до глави 51 цього Кодексу.
У той же час, згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як вбачається з пунктів 5.2, 5.3 договору експедиторських послуг (в редакції змін згідно з додатком № 1 від 01.02.2016 р.), у випадку втрати або пошкодження продукції виконавець повинен довести та надати замовнику всі необхідні підтверджуючі документи про те, що дана втрата, нестача або пошкодження сталося не з вини виконавця, а з причин, які можна кваліфікувати як страховий випадок відповідно до договору страхування замовника. Тільки за таких умов замовник самостійно звертається за відшкодуванням до своєї страхової компанії.
У разі отримання замовником відповідного відшкодування від страхової компанії, що покриває зазначені витрати, замовник не висуватиме фінансових претензій виконавцю щодо згаданих сум, окрім суми франшизи, яку виконавець має виплатити замовнику у повному обсязі. Сума франшизи становить 178 138,50 грн.
У разі, якщо виконавець не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталося не з його вини, виконавець має відшкодувати замовнику вартість втраченої або пошкодженої продукції у розмірі повної вартості втраченої або пошкодженої продукції, яка зазначена в товарно-супровідних документах на вантаж.
Відповідно до п. 5.5 договору експедиторських послуг передбачено, що виконавець повинен застрахувати свою відповідальність за даним договором. Сума страхування цієї відповідальності може бути узгоджена із замовником окремо.
Судом встановлено, що на виконання п. 5.5 ТОВ "Вєста Україна" застрахувало свою цивільну відповідальність при здійсненні ним експедирування вантажів у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон Страхування» за договором страхування цивільної відповідальності експедитора № 0703.000401.120 від 06.11.2015 р.
На підставі цього договору ТОВ "Вєста Україна" вважає, що за позовом має відповідати, зокрема, ПрАТ «Страхова компанія «Юнісон Страхування», у якої була застрахована відповідальність відповідача.
Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Вєста Україна" сплатило ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" суму франшизи у розмірі 178 138,50 грн. на виконання договору експедиторських послуг, за подією, яка мала місце під час перевезення вантажу, що підтверджується платіжним дорученням № 31011 від 15.09.2016 р.
Проте, судом встановлено, що з метою реалізації транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом, 17.02.2016 р. між ТОВ "Вєста Україна" (експедитор) та ТОВ «Укртрофтранс» (перевізник) був укладений договір № 1 (далі - договір перевезення), відповідно до якого перевізник зобов'язується виконати перевезення автомобільним транспортом за замовленням експедитора у міжнародному та/або міжміському та/або місцевому сполученні і надати додаткові послуги, необхідні для поставки вантажу (розділ 1 договору перевезення).
Як вже встановлено судом, 18.03.2016 р. на виконання договору експедиторських послуг та заявки - доручення ТОВ "Вєста Україна" № 2183 від 18.03.2016 р., від ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" водієм ТОВ «Укртрофтранс» ОСОБА_3 було прийнято до перевезення тютюнові вироби (сигарети) для транспортування їх за маршрутом: м. Прилуки (склад ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" по вул. Незалежності, 21) - м. Первомайськ (склад зберігання вантажоодержувача - TOB ТК «Мегаполіс-Україна» по вул. Київська, 137), поданим під завантаження автомобілем марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_1, причіп марки ПП д.н.з.СВ 66-18 ХХ. У подальшому під час перевезення вантаж був викрадений невідомими особами.
Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до п. 6.15 договору перевезення сторони погодили, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному у товарно-транспортних документах (CMR, ТТН).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ "Вєста Україна" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом (зустрічним) до ТОВ «Укртрофтранс» про стягнення збитків у розмірі 178 138,50 грн. (в якості виплаченої відповідачем у даній справі суми франшизи на користь ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки"), за подією, яка мала місце під час перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 9113034904 від 18.03.2016 року, у межах справи № 910/20757/16 за первісним позовом ТОВ «Укртрофтранс» до ТОВ "Вєста Україна" про стягнення вартості наданих послуг у сумі 51 653,15 грн.
За результатами розгляду вказаної справи, рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2017 р., яке набрало законної сили, у первісному позові ТОВ «Укртрофтранс» до ТОВ "Вєста Україна" про стягнення вартості наданих послуг з перевезення у сумі 51 653,15 грн. було відмовлено, зустрічний позов ТОВ "Вєста Україна" задоволено, стягнуто з ТОВ «Укртрофтранс» збитки (у вигляді франшизи) у сумі 178 138,50 грн. При цьому вказаним рішенням був встановлений факт невиконання ТОВ «Укртрофтранс» своїх обов'язків щодо збереження вантажу ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" за договором перевезення № 1 від 17.02.2017 р., в результаті чого останній допустив втрату товару ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" у сумі 932 353,08 грн.
Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх наявність встановлена у законному судовому рішенні, а тому немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, що набрав законної сили.
Приписи статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання судового рішення усіма суб'єктами прав у вказаній справі.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" від 25.07.02 року, у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.99 року існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Також в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Таким чином, судове рішення у справі № 910/20757/16 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.
Отже, враховуючи висновки, викладені у рішенні господарського суду міста Києва від 25.01.2017 р. у справі № 910/20757/16, а також п. 6.15 договору перевезення, суд вважає, що відповідач у судовому порядку по іншій справі довів той факт, що втрата вантажу сталась не з його вини, а тому особою, відповідальною за завдані збитки під час перевезення товару ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" (товарно-транспортна накладна № 9113034904 від 18.03.2016 року), є ТОВ «Укртрофтранс».
Отже, саме до ТОВ «Укртрофтранс» мало звернутись ПрАТ "СК "Українська страхова група" із позовом про стягнення виплаченої ним суми страхового відшкодування у розмірі 576 076,08 грн., як до особи, відповідальної за завдані збитки, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
За таких обставин, позовні вимоги ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" до ТОВ "Вєста Україна" про стягнення витрат у сумі 576 076, 08 грн., сплачених в якості страхового відшкодування за договором добровільного страхування вантажів, є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо доводів відповідача про те, що відшкодувати збитки позивачу має страхова компанія - ПрАТ «Страхова компанія «Юнісон Страхування», суд зазначає, що вказана компанія страхувала відповідальність ТОВ "Вєста Україна" (відповідача), вина якого у заподіянні збитків не встановлена, тому вимоги позивача до цієї страхової компанії також не можуть бути пред'явлені як до особи, відповідальної за збитки.
Інші доводи ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та ТОВ "Вєста Україна" спростовуються вищенаведеними обставинами та висновками суду.
Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 32-35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" про стягнення 576 076, 08 грн.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 11 травня 2017 року.
Повний текст рішення підписаний 16 травня 2017 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.